83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
24.12.10 р. Справа № 36/131пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.
При секретарі судового засіданні Толкунової Л.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк
до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Перевальський м'ясопереробний завод”, м.Перевальськ, Луганська область
про: визнання недійсним договору №0201111 від 01.03.2006р.
В засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Перевальський м'ясопереробний завод”, м. Перевальськ, Луганська область про визнання недійсним договору №0201111 від 01.03.2006р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір №0201111 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 01.03.2006р. є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки наведений договір не був підписаний генеральним директором позивача особисто, в спірному договорі наявне факсимільне відтворення підпису генерального директора позивача - ОСОБА_1, відповідачем не надані документи, на підставі яких діяв директор підприємства відповідача під час укладання спірного договору та відповідачем було застосовано обман відносно наявності зазначених повноважень у керівника відповідача та наявності вищенаведених документів.
Відповідач через канцелярію суду 28.05.2009р. надав відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно з яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства України при укладанні спірного договору.
В процесі розгляду справи позивач надав до суду заяву від 11.06.2009р., в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача у розмірі 38 019грн.08коп., що знаходяться на рахунках в банківських установах.
Ухвалою від 15.06.2009р. у справі №36/131пд господарський суд Донецької області відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк у задоволенні заяви від 11.06.2009р. про вжиття заходів забезпечення позову.
19.06.2009р. на адресу господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора” на ухвалу господарського суду від 15.06.2009р. у справі №36/131пд про відмову у задоволенні заяви від 11.06.2009р. про вжиття заходів забезпечення позову.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 23.06.2009р. на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №36/131пд до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора” №б/н від 19.06.2009р.
На адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №36/131пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Перевальський м'ясопереробний завод”, м.Перевальськ, Луганська область, про визнання недійсним договору №0201111 від 01.03.2006р. у зв'язку з закінченням апеляційного провадження. Ухвалою від 25.08.2009р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №36/131пд.
04.09.2009р. на адресу господарського суду надійшов запит Донецького апеляційного господарського суду, яким було витребувано справу № 36/131пд у зв'язку з надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк для подальшого її скерування до Вищого господарського суду України.
Виходячи з чого, господарський суд Донецької області ухвалою від 07.09.2009р. на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №36/131пд.
22.10.2009р. на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №36/131пд у зв'язку з закінченням касаційного провадження.
Ухвалою від 28.10.2009р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №36/131пд та призначив справу до розгляду.
На адресу господарського суду надійшов запит Вищого господарського суду України, яким було витребувано справу №36/131пд у зв'язку з надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк для подальшого її скерування до Верховного суду України.
Ухвалою від 30.11.2009р. господарський суд Донецької області на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №36/131пд.
26.01.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №36/131пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк, до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Перевальський м'ясопереробний завод”, м. Перевальськ, Луганська область про визнання недійсним договору №0201111 від 01.03.2006р. у зв'язку з закінченням касаційного провадження. На підставі чого, ухвалою від 01.02.2010р. господарський суд поновив провадження у справі №36/131пд.
28.01.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області із заявою б/н та дати про перегляд ухвали суду від 15.06.2009р. по справі №36/131пд за нововиявленими обставинами, яку ухвалою від 01.02.2010р. суд повернув без розгляду.
Через канцелярію господарського суду Донецької області 15.02.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк надало заяву б/н та дати про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача у розмірі 38 019грн.08коп., які знаходяться на банківських рахунках Закритого акціонерного товариства „Перевальський м'ясопереробний завод”, м. Перевальськ, Луганська область.
Ухвалою від 15.02.2010р. господарський суд заяву позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 38 019грн.08коп., які знаходяться на банківських рахунках Закритого акціонерного товариства „Перевальський м'ясопереробний завод”, м.Перевальськ, Луганська область залишив без задоволення.
В процесі розгляду зазначеної справи 19.02.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк на ухвалу господарського суду від 15.02.2010р. про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 22.02.2010р. на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №36/131пд до повернення матеріалів справи на адресу господарського суду Донецької області.
Згідно супровідного листа від 22.02.2010р. господарський суд Донецької області направив матеріали справи №36/131пд на адресу Донецького апеляційного господарського суду.
02.03.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №36/131пд у зв'язку із закінченням апеляційного провадження.
Ухвалою від 02.03.2010р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №36/131пд та призначив розгляд на 25.03.2010р.
09.03.2010р. на адресу господарського суду Донецької області від Донецького апеляційного господарського суду надійшов запит про направлення матеріалів справи №36/131пд на адресу Донецького апеляційного господарського суду.
Ухвалою від 09.03.2010р. господарський суд Донецької області на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №36/131пд до повернення матеріалів справи на адресу господарського суду Донецької області.
Згідно супровідного листа від 09.03.2010р. господарський суд Донецької області направив матеріали справи №36/131пд на адресу Донецького апеляційного господарського суду.
12.07.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №36/131пд у зв'язку з поверненням касаційної скарги заявнику.
Ухвалою від 12.07.2010р. господарський суд поновив провадження у справі №36/131пд та призначив розгляд на 12.08.2010р.
22.07.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшов запит про направлення матеріалів справи №36/131пд на адресу Донецького апеляційного господарського суду у зв'язку із надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м.Донецьк на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2010р.
Ухвалою від 23.07.2010р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №36/131пд на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України та згідно супровідного листа від 23.07.2010р. господарський суд Донецької області направив матеріали справи №36/131пд на адресу Донецького апеляційного господарського суду.
29.10.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №36/131пд у зв'язку із відмовою в прийнятті касаційної скарги.
Ухвалою від 01.11.2010р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №36/131пд на призначив розгляд на 09.11.2010р.
03.11.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга б/н від 03.11.2010р. Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 23.07.2010р.
Ухвалою від 03.11.2010р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №36/131пд на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно супровідного листа від 05.11.2010р. господарський суд Донецької області направив матеріали справи №36/131пд на адресу Донецького апеляційного господарського суду.
09.12.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №36/131пд у зв'язку з закінченням апеляційного провадження у справі. З огляду на наведене, ухвалою від 09.12.2010р. господарський суд поновив провадження у справі №36/131пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк, до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Перевальський м'ясопереробний завод”, м.Перевальськ, Луганська область про визнання недійсним договору №0201111 від 01.03.2006р. та справу призначено до розгляду.
Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:
01.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк, в особі директора ОСОБА_1, діючого на підставі статуту, та Закритим акціонерним товариством „Перевальський м'ясопереробний завод”, м.Перевальськ, Луганська область, в особі директора Свічкарь Марини Іванівни, діючого на підставі статуту, укладений договір №0201111 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу), п.1.1 якого передбачено, що постачальник (відповідач) постачає та передає у власність покупця (позивача), а покупець приймає та оплачує товар на умовах та у порядку, визначеним даним договором, згідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальної документації, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Частиною 2 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу товару за договором №0201111 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 01.03.2006р.
За твердженням позивача, договір №0201111 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 01.03.2006р. укладений з порушенням приписів чинного законодавства України, зокрема ст.ст.203, 207, 215, 230 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 181, 207 Господарського кодексу України, а саме позивач посилається на те, що наведений договір не був підписаний генеральним директором позивача особисто, в спірному договорі наявне факсимільне відтворення підпису генерального директора позивача - ОСОБА_1, відповідачем не надані документи, на підставі яких діяв директор підприємства відповідача під час укладання спірного договору та відповідачем було застосовано обман відносно наявності зазначених повноважень у керівника відповідача та наявності вищенаведених документів, що є підставою недійсності правочину, у зв'язку з чим звернувся до господарського суду із відповідними вимогами про визнання договору №0201111 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 01.03.2006р. недійсним.
В свою чергу, відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти позову заперечує та зазначає, що направлення копії статуту контрагенту за договором не передбачено діючим законодавством України та такої домовленості не було досягнуто між сторонами договором №0201111 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 01.03.2006р. не передбачено, строк позовної давності для подачі даної позовної заяви сплив, спірний договір підписаний уповноваженими особами власноруч.
За приписом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, враховуючи положення ст.ст.215, 203 Цивільного кодексу України, ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України при заявлені вимог про визнання недійсним договору позивачем повинно бути доведено факт порушення норм закону під час його укладання.
Як зазначено вище, обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору, позивач посилається на ст.ст.203, 207, 215, 230 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 181, 207 Господарського кодексу України, а саме позивач посилається на те, що наведений договір не був підписаний генеральним директором позивача особисто, в спірному договорі наявне факсимільне відтворення підпису генерального директора позивача - ОСОБА_1, відповідачем не надані документи, на підставі яких діяв директор підприємства відповідача під час укладання спірного договору та відповідачем було застосовано обман відносно наявності зазначених повноважень у керівника відповідача та наявності вищенаведених документів.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги приписи ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України та обставини, наведені позивачем у якості підстави для визнання правочину недійсним, суд дійшов висновку, що вказані твердження позивача не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного:
По-перше, посилання позивача не ймовірність відсутності у директора відповідача достатніх повноважень для укладання спірного договору мають характер необґрунтованих припущень, які у повній мірі спростовуються змістом наказу №444 від 31.05.2000р. про призначення директора Закритого акціонерного товариства „Перевальський м'ясопереробний завод” та п.20.2 наданого до матеріалів справи витягу зі статуту підприємства відповідача. Згідно вказаного положення статуту та наведеного протоколу директор товариства (Свічкарь Марина Іванівна) має право без довіреності від імені та в інтересах Товариства вести переговори та підписувати договори (угоди), укладати договори (угоди) та брати будь-які зобов'язання. Таким чином, директор підприємства відповідача був уповноважений на укладання спірного договору і набуття у такий спосіб прав та обов'язків для свого товариства у розумінні ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України.
По-друге, згідно ст.ст. 229, 230 Цивільного кодексу України обман відносно наявності повноважень у керівника відповідача та наявності документів, які уповноважують керівника на укладання певного договору взагалі не відноситься до обставин у розумінні вказаних норм, що мають істотне значення, в контексті можливості визнання спірного договору недійсним. Більш того, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Між тим, як було встановлено судом, керівник відповідача, що підписав спірний договір, згідно статуту мав достатній обсяг повноважень - отже, обставина, яка могла б замовчуватися взагалі відсутня. Більш того, суд вважає запропонований підхід позивача до перевірки повноважень свого контрагенту за договором хибним, оскільки за змістом абзацу 4 п. 9.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111 саме на сторону договору покладається обов'язок перевіряти наявність необхідних повноважень у свого контрагента, що у повній мірі узгоджується та може бути реалізоване враховуючи положення ч. 1 ст. 16 та ч.ч.1, 2 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”.
Посилання позивача на те, що спірний договір не був підписаний генеральним директором позивача особисто, в спірному договорі наявне факсимільне відтворення підпису генерального директора позивача - ОСОБА_1 судом не приймаються, оскільки підпис наведеної особи у договорі №0201111 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 01.03.2006р. засвідчений печаткою підприємства позивача, доказів того, що печатка підприємства позивача втрачена суду не представлено.
Згідно п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.
Крім того, ч.2 п.3 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Як зазначено вище, відповідач проти позову заперечує та зазначає, що, зокрема, строк позовної давності для подачі даної позовної заяви минув, проте ч.ч.1, 3 ст.258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
Наразі, позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсним договір №0201111 від 01.03.2006р. на підставі того, що, зокрема, відповідачем було застосовано обман відносно наявності зазначених повноважень у керівника відповідача та наявності вищенаведених документів. Таким чином, при подані даної позовної заяви позивач не порушив норми чинного законодавства щодо строку позовної давності до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом обману.
Одночасно, в обґрунтування недійсності договору №0201111 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 01.03.2006р. позивач додатково посилається на те, що наведений договір не був підписаний генеральним директором позивача особисто, в спірному договорі наявне факсимільне відтворення підпису генерального директора позивача - ОСОБА_1 та відповідачем не надані документи, на підставі яких діяв директор підприємства відповідача під час укладання спірного договору.
Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст.261 Цивільного кодексу України).
Обчислення позовної давності, за умовами ст.260 Цивільного кодексу України, здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на наведене, вимога позивача про визнання недійсним договору №0201111 від 01.03.2006р. на підставі того, що наведений договір не був підписаний генеральним директором позивача особисто, в спірному договорі наявне факсимільне відтворення підпису генерального директора позивача - ОСОБА_1 та відповідачем не надані документи, на підставі яких діяв директор підприємства відповідача під час укладання спірного договору є такою, що заявлена поза межами трьох річного строку позовної давності з огляду на ст.ст. 253, 257, 260, 261 Цивільного кодексу України та факту надходження позову по цій справі 23.04.2009р.
Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 зазначеної статті встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Однак поважних причин пропущення строку позовної давності позивачем не заявлено, судом не встановлено.
Інших обставин або фактів, які б свідчили про недійсність договору №0201111 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 01.03.2006р. позивачем не вказано, а судом не встановлено, внаслідок чого та оскільки відповідачем заявлено щодо застосування строку позовної давності, позовні вимоги про визнання недійсним укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк та Закритим акціонерним товариством „Перевальський м'ясопереробний завод”, м.Перевальськ, Луганська область договору №0201111 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 01.03.2006р. підлягають залишенню без задоволення.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись Інструкцією про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999р. №17, ст.ст.11, 92, 202, 203, 215, 229, 230, 253-255, 257, 258, 260, 261, 267, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 180 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС „Обжора”, м. Донецьк, до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Перевальський м'ясопереробний завод”, м.Перевальськ, Луганська область, про визнання недійсним договору №0201111 від 01.03.2006р. - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 24.12.2010р. оголошено повний текст рішення.
Суддя Марченко О.А.