79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
20 червня 2011 р. № 2а-6488/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
за участю секретаря - Васильків О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області про визнання вимоги про сплату боргу №Ф-110 від 11.05.2011р. та рішення №73 від 29.05.2011р. незаконними, -
ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області (далі-Управління), просить визнати вимогу про сплату боргу №Ф-110 від 11.05.2011р. та рішення №73 від 19.05.2011р. незаконними. Окрім того, на адресу суду позивач надав додаткові пояснення. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване вимога є не законна, оскільки зазначені в ній суми за період 2010 року донараховані повторно, що були предметом вимоги №Ф-358 від 31.01.2011р. за такий самий період на таку саму суму боргу, що суперечить Постанові Правління Пенсійного фонду України ?Про затвердження інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України? від 19.12.2003р. № 21-1 та Постанові Правління Пенсійного фонду України ?Про затвердження Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування? від 19.12.2003р. №21-2, яка відкликана Управлінням.
Позивач до суду не з'явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак, як вбачається з позовної заяви, просив розглядати справу без його участі.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, повідомлений про розгляд справи.
Справа розглядається у відповідності до вимог ст.71 КАС України на підставі наявних у ній матеріалів справи.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 20 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови суду.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, підприємця ОСОБА_1 24 травня 2000 року взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області, реєстраційний номер 23131117. За період, що перевірявся платник перебував на спрощеній системі оподаткування - фіксований податок.
Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 27.11.1998р. №НОМЕР_1, замінено свідоцтво від 27.11.1998р.
Відповідно до ч.І ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058), платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (зокрема, фіксований податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності з 17.07.2010р. фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий порядок оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески у розмірі, який становить не менше мінімального розміру страхового внеску.
Чинним законодавством передбачено, що внески до Пенсійного фонду включені в фіксований податок і у встановленому порядку відщеплюються органами Державного казначейства в розмірі 10%.
Згідно п.6 ст.20 Закону № 1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено у ч.12 ст.20 Закону №1058.
Судом встановлено, що Управління на адресу позивача надіслало вимогу про сплату боргу № Ф-358 від 31.01.2011р. на суму 878,34 грн., яка Управлінням була відкликана, про що повідомлено ОСОБА_1.
Перевіркою, яка проводилась Управлінням актом №193 від 10.05.2011р. встановлено , що підприємець ОСОБА_1 у жовтні, листопаді та грудні 2010 року здійснював підприємницьку діяльність на умовах сплати фіксованого податку за ставкою 100,00 грн. На рахунок Управління за цей період органами Державного казначейства перераховано 30,00 грн. Виходячи з розміру мінімального страхового внеску у період з жовтня по грудень 2010 року позивачу слід було провести сплату страхових внесків до Пенсійного фонду (фіксований розмір страхового внеску) з жовтня по листопад 2010 року 301,12 грн., в грудні 2010 року 306,10 грн., яка з врахуванням частини суми фіксованого податку становить 878,34 грн., що в порушення п.4 ч.8 розділу XI ?Прикінцевих положень? Закону України ?Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування? від 09.07.2003р. №1058 зі змінами внесеними Законом України ?Про внесення змін до законів України ?Про державний бюджет України на 2010 рік? та ?Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування? від 08.07.2010р. №2461 останнім не сплачено та невірно відображено у звітності.
За наслідком перевірки Управлінням донараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 в сумі 878, 34 грн. за жовтень - грудень 2010р. Станом на 01.05.2011. вказана сума підприємцем не сплачена.
У відповідності до п.8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління ПФУ 19.12.2003р. №21-1 (далі-Інструкція) позивачу Управління надіслало вимогу про сплату недоїмки №Ф-110 від 11.05.2011р. на суму донарахованих страхових внесків.
Відповідно до п.4 ч.9 ст.109 Закону №1058 за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків накладається штраф в розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховані ці суми.
Управлінням було прийнято рішення №73 від 19.05.2011р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійним фондом України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в якому зазначено, що за фактом виявлених порушень п.п.4 п.8 Розділу ХV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування донараховано 878,34 грн. та на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону №1058 до Підприємця застосовано фінансові санкції в розмірі 43,92 грн.
Відповідно до ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки позивач не сплатив в установлені законодавством терміни різницю між мінімальним страховим внеском та сумою, що поступає на рахунки Пенсійного фонду з урахуванням частини сум фіксованого податку, а відтак Управлінням правомірно прийнята оспорювана вимога та рішення.
Перевіривши оскаржувану вимогу №Ф-110 від 11.05.2011р. та рішення рішення №73 від 19.05.2011р. суд приходить до переконання що вони прийняті з дотриманням вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та передбачених ст.2 КАС України принципів.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАСУ, судові витрати у формі судового збору, зі сторін спору не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адмінстративного судочинства України, суд -
В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 25.06.2011 року.
Суддя Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно
Суддя Шинкар Т.І.