03 червня 2011 р. № 2а-4487/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравчука В.М.,
за участі секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю,
представника позивача Чериби З.В.,
представника відповідача Пилип'як П.В.,
розглянувши справу за адміністративним позовом
ТзОВ "Пам'ять"
до Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова
про про скасування податкового повідомлення-рішення ,
15 квітня 2011 року ТзОВ «Пам'ять» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2011 р. № 0000742302/0/9120 та № 0000732302/0/9122.
Позовні вимоги мотивує необґрунтованістю висновку ДПІ про відсутність у контрагента ТзОВ «Віктор Ко»необхідних умов для відповідної господарської діяльності, а саме основних фондів, виробничі потужності, складські приміщення, штат працівників, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Вважає, його контрагент має ліцензію на здійснення ліцензованих видів робіт, зареєстрований у встановленому порядку, має свідоцтво платника ПДВ; суми податку підтверджуються належного оформленими бухгалтерськими документами. В момент укладення договору було дотримано вимоги Цивільного кодексу України. Вважає, що відсутні підстави для донарахування податкових зобов'язань та застосування заходів відповідальності.
В судовому засіданні представник позивача підтримав зазначені пояснення, просив позов задовольнити.
Відповідач подав письмове заперечення проти позову. Вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат вартість робіт, наданих ТзОВ «Віктор Ко»за договором, оскільки відсутній факт виконання та отримання таких робіт з боку зазначеного підприємства.
В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
03.08.2010р. між ТзОВ «Пам'ять»(Замовник) та ТзОВ «Віктор Ко»(Підрядник) укладено Договір підряду № 1 п-03/08-10 на виконання демонтажних, монтажних та пуско-налагоджувальних робіт припливно-витяжних установок вентиляції та системи кондиціонування споруди ТЦ «ВАМ», розташованого за адресою м. Львів, вул. Виговського, 100 (а.с. 8-9).
За умовами цього договору перелік складу та обсягу робіт, що доручається до виконання підряднику будуть перелічені у акті виконаних робіт (п. 3.1 Договору). Матеріали, вироби та механізми, що використовуються при монтажних, демонтажних та пуско-налагоджувальних роботах -за рахунок підрядника (п.4.2). Вартість робіт за договором складає 550 411,64 грн. (в т. ч. ПДВ 20%). Договір підписаний та укладений від імені ТзОВ «Віктор Ко»ОСОБА_3
Сторонами погоджено договірну ціну на будівництво ТЦ «ВАМ», що здійснюється в 2010 р., зокрема на будівельні роботи - 345 760,17 грн., на монтажні роботи -101 778, 15 грн., на інші витрати - 102 873,32 грн.
На момент укладення договору ТзОВ «Віктор Ко»зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа, перебувало на обліку платника податків та є платником податку на додану вартість (а.с. 52-53).
ТзОВ «Віктор Ко»отримало ліцензію серії АВ № 479676 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з створенням об'єктів архітектури, строком з 29.05.2009 р. по 23.08.2011 р. (а.с. 48-49).
У довідці про вартість виконаних робіт за серпень 2010 р. зазначено, що всього по об'єкту договору вартість виконаних робіт становить 550 441,64 грн. Акт 0546 за серпень 2010 р. приймання виконаних будівельних робіт передбачає, які саме були виконані роботи. У відомості про трудомісткість і заробітну плату по даному об'єкту договору, зазначено трудомісткість по кожному виду робіт.
Згідно локального кошторису № 2-1-1 на монтаж ТЦ «ВАМ»кошторисна вартість договору становить 355 922 грн., кошторисна трудомісткість 13417 люд.год., кошторисна заробітна плата 238 134 тис.грн.
ТзОВ «Торговий дім «Галпап»видало ТзОВ «Пам'ять»видаткову накладну № РН-1608/01 від 16.08.2010 р. на суму 968550 грн. (в. т.ч. ПДВ -161425 грн.) на обладнання для вентиляції та кондиціювання. За накладною складно акт приймання-передачі.
31.08.2010 р. ТзОВ «Віктор Ко»видало податкову накладну на суму договору 550 411,64 грн. Платіжними дорученнями № 573 від 06.09.2010 р. та № 604 від 08.09.2010 р. ТзОВ «Пам'ять»перерахувало ТзОВ «Віктор Ко»за зазначену суму. Вартість понесених витрат за договором ТзОВ «Пам'ять»віднесло до валових витрат, а на підставі податкової накладної суму ПДВ віднесло до податкового кредиту за відповідний звітній період.
ДПІ у Залізничному районі м. Львова провела позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ «Пам'ять»з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Віктор Ко»за серпень 2010 р. За результатами перевірки складено акт від 22.02.2011р. № 250/23-2/20826021. Перевіркою встановлено завищення валових витрат в рядку 04.10 декларації «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин по придбаних роботах від ТзОВ «Віктор Ко»на суму 458 676,37, в т.ч. за ІІІ кв. 2010 р. на цю суму, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 114 669,10 грн., в т. ч. за ІІІ кв.2010 р., що є порушенням п.1,2 ст.215, ст. 203, 216, 228 ЦК України, п. 51 п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також встановлено завищення податкового кредиту по придбанню робіт від ТзОВ «Віктор Ко»на суму 91 735, 00 грн., в т.ч. за серпень 2009 р. на цю суму., що є порушенням ЦК України та п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4.4 п.7.4. п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Таких висновків податковий орган дійшов використовуючи дані перевірки самого ТзОВ «Віктор Ко», встановлені в акті перевірки від 30.12.2010 р. за період з 01.01.2009 р. по 04.11.2010 р.
З метою встановлення фактичної діяльності, яку проводило ТзОВ «Віктор Ко»були направлені запити до Головного управління земельних ресурсів, Львівського міського центру зайнятості, Управління пенсійного фонду, управління з питань наглядово-профілактичної діяльності державного пожежного нагляду, Львівського ВРЕВ ДАІ, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Львівського ОДК БТІ, УПМ ДПА у Львівській області.
Згідно отриманих відповідей встановлено, що ТзОВ «Віктор Ко»фактично не здійснює господарської діяльності, не має у власності та користуванні офісних та складських приміщень, не володіє та не користується транспортними засобами, не проводило нарахування та виплату до фондів, до Управління Пенсійного фонду сплачено всього 5037,12 грн.
Наведене, на думку відповідача, підтверджує, що у ТзОВ «Віктор Ко»відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутній достатній кількість штатних працівників та фахівців (4 чол. в 4-ому кв. 2009 р. та в 2010 р.), які б приймали участь у здійсненні господарської діяльності між цим підприємством та постачальниками. При цьому при проведенні перевірки ТзОВ «Віктор Ко»посадовими особами не було надано жодних документів, що підтверджують проведення зазначеної вище господарської операції.
Також податковим органом взято до уваги і те, що слідчим відділом податкової міліції ДПА України було викликано для допиту в якості свідка ОСОБА_4 (працівника ТзОВ «Віктор Ко»), який надав особисті пояснення про те, що в товаристві в працював, до робіт, які б виконувались ТзОВ «Віктор Ко»не залучався. Згідно протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5, яка є засновником ТзОВ «Віктор Ко», вона пояснила, що товариство купила на прохання свого чоловіка ОСОБА_6, наміру здійснювати господарську діяльність не мала, з ОСОБА_3, який є директором ТзОВ «Віктор Ко», взагалі не знайома, його на посаду не призначала (а.с. 107-109).
Згідно бази даних АІС ОР внесено запис «направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходженням»ТзОВ «Віктор Ко»
Враховуючи зазначені обставини, ДПІ дійшло висновку, що операції з ТзОВ «Віктор Ко»є безтоварними, а правочини між ними -нікчемними, спрямованими на заниження сплати податку на додану вартість.
За наслідками перевірки винесено податкове повідомлення -рішення від 11 березня 2011 р. № 0000742302/0/9120, яким нараховано зобов'язання з податку на додану вартість на суму 91735,27 грн. та штраф в розмірі 22933,82 грн. (всього -114669,09 грн.) та рішення № 0000732302/0/9122, яким нараховано зобов'язання з по податку на прибуток в розмірі 114669,10 грн. та штраф в розмірі 28667,28 грн. (всього -143336,38 грн.).
ТзОВ «Пам'ять»не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, що стало причиною їх оскарження.
В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_7, який безпосередньо контролював виконання робіт, які виконувало ТзОВ «Віктор Ко». Свідок пояснив, що осіб, які виконували роботи пригадати не може, роботи виконувалися переважно в ранковий час, обладнання фактично встановлене на будівлі по вул. Виговського, 100.
Оцінюючи наведені висновки ДПІ, Суд вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.
Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»втратив чинність з 01 квітня 2011 року, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року. Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» втратив чинність з 01 січня 2011 року (згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI).
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99).
Спірні правовідносини виникли до 01.04.2011 року, а тому положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і Закону України «Про податок на додану вартість»застосовуються Судом при вирішенні спору.
Відповідно до п. 5.1. цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 1.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.
Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ТзОВ ТзОВ «Пам'ять»та ТзОВ «Віктор Ко». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питання щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за роботи, виконаними цими Підрядниками.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Позивач доводить господарську операцію з ТзОВ «Віктор Ко»договором підряду № 1 п-03/08-10, кошторисом, довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних робіт, податковою та видатковою накладною. Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. Водночас, надані суду документи зазначеним вимогам не відповідають.
Так, відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Суд виходить з того, що створення юридичної особи є способом (організаційно-правовою формою) реалізації засновниками своїх прав та правомірних інтересів в цивільному обороті. При цьому створення або придбання юридичних осіб з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є фіктивним підприємництвом і визнається злочином (ст. 205 Кримінального кодексу України). Створення таких юридичних осіб не відповідає порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
З пояснень засновника ТзОВ «Віктор Ко» вбачається, що вона ОСОБА_3 керівником товариства не призначала. З огляду на це, Суд дійшов висновку, що від імені товариства договір з позивачем укладено (підписано) невстановленими особами, а тому відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, які зазначені в договорах, актах та інших первинних документах.
Відтак, Суд дійшов висновку, що договори, акти, накладні, кошториси та інші первинні документи, підписані від імені ТзОВ «Віктор Ко»ОСОБА_3 не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування і, відповідно, не можуть доводити обставини, які в цих документах зафіксовані.
Окрім того, оскільки юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, то підписання від імені юридичної особи договорів невідомими особами, які не є органами юридичної особи свідчить про те, що такі діяли всупереч закону. Ці дії не можуть вважатися такими, що призвели до набуття юридичними особами цивільних прав та обов'язків щодо ТзОВ «Пам'ять».
Акт приймання виконаних робіт, довідка про вартість виконаних робіт, кошторис у серпні 2010 року свідчать, що роботи є достатньо трудомісткими, потребують часу та кваліфікованих працівників. Також, слід звернути увагу, що сам договір укладено 03.08.2010р., а акт виконаних робіт свідчить про їх повне виконання та без будь-яких зауважень щодо виконаних робі протягом достатньо короткого строку.
Суд враховує також і те, що ТзОВ «Віктор Ко»не мало кваліфікованого персоналу для виконання робіт такого виду та обсягу робіт, адже за даними 1ДФ підприємство має лише 4 працівники, і відсутні докази залучення такого персоналу на підставі цивільно-правових договорів. Окремі працівник (ОСОБА_4) заперечують факт причетності до діяльності товариства.
Відповідачем надано докази, які свідчать про те, що ТзОВ «Віктор Ко»амортизаційні нарахування не нараховувало, що свідчить про відсутність основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності та відсутні виробничі потужності, необхідні для здійснення технологічного процесу; у підприємства відсутні транспортні засоби (акт перевірки ТзОВ «Віктор Ко»).
Відповідачем надано докази, які свідчать про те, що ТзОВ «Віктор Ко»не мало матеріально-технічної бази для виконання такого обсягу робіт. Зазначені обставини свідчать про неспроможність ТзОВ «Віктор Ко»виконати будівельні підрядні роботи за договором від 03.08.2010 р. Ці обставини міг встановити і замовник -ТзОВ «Пам'ять», якщо б діяв добросовісно та обачно. Тому Суд дійшов висновку, що господарський договір № 1 п-03/08-10 від 03.08.2010 р. на виконання підрядних робіт на об'єкті ТЦ «ВАМ»ТзОВ «Віктор Ко»не виконувався.
Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, Суд дійшов висновку, що реального виконання робіт (надання послуг) за договором, укладеним між ТзОВ «Віктор Ко»та ТзОВ «Пам'ять»не було. Встановлення справжнього виконавця робіт виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті. Таким чином, господарські операції з цими юридичними особами є фіктивними в частині особи, які їх виконували, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.
Наявність у Замовника - ТзОВ «Пам'ять»лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданої Підрядником - ТзОВ «Віктор Ко»податкової накладної, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо Судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.
Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ТзОВ «Віктор Ко»сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.
Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ТзОВ «Пам'ять»до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТзОВ «Віктор Ко» є обґрунтованим.
Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин Суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 08 червня 2011 року.
Суддя Кравчук В.М.