83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.06.11 р. Справа № 9/65
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О. А.
Судді Макарової Ю.В., судді Соболєвої С.М.
При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов'янськ
до відповідача Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь
про стягнення заборгованості у розмірі 1 359 072грн.53коп.
В засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (за довіреністю №77/1 від 17.01.2011р.);
від відповідача: ОСОБА_2 -- представник (за довіреністю №617/706 від 31.12.2010р.); ОСОБА_3 - представник (за довіреністю №617/705 від 31.12.2010р.).
З 15.06.2011р. о 15год.40хв. по 16.06.2011р. о 16год.00хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач, Публічне акціонерне товариство „Словважмаш”, м. Слов'янськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 1 359 072грн.53коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1 294 354грн.79коп. та пені в розмірі 64 717грн.74коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №617/06-418 від 12.01.2007р. з додатками до нього, накази-накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Відповідач 31.05.2011р. надав відзив на позовну заяву вих.№617/482 від 30.05.2011р., відповідно до якого проти позовних вимог заперечує, посилаючись на безпідставність, недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.
31.05.2011р. та 10.06.2011р. позивачем через канцелярію суду надані заяви б/н від 31.05.2011р. та №77/599 від 08.06.2011р. про уточнення позовних вимог, згідно яких позивач в частині стягнення суми основної заборгованості та пені зменшує розмір позовних вимог та збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 628 283грн.71коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1 289 554грн.77коп., пені в розмірі 64 477грн.73коп., 3% річних в розмірі 61 474грн.67коп. та інфляційних витрат в розмірі 212 776грн.54коп.
Суд розглядає позов з урахуванням вищенаведених заяв.
15.06.2011р. та 16.06.2011р. відповідачем надані письмові пояснення вих.№617/540 від 14.06.2011р., доповнення до відзиву на позовну заяву вих.№617/545 від 15.06.2011р. та вих.№617/546 від 16.06.2011р. відповідно, зі змісту яких вбачається, що останній проти позову заперечує.
Позивачем 16.06.2011р. надані письмові пояснення до позовної заяви б/н та дати, згідно яких останній підтримує свої позовні вимоги.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9477079 Зовнішньоекономічне підприємство „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь станом на 07.04.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
12.11.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Словважмаш”, м.Слов'янськ, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Словважмаш”, м. Слов'янськ та Зовнішньоекономічним підприємством „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь укладений договір №617/06-418, відповідно з п.1.1 якого продавець (позивач) зобов'язується поставити вузли та металоконструкції газгольдерів конвертного газу (LDG-80), доменного газу (BFG-100) та коксового газу (COG-50), згідно інжинірингу генерального проектувальника (MB Engineering LTD Clayton Walker Devision, Англія), у кількості та номенклатурі, узгодженою у відповідних специфікаціях додатків та/або доповнень, а покупець прийняти та оплатити продукцію у відповідності з умовами даного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому, Відкрите акціонерне товариство „Словважмаш”, м.Слов'янськ перейменовано в Публічне акціонерне товариство „Словважмаш”, м. Слов'янськ відповідно зі статутом Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов'янськ. Таким чином, належним позивачем по справі є саме Публічне акціонерне товариство „Словважмаш”, м. Слов'янськ.
Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.
Пунктами 4.2, 4.4, 4.6 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється комплектно та у строки, згідно графіку виконання проекту з будівництва газгольдерів, які є невід'ємною частиною даного договору. Транспортування продукції до пункту призначення здійснюється залізничним та/або автомобільним транспортом. Датою поставки продукції вважається дата передачі перевізником покупцю продукції на склад вантажоотримувача ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”, м.Алчевськ.
Зі змісту наявних в матеріалах справи додатків до договору №1 від, 12.11.2007р., №2а від 25.12.2007р., №3а від 25.12.2007р., №4 від 14.01.2008р., №5 від 10.03.2008р., №6 від 14.07.2008р., №7 від 14.07.2008р., №8 від 26.08.2008р. та додаткової угоди №1 від 02.09.2008р. вбачається, що сторони визначили асортимент, кількість, вартість та строки поставки продукції.
За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім за період з 30.09.2008р. по 10.03.2009р. на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 4 722 971грн.53коп., що підтверджує наявними в матеріалах справи наказами-накладними, товарно-транспортними накладними.
Належність наведених накладних до предмету спору перевірена судом.
Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній, печаткою підприємства відповідача та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а отже прийнятий відповідачем без заперечень (копії довіреностей додані до матеріалів справи).
Відповідно до п.3.1 договору, покупець здійснює оплату продукції у відповідності з умовами відповідних додатків та/або доповнень, які є невід'ємною частиною даного договору.
Додатками до договору №2а від 25.12.2007р., №3а від 25.12.2007р., №4 від 14.01.2008р., №5 від 10.03.2008р., №6 від 14.07.2008р. визначені строки оплати продукції, а саме 23% загальної вартості продукції - перший авансовий платіж до 01.08.2008р., 47% загальної вартості продукції -авансовий платіж до 01.09.2008р., 30% загальної вартості продукції - оплата по факту поставки продукції, додатком до договору №8 від 26.08.2008р. визначені строки оплати продукції, а саме 23% загальної вартості продукції - перший авансовий платіж до 10.09.2008р., 47% загальної вартості продукції -авансовий платіж до 01.10.2008р., 30% загальної вартості продукції - оплата по факту поставки продукції та додатком до договору №7 від 14.07.2008р. визначені строки оплати продукції, а саме 70% загальної вартості продукції -авансовий платіж, 30% загальної вартості продукції - у відповідності з графіком платежів, який узгоджується додатково.
Наразі, до матеріалів справи сторонами не представлено узгодженого графіку платежів у відповідності до додатку до договору №7 від 14.07.2008р. та за твердженням сторін наведений графік між останніми не узгоджувався. Проте, згідно ч.1 ст.7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.
Таким чином, оскільки графік платежів у відповідності до додатку до договору №7 від 14.07.2008р. між сторонами не укладався, суд вважає, що сторони діяли в рамках попередньої домовленості, а відтак остаточна оплата за наведеним додатком здійснюється по факту поставки продукції.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем за наявними в матеріалах справи наказами-накладними, товарно-транспортними накладними настав на наступний день після отримання продукції.
За твердженням відповідача, продукція не прийнята останнім за якістю у відповідності до п.п.7.1, 7.2, 8.1, 8.2 договору, оскільки позивачем не надано відповідачу відповідних сертифікатів якості та/або технічних паспортів на поставлений товар, які судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне:
Відповідно до п.7.2 договору сторони дають згоду приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7.
Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється з точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
Оскільки суду не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що документи, передбачені умовами договору, зокрема, й відповідні сертифікати якості та/або технічні паспорти на поставлений товар, надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до наявних в матеріалах справи наказів-накладних та товарно-транспортних накладних, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.
За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 1 289 554грн.77коп.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1 289 554грн.77коп.
Відповідні доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та вищенаведеним.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 1 289 554грн.77коп. не погашена до теперішнього часу.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов'янськ щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 1 289 554грн.77коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суму пені в розмірі 64 477грн.73коп.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи зі змісту п.10.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення умов оплати проти встановлених даним договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не сплаченої в строк продукції за кожний календарний день прострочення, але не більше 5% вартості.
На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 64 477грн.73коп. за період прострочення по кожній партії поставки з 02.08.2008р. по 31.05.2011р. з урахуванням часткових оплат.
Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:
За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наразі, заявлений позивачем розмір пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, проте, позивачем нарахована пеня за більший період, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.232 Господарського кодексу України.
Виходячи з наведеного вище, належний до стягнення розмір пені становить 64 477грн.73коп. за період прострочення по кожній партії поставки з 02.08.2008р. по 12.09.2009р. з урахуванням часткових оплат.
Відповідач проти стягнення пені заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності, у зв'язку з чим просить суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення пені.
Дослідивши у сукупності матеріали справи, враховуючи заперечення та клопотання відповідача, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 64 477грн.73коп. підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне:
Як вбачається з умов договору №617/06-418 від 12.01.2007р. та додатків до договору №2а від 25.12.2007р., №3а від 25.12.2007р., №4 від 14.01.2008р., №5 від 10.03.2008р., №6 від 14.07.2008р., №7 від 14.07.2008р., №8 від 26.08.2008р. з урахуванням встановлених вище обставин, кінцевим строком виконання відповідачем грошового зобов'язання за останньою поставкою продукції, яка здійснена 10.03.2009р., є 11.03.2009р., у зв'язку з чим право на нарахування пені у позивача обмежене 12.09.2009р. Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення, зокрема, пені 31.03.2011р., про що свідчить проставлений на позовній заяві штамп канцелярії господарського суду Донецької області.
Підставою застосування господарських санкцій, до яких віднесена у тому числі пеня, є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання (ст.216, ч.1 ст.218, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України). Як зазначено вище, відповідальність за несвоєчасну оплату поставленої продукції встановлена пунктом 10.2 договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не сплаченої в строк продукції за кожний календарний день прострочення, але не більше 5% вартості.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема і до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).
Обчислення позовної давності, за умовами ст.260 Цивільного кодексу України, здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пункт 10.5 договору, що узгоджений між сторонами, містить такий же порядок обчислення пені.
З огляду на наведене та враховуючи, що пеня підлягає нарахуванню за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, строк позовної давності підлягає обчисленню відповідно до вищенаведених приписів Цивільного кодексу України щодо кожного дня окремо. Враховуючи вищевказані висновки суду, вимога позивача про стягнення пені, яка в порядку п.6 ст.232 Господарського кодексу України підлягає нарахуванню за період з 02.08.2008р. по 12.09.2009р. є такою, що заявлена поза межами річного строку позовної давності з огляду на ст.ст.260, 261, 253, 258 Цивільного кодексу України та факт надходження позову по цій справі 31.03.2011р.
Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 зазначеної статті встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Однак поважних причин пропущення строку позовної давності позивачем не заявлено, судом не встановлено.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, враховуючи наявність клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов'янськ в частині стягнення пені в розмірі 64 477грн.73коп. підлягають залишенню без задоволення у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 61 474грн.67коп. та інфляційних витрат в розмірі 212 776грн.54коп.
За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 61 474грн.67коп. та інфляційні витрати становлять суму в розмірі 212 776грн.54коп. за період прострочення з 17.10.2009р. по 19.05.2011р.
Перевіривши арифметичний розрахунок суми 3% річних та суми інфляційних витрат, суд зазначає, що її розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 61 474грн.67коп. та інфляційних витрат в розмірі 212 776грн.54коп. є такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, ст.ст.7, 258, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 666, 688, 690, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 216, 218, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов'янськ до відповідача, Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості у розмірі 1 628 283грн.71коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1 289 554грн.77коп., пені в розмірі 64 477грн.73коп., 3% річних в розмірі 61 474грн.67коп. та інфляційних витрат в розмірі 212 776грн.54коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (за адресою: пр-т. Леніна, б.56, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 23605421) на користь Публічного акціонерного товариства „Словважмаш” (за адресою: вул. Заводська, 2, м. Слов'янськ, Донецька область, 84102, р/р 260013141901 в ФАБ „Енергобанк”, МФО 335690, код ЄДРПОУ 00210594) суму основного боргу в розмірі 1 289 554грн.77коп., 3% річних в розмірі 61 474грн.67коп., інфляційні витрати в розмірі 212 776грн.54коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 15 638грн.06коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 226грн.65коп.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 16.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Головуючий суддя Марченко О.А.
Суддя Макарова Ю.В.
Суддя Соболєва С.М.
Повне рішення складено 20.06.2011р.