79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
15 червня 2011 р. № 2а-797/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
з участю секретаря судового засідання Кукси В.А.
представників:
від позивача -ОСОБА_1;
від відповідача -Дуфанець О.М.,
від третьої особи органу місцевого самоврядування -Андросюк З.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та Прокурора Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,-
ОСОБА_4 звернувся до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження за №556 від 16.07.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з протесту прокурора, не вбачається які саме вимоги нормативно-правових актів були порушені позивачем. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що Постанова Кабінету Міністрів України №113 від 18.02.2009 року «Про затвердження типової форми заяви (клопотання) про вибір місця розташування земельної ділянки»прийнята на виконання положень статті 151 Земельного кодексу України, яка врегульовує питання пов'язані з вилученням (викупом) земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності. Також, в позовній заяві зазначено про те, що спірне розпорядження не відповідає вимогам рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009.
Представник позивача дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.
Відповідач в запереченні на позовну заяву відповідач вважає, що спірне розпорядження є законним, оскільки позивачем не дотримано вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України №113 від 18.02.2009 року «Про затвердження типової форми заяви (клопотання) про вибір місця розташування земельної ділянки».
Представник відповідача дав аналогічні пояснення, зазначивши при цьому про те, що відповідач не є органом місцевого самоврядування, а тому рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 не може бути застосовано до спірних правовідносин. Просить в задоволенні позову відмовити.
Третя особа Сороки-Львівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області у відзиві на позовну заяву зазначила, що заява позивача не відповідала генеральному плану населеного пункту, а тому не підлягала до задоволення.
Представник третьої особи дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.
Прокурор Пустомитівського району Львівської області в судове засідання не з'явився.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши присутніх представників, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації №556 від 16.07.2010 року «Про розгляд протесту прокурора Пустомитівського району від 16.07.2010 року №1692 на розпорядження голови районної адміністрації №269 від 14 квітня 2010 р.» скасовано розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.04.2010 року №269 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Сороки-Львівської сільської ради за межами населеного пункту».
В згаданому протесті прокурора зазначається про те, що громадянином ОСОБА_4 не виконано умов ст.118 Земельного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України №113 від 18.02.2009 року «Про затвердження типової форми заяви (клопотання) про вибір місця розташування земельної ділянки».
Як вбачається зі змісту ст.21 Закону України «Про прокуратуру»від 5 листопада 1991 року №1789-XII, з наступними змінами та доповненнями, за наслідками розгляду протесту у разі його необґрунтованості, такий може бути відхилено.
У відповідності до вимог ч.6 ст.118 ЗК України, в редакції чинній на момент прийняття розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.04.2010 року №269, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
В матеріалах справи наявна заява позивача від 12 квітня 2010 року, до якої додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та лист Виконавчого комітету Сороки-Львівської сільської ради №40 від 10.04.2010 року, з якого вбачається, що орган місцевого самоврядування не заперечує проти передачі земельної ділянки ОСОБА_4
При цьому, посилання прокурора у протесті та відповідача у запереченні на позов на Постанову Кабінету Міністрів України №113 від 18.02.2009 року «Про затвердження типової форми заяви (клопотання) про вибір місця розташування земельної ділянки»не можуть братись судом до уваги, як на підставу правомірності спірного розпорядження, оскільки дана постанова прийнята на виконання положень ст.151 ЗК України, яка регулює порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності.
В даному випадку мала місце безоплатна приватизація земельної ділянки громадянином.
Частиною 7 ст.118 ЗК України передбачено, що районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Також, судом не беруться до уваги посилання третьої особи на невідповідність заяви генеральному плану населеного пункту, оскільки земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту с.Сороки-Львівські, а інший генеральний план не затверджений у встановленому законодавством порядку.
За таких обставин суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для скасування розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.04.2010 року №269 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Сороки-Львівської сільської ради за межами населеного пункту»на підставі протесту прокурора.
При цьому, необґрунтованими є посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), оскільки дане рішення стосується органів місцевого самоврядування, а відповідач у даній справі, згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»від 9 квітня 1999 року №586-XIV, з наступними змінами та доповненнями, є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Путомитівської районної державної адміністрації №556 від 16 липня 2010 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 червня 2011 року.
Суддя В.Я.Мартинюк