83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
09.06.11 р. Справа № 34/93
Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,
при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М”, м.Донецьк
до Відповідача: Приватного науково-виробничого підприємства „Галіс”, м.Краматорськ, Донецька область
про: стягнення заборгованості у розмірі 8129,25грн., індексу інфляції у сумі 229,70грн., 3% річних у розмірі 60,08грн., пені у розмірі 311,28грн.
за участю:
представника Позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю №27 від 08.04.2011р.)
представника Відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю „ФРА-М”, м.Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного науково-виробничого підприємства „Галіс”, м.Краматорськ, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 8129,25грн., індексу інфляції у сумі 229,70грн., 3% річних у розмірі 60,08грн., пені у розмірі 311,28грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки товару №321 від 16.01.2007р., щодо оплати за поставлений товар.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: товарно-транспортних накладних, договору поставки товару №321 від 16.01.2007р., виписок з банківського рахунку стосовно здійсненої Відповідачем часткової оплати, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України стосовно статусу та місцезнаходження Приватного науково-виробничого підприємства „Галіс”, акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного та завіреного печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість складає 13 079,34грн.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 7, 20, 144, 147, 173, 174, 175, 193, 229, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, ч. 1 ст. 530, 549, 550. 551, 552, 625 Цивільного кодексу України, Господарським процесуальним кодексом України.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 16.05.2011р. справу передано на розгляд судді Руденко Т.М.
16.05.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „ФРА-М”, податкових накладних, акту звіряння взаємних розрахунків підписаного та завіреного печатками з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість складає 13 079,34грн., довідку за підписом директора та головного бухгалтеру №548-04/05-11 від 12.05.2011р., у якій зазначено, що на момент подання позову сума основного боргу складала 8129,25грн., 28.04.2011р. платіжним дорученням №1126 Відповідачем сплачено 349,93грн. Таким чином сума основного боргу Відповідача складає 7779,32грн., також Позивачем було надано належним чином засвідчену виписку з банківського рахунку стосовно здійсненої Відповідачем часткової оплати у розмірі 349,93грн.
06.06.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №525 від 30.05.2011р. у якому суму заборгованості у розмірі 7779,32грн. визнає. Суму індексу інфляції у сумі 229,70грн., 3% річних у розмірі 60,08грн., пені у розмірі 311,28грн. не визнає, оскільки за твердженням Відповідача вказані суми нараховані незаконно. Крім того Відповідачем надані належним чином засвідчені копії наступних документів: акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін відповідно до якого заборгованість складає 13 079,34грн., правоустановчих документів Приватного науково-виробничого підприємства „Галіс”, товарно-транспортних накладних.
Представник Позивача у судове засідання 09.06.2011р. з'явився, підтримав позовні вимоги.
Представник Відповідача у судове засідання 09.06.2011р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
16 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фра-М” (Постачальник) та Приватним науково-виробничим підприємством „Галіс” (Покупець) було укладеного договір поставки товару №321, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність Покупця лікарняні засобі, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни, та інше (далі по тексту - товар), а Покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Згідно п.1.2 договору загальна кількість товару, який підлягає поставці, їх часткове відношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами у товарно-транспортних накладних (специфікаціях у відповідності зі ст.266 Господарського кодексу України), які є невід'ємною частиною даного договору.
У розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо ціни та порядку розрахунків:
- сума кожної поставки, відстрочення оплати поставленого товару та розмір націнки вказується у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору (п.3.1 Договору);
- розрахунки за кожну партію товару здійснюються у безготівковому порядку, у формі платіжного доручення або у іншій формі оплати, передбаченій діючим законодавством (п.3.2 Договору);
- сума оплати за товар, яку Постачальник отримує від Покупця, зараховується Постачальником самостійно в рахунок оплати по накладним, які неоплачені, та у строк оплати по яким наступив (п.3.3 Договору);
За приписами п.4.2 договору Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у строк вказаний у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно п.5.2 договору Покупець, по даному Договору, за несплату вартості товару у встановлені строки, оплачує пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.
Позивачем на виконання умов договору була здійснена поставка Відповідачу на суму 9231,95грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №4736646 від 22.12.2010р. на суму 1 549,62грн., №4736673 від 22.12.2010р. на суму 1 580,38грн., №4736676 від 22.12.2010р. на суму 1717,98грн., №4749607 від 23.12.2010р. на суму 1 087,53грн., №4750114 від 23.12.2010р. на суму 173,54грн., №4750115 від 23.12.2010р. на суму 1045,87грн., 34804068 від 28.12.2010р. на суму 831,10грн., №4804242 від 28.12.2010р. на суму 213,95грн., №4804243 від 28.12.2010р. на суму 1 031,98грн.
Вказані товарно-транспортні накладні підписані з боку обох сторін без зауважень.
Факт поставки також підтверджується податковими накладними, у яких є посилання на договір поставки товару №321, та які містяться в матеріалах справи.
Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.
У вказаних товарно-транспортних накладних, строк оплати встановлено 14 днів з моменту отримання.
Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена часткова оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 8129,25грн.
Стан розрахунків також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість складає 8129,25грн.
Відповідач проти суми заборгованості не заперечив про, що виклав свою позицію у відзиві №525 від 30.05.2011р.
Крім того як вбачається з матеріалів справи Відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 349,93грн. після подачі позовної заяви, припинивши у такий спосіб існування предмету спору в частині стягнення боргу у розмірі 349,93грн. Вказана сплата підтверджена документально, це виписка з банківського рахунку за 28.04.2011р.
Оскільки погашення заборгованості у розмірі 349,93грн. відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.
При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом (згідно відмітки канцелярії суду позов надійшов 12.04.11р.) заборгованість у розмірі
349,93грн. не була погашена, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.
Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як вбачається з договору поставки товару №321 від 16.01.2007р. Відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити поставлений товар, за умовами вказаного Договору та товарно-транспортних накладних які є невід'ємною частиною даного договору. Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем в порушення умов договору була здійснена не повна оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 7779,32грн. (з урахуванням часткової оплати здійсненої після подання позовної заяви у розмірі 349,93грн.).
Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 7779,32грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, але й визнається, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості у розмірі 7779,32грн.
При цьому, відносно врахування позиції відповідача щодо визнання позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М” в частині стягнення заборгованості у розмірі 7779,32грн.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 7779,32грн. не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання Відповідачем позову у якості самостійної підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 7779,32грн.
На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 229,70грн., 3% річних від суми загального боргу складає 60,08грн.
Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 229,70грн.
Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем - 60,08грн.
Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати виконаних робіт сформульована безпосередньо у п. 5.2. договору № 321 від 16.01.2007р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Суд перевіривши арифметичний розрахунок пені, за кожною накладною окремо вважає за можливе задоволення пені у розмірі заявленому Позивачем, а саме у сумі 311,28грн.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М”, м.Донецьк до Приватного науково-виробничого підприємства „Галіс”, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 8129,25грн., індексу інфляції у сумі 229,70грн., 3% річних у розмірі 60,08грн., пені у розмірі 311,28грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства „Галіс” (84301, м.Краматорськ, вул.Марата, 12, ЄДРПОУ 19382607, р/р 260060102441 у ЗАТ „Прокредит Банк”, МФО 320984, р/р 26006038198200 у АКІБ „Укрсіббанк”, МФО 351005 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М” (83023, пр.Полеглих Комунарів, 95-б, м.Донецьк, ЄДРПОУ 20322326, р/р 26004208 у ДОД АТ „Райфайзен Банк Аваль”,МФО 335076) заборгованість 7779,32грн., інфляційних витрат у розмірі 229,70грн., 3% річних у сумі 60,08грн., пені у розмірі 311,28грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства „Галіс” (84301, м.Краматорськ, вул.Марата, 12, ЄДРПОУ 19382607, р/р 260060102441 у ЗАТ „Прокредит Банк”, МФО 320984, р/р 26006038198200 у АКІБ „Укрсіббанк”, МФО 351005 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М” (83023, пр.Полеглих Комунарів, 95-б, м.Донецьк, ЄДРПОУ 20322326, р/р 26004208 у ДОД АТ „Райфайзен Банк Аваль”,МФО 335076) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М”, м.Донецьк до Приватного науково-виробничого підприємства „Галіс”, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 349,93грн. припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.
У судовому засідання 09.06.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя Риженко Т.М.