Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" червня 2011 р. Справа № 5023/3205/11
вх. № 3205/11
Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.
при секретарі судового засідання Стрижак О.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., довіреність № б/н від 01.06.2011 року
відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 22.04.2011року
розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства Астарта "Млинелеваторбуд" м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмашпост", Харківська область, Харківський район, с. Липці
про стягнення 24590,93 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 24590,93 грн., у тому числі 20000,00 грн. боргу, 3506,00 грн. інфляційних, 1084,93 грн. 3 % річних за договором № 21/04-Щ купівлі - продажу, укладеним між сторонами 21.04.2009 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині своєчасної поставки товару, за який позивачем було грошові кошти у розмірі 20000,00 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог, посилаючись на п. 8.2. договору, відповідно до якого сторони домовилися, що оплата здійснюється покупцем (позивачем) на підставі цього договору, специфікації та рахунку-фактури, виставленого продавцем (відповідачем) на вартість партії товару. При здійсненні платежу покупець (позивач) обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору та номер та дату рахунку-фактури, виписаної продавцем (відповідачем) на оплату партії продукції.
Відповідач наголошує, що надане позивачем у якості доказу платіжне доручення № 852 від 22.04.2009 року на суму 20000 грн. не відповідає зазначеним вище вимогам, тому, на думку відповідача, не має жодного відношення до договору № 21/04-Щ купівлі-продажу.
Так, у платіжному дорученні № 852 від 22.04.2009 року відсутнє зазначення номеру та дати договору, номеру та дати рахунку-фактури, виписаної продавцем (відповідачем у справі) на оплату партії продукції.
Отже, платіжне доручення № 852 від 22.04.2009 року не можна вважати як доказ виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, оскільки жодного відношення до цього договору воно не має.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.06.2011 року до 14.06.2011 року.
14.06.2011 року позивач надав до суду правове обґрунтування позовних вимог, а також письмові пояснення до відзиву на позовну заяву, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.
Представник відповідача судовому засіданні заперечує проти позову і просить суд відмовити у його задоволенні.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
21 квітня 2009 р. між ЗАТ «Астарта Млинелеваторбуд» (Покупець) та ТОВ «Будмашпост» (Продавець) був укладений договір № 21/04-Щ купівлі-продажу з зазначенням всіх необхідних реквізитів сторін, їх розрахункових рахунків та в яких банках, МФО банків та свідоцтва ІПН та ПДВ.
Згідно умов договору, відповідачем був виставлений рахунок-фактуру № 17 від 21 квітня 2009 р. на суму 68943,00 грн. Ця ж сума зазначена і в специфікації до договору № 21/04-Щ на постачання щебеню гранітного фр. 5-20 та є загальною сумою товару.
Поняття загальної суми господарського договору містить в собі наступне: сума не є остаточною і може змінюватися в період дії договору, остаточна сума договору визначається як сума вартості всіх поставлених партій товару.
Сторонами при укладанні договору № 21/04-Щ були виконані вимоги ст. 180 ГК України щодо істотних умов договору. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Що стосується допоміжних документів (рахунок-фактура, товарна накладна, транспортна накладна, порядок розрахунку, довіреності тощо) та форми цих документів, це не віднесено законодавством до обов'язкових умов господарського договору та не відповідність їх не несе за собою юридичних наслідків, вони свідчать не про умови укладення договору, а лише про його виконання.
Рахунок-фактура відповідача № 17 від 21.04.2009 р. виставлена на ЗАТ «АСТАРТА Млинелеваторбуд» на кількість товару та суму товару, яка обумовлена специфікацією № 1 від 21.04.2009 р. до договору між сторонами без зазначення на посилки договору № 21/04-Щ.
22 квітня 2009 р. позивач, за усною домовленістю з відповідачем, враховуючи свої фінансові можливості та виробничу необхідність, перерахував на рахунок відповідача 20000 грн. В призначенні платежу в платіжному документі зазначено саме цей рахунок № 17 від 21.04.2009 р. та зазначено за який товар здійснюється оплата.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на порушення з боку позивача саме п.8.2. договору № 21/04-Щ щодо призначення платежу, а саме: із-за відсутності посилки на договір, але в пункті 8.2. укладеного між сторонами договору зазначено, що у платіжному дорученні повинен вказуватися номер та дата рахунку-фактури, виписаної відповідачем, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Пунктом 1.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом внесення до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.
ЗАТ «АСТАРТА Млинелеваторбуд» своїм платіжним доручення № 852 від 22.04.2009 р. дав доручення своєму банку перерахувати на рахунок відповідача 20000 грн. з призначенням платежу: «оплата згідно рахунку № 17 від 21.04.2009 р. за щебінь гранітний фр.5-20. в т.ч. НДС 3333,33 грн.». Банк отримувача прийняв ці грошові кошти та зарахував на рахунок ТОВ «Будмашпост».
В своїм запереченні на позовну заяву, відповідач не спростовує того факту, що він отримав ці грошові кошти саме від ЗАТ АСТАРТА «Млинелеваторбуд», але посилається на неправильне, на його думку, визначення платежу, що не є порушенням законодавства, а лише підтверджує посилання у платіжному дорученні позивача на рахунок № 17 від 21.04.2009 р.
В судових засіданнях відповідач підтверджує той факт, що між сторонами по цій справі, інших договірних зобов'язань не було і ці грошові кошти не могли зараховуватися в рахунок погашення інших зобов'язань.
Згідно з Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», платіжне доручення оформляється платником за формою, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів. Банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів :"Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М.П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).
Банк отримувача перевіряє заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача", "Код банку отримувача", а також "М.П. отримувача" та "Підписи отримувача".
У полі "Призначення платежу" позивач надав повну інформацію про платіж та документ, на підставі якого він здійснюється ( рахунок № 17 від 21.04.2009 р.).
Платіжне доручення - це письмовий документ, оформлений за стандартною формою, з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування зазначеної суми коштів з його рахунка на рахунок одержувача.
30 листопада 2010 р. на адресу відповідача була направлена вимога про необхідність виконання умов договору щодо поставки продукції - щебінь гранітний фр.5-20, за який 22.04.2009 р. позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 20000 грн. Однак, ТОВ «Будмашпост» проігнорувало законні вимоги позивача.
На адресу відповідача 25 січня 2011 р. була направлена претензія з вимогою про повернення ЗАТ «АСТАРТА Млинелеваторбуд» грошових коштів в сумі 20000 грн., які перераховані на виконання умов договору № 21/04-Щ на рахунок відповідача.
Однак, відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.
Таким чином, в порушення ст.509 ЦК України щодо зобов'язання вчинити на користь ЗАТ АСТАРТА «Млинелеваторбуд» певну дію - передати майно, ТОВ «Будмашпост» на перераховані 20000 грн. не поставило щебінь гранітний фр.5-20 та жодним чином не виконало умов господарського договору.
Крім того, ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовами договору № 21/04-Щ від 21.04.2009 р. пунктом 11.3 встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати лист-пропозицію про це другій стороні за договором.
ТОВ «Будмашпост», в порушення умов договору № 21/04-Щ та вимог ст. 662 ЦК України, щодо обов'язку продавця передати товар покупцеві, товар на отримані кошти від позивача не поставив, пропозицій про зміну або розірвання договору не надсилав, а продовжує користуватися неналежними йому грошовими коштами.
Ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
За таких обставин, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 20000,00 грн. боргу обґрунтованою, законною та підлягаючою задоволенню.
У відповідності зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, тому позовні вимоги в частині стягнення 1084,93 грн. річних та 3506,00 грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 245,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмашпост» (62414, Харківська область, Харківський район, с. Ліпци, вул.. Пушкінська, 102, Код ЄДРПОУ 35604078, ІПН 356040720237) на користь Закритого акціонерного товариства АСТАРТА «Млинелеваторбуд» (61020, м. Харків, вул.. Комсомольске шосе, 92, Код ЄДРПОУ 01354740, ІПН 013547420354) 20000,00 грн. боргу, 3506,00 грн. інфляційних, 1084,93 грн. 3 % річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 245,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Присяжнюк О.О.
Повний текст рішення підписаний ___ червня 2011 року.