73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
21.06.2011 Справа № 5024/844/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1- керівника юр. служби, дов. № 010-01/3412 від 20.05.2009р.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт", м. Херсон
до Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ВАТ "Укрексімбанк" в м.Херсоні, м.Херсон
про визнання договору недійсним
Про обставини справи зазначено в ухвалі суду від 31.05.2011р., якою розгляд справи відкладався.
Провадження у справі порушено за позовом про визнання недійсним як такого, що не відповідає вимогам законів кредитного договору № 6907К8, укладеного 13.06.2007р. між ТОВ "Технопласт" і ВАТ "Укрексімбанк".
Відповідач позов не визнав, навів письмові заперечення проти позовних вимог.
Позивач стверджує про невідповідність законам оспорюваного договору.
Зокрема в обґрунтування підстав вимог позивач зазначив наступне.
Визначення валюти платежу в доларах США суперечить ст.99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст.189,198 ГК України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст.35 Закону України "Про Національний банк України", згідно з якими грошовою одиницею України є гривня. Іншого засобу платежу у спірних відносинах за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на надання відповідачем кредиту в іноземній валюті та використання позивачем долару США як засобу платежу за кредитом нормативними актами не передбачено.
Діючим законодавством встановлений вичерпний перелік випадків , коли зобов'язання між сторонами може бути виражене в іноземній валюті та підлягає виконанню в валюті, відмінній від гривні України. Такими випадками є визначення ціни в іноземній валюті у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та, як наслідок , його використання в іноземній валюті, а також наявність у конкретного суб'єкта господарських відносин виключного права на проведення розрахунків в іноземній валюті у разі дотримання вимог, прямо передбачених законодавством.
Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.
Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.
На момент укладання оспорюваного договору сторонами було досягнуто домовленості щодо надання відповідачем позивачу кредиту в іноземній валюті в розмірі 630 тисяч доларів США. Вказана валютна операція потребує отримання однією із сторін індивідуальної ліцензії. Проте індивідуальна ліцензія на надання відповідачу та отримання позивачем кредиту в іноземній валюті у жодної із сторін за договором відсутня.
Відповідач позов не визнав, навів письмові заперечення проти позовних вимог, які полягають у наступному.
Згідно з умовами оспорюваного кредитного договору банком надано позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 630тис. доларів США. Позивачем у червні 2010р. частково здійснено погашення кредиту востаннє; у січні 2011р. сплачено проценти за грудень 2010р. востаннє.
Кредитний договір №6907К від 13.06.2007р. укладений відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст.203ЦК України.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ст.345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних та фізичних осіб . Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Згідно зі ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України (Декрет КМУ) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Відносини сторін по кредитному договору №6907К8 від 13.06.2007р., умови якого не передбачають проведення розрахунків у валюті України- гривні, як і визначення грошового еквівалента в іноземній валюті відповідно до норм ч.ч.1,2 ст.533 ЦКУкраїни є валютною операцією у розумінні п.2 ст1 Декрету КМУ від 19.02.1993р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю": "Операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами України у валюті України".
Відповідно до ст.5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 Декрету.
Статті 47 та 49 цього Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлений також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001р. , у п.5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.
Банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог п.п."в" п.4 ст.5 Декрету КМ України, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Така правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного суду України від 21.03.2011р.
На дату укладення кредитного договору №6907К8 від 13.06.2007р. банк мав ліцензію №2 від 25.12.2001р. та дозвіл №2-3 від 15.02.2005р. на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Позивач, належно повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення копії ухвали суду від 31.05.2011р. про відкладення розгляду справи (а.с.74). Суд не викликав, не визнавав обов'язковою явку представників учасників процесу, в тому числі позивача в судове засідання. Представник позивача не з'явився до суду в друге судове засідання. До суду не надходило клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Неявка в судове засідання представника позивача не є перешкодою для провадження у цій справі. Матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
13.06.2007р. між ВАТ "Державний експортно- імпортний банк України", правонаступником якого є відповідач, та ТОВ "Технопласт" укладено кредитний договір № 6907К8, за яким банк зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію лімітом 630тис. доларів США із зобов'язанням позичальника повертати кредит частинами у період з квітня 2008р. по травень 2012р. та сплачувати 12% річних за користування кредитом.
Позов про визнання цього кредитного договору недійсним як такого, що суперечить законодавству, за заявленими підставами задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.
Дійсно, за змістом ст.203, 215 ЦК України у випадку, коли правочин суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства суд визнає такий правочин недійсним.
Проте у наведених позивачем обґрунтуваннях вимог суд не вбачає підстав вважати оспорюваний договір таким, що суперечить законодавству.
Твердження позивача про недійсність оспорюваного договору за ознакою вчинення його в доларах США та за відсутності у банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій не приводять до задоволення позову у зв'язку з наступним.
На підставі банківської ліцензії на право здійснення банківських операцій, а також дозволу Національного банку України відповідач мав право здійснювати банківські операції з валютними цінностями, в тому числі, надавати кредити у іноземній валюті шляхом укладення відповідних договорів, і таким чином, оспорюваний договір правомірно укладений в іноземній валюті, відповідає приписам чинного законодавства і підстави для визнання його недійсним за цією ознакою відсутні.
Цього висновку суд дійшов, зважаючи на таке.
Банк має ліцензію № 2, видану Національним банком України 25.12.2001р., на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1,та пунктами 5-11 ч.2 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", дозвіл № 2-3, виданий цим же органом 15.02.2005р. на право здійснення певних операцій, визначених у ч.2, 4 цього ж закону, за переліком, наведеним в додатку до дозволу. Зокрема, за цими ліцензією і дозволом відповідачу надано право здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі із залучення та розміщення іноземної валюти на ринку України, міжнародних ринках.
Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами 1 та 2 ст.198 ГК України визначено, що платежі за грошовими зобов'язаннями, які виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом; грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях, грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства; виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Відповідно до п.п. "в", "г" ч.4 ст.5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, а також операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Чинним на час укладення оспорюваного договору (як і в теперішній час) законодавством не передбачено розмірів сум валютних кредитів, надання й отримання яких резидентами у валюті потребує індивідуальної ліцензії. Відтак, для видачі кредиту у валюті в будь-якій сумі, банк повинен мати правосуб'єктність, обсяг якої підтверджується ліцензією щодо здійснення валютних операцій.
Такі повноваження банк мав і має, що підтверджується змістом залучених до справи копій статуту, названих банківської ліцензії № 2 від 25.12.2001р., дозволу № 2-3 від 15.02.2005р.
Відмовляючи у позові, суд відносить на позивача судові витрати у справі.
Керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суддя В.В. Чернявський
Повне рішення складено 22 червня 2011р.