79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
17 червня 2011 р. № 2а-5708/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
за участю секретаря - Васильків О.С.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправним рішення про відмову в зарахування до стажу служби час навчання та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління МВС України у Львівській області (далі-ГУ МВС), просить визнати протиправним рішення посадових осіб ГУ МВС про відмову йому в зарахуванні до стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років часу його навчання у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут в період з 17 липня 1992 року по 15 червня 1995 року, що викладене у листі №1/25-Рп-224 від 04 травня 2011 року; зобов'язати ГУ МВС зарахувати йому час навчання у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут до стажу військової служби; період часу навчання з 17 липня 1992 року по 15 червня 1995 року, висновком комісії ГУ МВС зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, видати наказ про оголошення висновку комісії ГУ МВС та у послужному списку особової справи ОСОБА_1 зробити відповідний запис. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що у квітні 2011 року звернувся до керівництва ГУ МВС з рапортом та відповідними копіями документів з проханням зарахувати йому час навчання з 17 липня 1992 року по 15 червня 1995 року у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут до стажу військової служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років однак відповідач відмовився в задоволенні, вважає таку вимогу протиправною, оскільки прибув до навчального закладу на підставі припису військового комісаріату та час навчання у вищезгаданому закладі підлягає до зарахування до стажу військової служби, оскільки він підпадає під дію Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу». Дана позиція викладена і в листі Департаменту кадрової політики Міноборони України.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив позов задовольнити.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, повідомлений про розгляду справи, заперечень суду не подав.
Справа розглядається у відповідності до вимог ст.71 КАС України на підставі наявних у ній матеріалів справи.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Заслухавши пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом, Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут був створений у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №490 від 19 серпня 1992 року на базі Львівської республіканської спецшколи-інтернату з поглибленим вивченням російської мови і літератури та посиленою військово-фізкультурною підготовкою та Постановою Кабінету Міністрів України №643 від 13 червня 1996 року з 1 липня 1996 року реорганізований у Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут.
Згідно із витягом Наказу №62 від 17 липня 1992 року, ОСОБА_1, 1977 року народження зараховано до 9 класу Львівського військового ліцею імені Героїв Крут.
Наказом (витяг) начальника Львівського військового ліцею ім.Героїв Крут №90 від 15 червня 1995 року ОСОБА_1 випущено з ліцею та скеровано до вищого навчального закладу МО України згідно затвердженого плану розподілу.
На час зарахування ОСОБА_1 до Львівського військового ліцею імені Героїв Крут, був чинний Закон України ?Про загальний військовий обов'язок і військову службу? від 25 березня 1992 року, відповідно до статті 24 якого, початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військового навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Вказана норма була чинною до прийняття Закону України Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»від 18 червня 1999 року.
В пункті 4 розділу 1 Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами матросами, сержантами і стариганами, затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1993 року №174/93 є аналогічні правові підстави щодо початку проходження військової служби ліцеїстами у якому вказано, що початком перебування на військовій службі для допризовників, призовників і військовозобов'язаних вважається день прибуття на навчання до військово - навчального закладу (військового ліцею).
Законом України ?Про внесення змін до Закону України ?Про загальний військовий обов'язок і військову службу? від 18.06.1999р. №766 Закон України ?Про загальний військовий обов'язок і військову службу? від 25.03.1992р. зазначену норму було викладено у новій редакції: початком перебування на військовій службі визначено день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу. Проте вказана норма набула чинності після закінчення позивачем навчання у військовому ліцеї.
Згідно із статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду України «Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального Кодексу України»від 13 травня 1997 року встановлено, що ст. 58 Конституції України 1996 року закріплює однин із найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно - правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на Конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин між державою і громадянином, породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього Закону чи іншого нормативно - правового акту.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з відповіді від 06.06.2011р. №887 Дрогобицько-Бориславського об'єднаного районного військового комісаріату на запит суду, у відповідності до вимог Закону України ?Про Збройні Сили України? від 06.12.1991р. №1934-ХІІ та Закону України ?Про загальний військовий обов'язок і військову службу? в редакції Закону від 25 березня 1992 року громадяни, які виявили бажання навчатись у військових навчальних закладах (військових ліцеях) в обов'язковому порядку проходили медичний огляд, на них оформлялась особова справа кандидата на навчання та виписувався припис з вказанням дати прибуття у військовий навчальний заклад зазначеної в умовах прийому. На підставі врученого припису абітурієнт ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 був скерований Дрогобицьким ОМВК для складання вступних іспитів у військовий навчальний заклад (військовий ліцей) зазначений у даному приписі.
У відповідь на запит суду до Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут останній 03.06.2011р. за №390 повідомив, що ОСОБА_1 прибув для складання вступних іспитів у ліцей. Особова справа позивача була надіслана до ліцею з районного військомату з приписом та документами, вказаними в умовах прийому. Останній успішно склав вступні іспити і був зарахований у списки особового складу ліцею, на всі види забезпечення. Окрім того повідомляв, що згідно Інструкції з ведення діловодства в учбових закладах-І-ІІІ ступенів особові справи ліцеїстів знищуються після 5 років з дня закінчення закладу.
Суд приходить до переконання, що за наслідком подання позивачем рапорту 05.04.2011р. до ГУ МВС щодо зарахування до вислуги років в органах внутрішніх справ для призначення пенсії час навчання у ліцеї відповідачем не було враховано вимог Закон України ?Про загальний військовий обов'язок і військову службу? від 25 березня 1992 року в редакції чинній на момент зарахування та навчання у ліцеї та роз'яснення Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України «Про зарахування до стажу військової служби часу навчання ліцеїстів у військових ліцеях в період з березня 292 року по червень 1999 року в якому зазначалось, що при нарахуванні вислуги років військовослужбовцям, які в період з 25 березня 1992 року по 31 липня 1999 року навчались у військових ліцеях необхідно керуватись нормами Закон України ?Про загальний військовий обов'язок і військову службу? в редакції Закону від 25 березня 1992 року, а відтак таке рішення ГУ МВС слід визнати протиправним.
Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 21.01.2010р. у справі К - 3591/08 зазначив, що з врахуванням вимог ст.58 Конституції України стаття 24 Закону України ?Про загальний військовий обов'язок і військову службу? в редакції Закону від 31 липня 1999 року, зворотної сили не має та застосовується лише до тих правовідносин, з моменту набрання нею чинності.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд приходить до переконання, що, оскільки, позивач прибув до ліцею на підставі припису виданого військовим комісаріатом та 17 липня 1992 року зарахований до військового ліцею, а відтак період навчання позивача у ліцеї підлягає зарахуванню до вислуги років військової служби.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, доведені у судовому засіданні та підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адмінстративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення посадових осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років часу навчання у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут в період з 17 липня 1992 року по 15 червня 1995 року.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 час навчання в період з 17 липня 1992 року по 15 червня 1995 року у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут до стажу служби в органах внутрішніх справ для виплати відсоткової надбавки за вислугу років висновком комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області видати наказ про оголошення висновку комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та зробити у послужному списку особової справи ОСОБА_1 зробити відповідний запис.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 22.06.2011 року.
Суддя Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно
Суддя Шинкар Т.І.