79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
20 червня 2011 р. № 2а-4781/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
за участю секретаря - Васильків О.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Самбірської Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у м.Стрий Львівської області про зобов'язання звільнити від сплати до Пенсійного фонду будь-яких відрахувань, скасувати рішення про сплату боргу як незаконне та зобов'язати вимогу від 03.11.2010р. №11179 відкликати, -
ОСОБА_3 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у м.Стрий Львівської області (далі-Управління), просить зобов'язати Управління звільнити його від сплати до Пенсійного фонду будь-яких відрахувань у зв'язку з тим, що він набув право на довічну пенсію і не бажає продовжувати брати участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, скасувати рішення Управління щодо нього про сплату боргу до Пенсійного фонду як незаконне та зобов'язати вимогу щодо нього від 03.11.2010р. №11179 відкликати. Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.11.2002р. отримав право на довічну пенсію у зв'язку з вислугою років, 01.04.2003р. зареєструвався як приватний підприємець та сплачує єдиний податок, який відщеплюється в частині відрахувань до Пенсійного фонду. Вважає, що сплати додаткових сум до Пенсійного фонду є незаконними.
В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що Управлінням було встановлено, що відповідно до Закону України “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010р. рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності з 17.07.2010р. фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий порядок оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який є не менше мінімального розміру страхового внеску. Оскільки мінімальний розмір страхового внеску складає 33,2% з мінімальної заробітної плати, а відтак платники єдиного та фіксованого податку зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду з липня по вересень 2010 року 294,82 грн. Оскільки позивач несплатив в установлені законодавством терміни різницю між мінімальним страховим внеском та сумою, що поступає на рахунки Пенсійного фонду з урахуванням частини сум єдиного податку, а відтак Управлінням правомірно прийнята оспорювана вимога. Вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду. Просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 20.06.2011р. поновлено строк звернення до суду.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 20 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови суду.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 09.11.2002р. призначена пенсія за вислугу років, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1, видане Львівським облвійськоматом.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 01.04.2003р. зареєстрований виконавчим комітетом Стрийської Міської ради Львівської області як приватний підприємець.
Свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_3 від 19 грудня 2009 року підтверджує обраний позивачем особливий спосіб оподаткування -єдиний податок.
Відповідно до ч.І ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058), платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (зокрема, єдиний податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності з 17.07.2010р. фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий порядок оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески у розмірі, який становить не менше мінімального розміру страхового внеску.
Чинним законодавством передбачено, що внески до Пенсійного фонду включені в єдиний податок і у встановленому порядку відщеплюються органами Державного казначейства в розмірі 42%.
Згідно п.6 ст.20 Закону № 1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено у ч.12 ст.20 Закону №1058.
Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, оскільки мінімальний розмір страхового внеску складає 33,2 % з мінімальної заробітної плати, а відтак позивач як платники єдиного податку зобов'язаний сплачувати до Пенсійного фонду з липня по вересень 2010 року 294,82 грн., з жовтня по листопад 2010 року 301,12 грн., в грудні 2010 року 306,10 грн.
Представник відповідача пояснив, що позивач страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску за липень - вересень 2010 року повинен був сплатити до 20 жовтня 2010 року, проте перевіркою Управління встановлено, що такі позивачем сплачені не були, про що останньому надіслано вимогу №Ф-2 від 21.10.2010р., яка зареєстрована в Управлінні за вихідним №11179 від 03.11.2010р.
Не погодившись з вимогою, позивач 19.11.2010р. звернувся зі скаргою до Управління, в якій зазначав, що оскільки отримав право на довічну пенсію у зв'язку з вислугою років та будучи приватним підприємцем сплачує єдиний податок, а відтак вважає, що сплати додаткових сум до Пенсійного фонду є незаконними.
Як пояснив в судовому засідання представник відповідача, оскільки вищезгадана скарга була подана до Управління в порушення п.2.2 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгоджені ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.03.2003р. №21-2 (далі-Порядок), а відтак Управлінням позивачу було надано відповідь листом від 06.12.2010р. №12887/04-36 в порядку звернення, в якій зазначено про пропущення строку подачі заяви про узгодження вимоги про сплату боргу, яка подається до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступним за днем отримання страхувальником вимоги про сплату недоїмки.
Оскільки вимога отримана позивачем 09.11.2010р., що підтверджується дослідженим в судовому засіданні повідомленням про вручення поштового відправлення, а скарга позивача подана наручно 24.11.2010р., а відтак Управління правомірно листом повідомило позивача, про пропущення строку подачі заяви, з чим погоджується суд.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Управління звільнити його від сплати до Пенсійного фонду будь-яких відрахувань у зв'язку з тим, що він набув право на довічну пенсію і не бажає продовжувати брати участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування суд зазначає наступне.
Згідно Закону України ?Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування?, який набрав чинності з 01.01.2011р. фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний страховий внесок відповідно до цього Закону. Фізичні особи -підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування зобов'язані нараховувати та сплачувати щомісяця 34,7% від мінімальної заробітної плати (33,2% - Пенсійний фонд та 1,5 % - Центр зайнятості).
Чинним законодавством не передбачено підстав та не визначено коло осіб які звільняються від сплати внесків до системи пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки позивач не сплатив в установлені законодавством терміни різницю між мінімальним страховим внеском та сумою, що поступає на рахунки Пенсійного фонду з урахуванням частини сум єдиного податку, а відтак Управлінням правомірно прийнята оспорювана вимога та відсутні підстави для її відкликання.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАСУ, судові витрати у формі судового збору, зі сторін спору не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адмінстративного судочинства України, суд -
В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 25.06.2011 року.
Суддя Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно
Суддя Шинкар Т.І.