83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.06.11 р. Справа № 23/67
за позовом: Державного підприємства ”Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ
до відповідача: Приватного підприємства ”Кардифф” с. Новоорловка
про стягнення 8 065 грн.
Суддя Забарющий М.І.
Представники сторін:
Від позивача: : не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю
В засіданні, яке відбулось 07.06.2011р., згідно ст.77 ГПК України
оголошувалась перерва до 15.06.2011р.
Позивач, державне підприємство ”Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, приватного підприємства ”Кардифф” с. Новоорловка, 8 065 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній № 52912560 масу вантажу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:
- відправлення відповідачем у жовтні 2010р. зі станції Харцизьк Донецької залізниці на станцію Чаплине Придніпровської залізниці за залізничною накладною № 52912560 у вагоні № 60625423 вантажу - ”вугілля кам'яне марки Д”;
- здійснення на станції Чаплине Придніпровської залізниці перевірки маси вантажу, що прибув у вагоні № 60625423, внаслідок якої було виявлено, що фактична маса вантажу нетто на 900 кг менше, ніж зазначено у накладній № 52912560;
- засвідчення вищевказаної обставини комерційним актом АА № 038430/528 від 31.10.2010р.;
- ст.ст. 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п.10 та п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 (далі - Правила складання актів), п.2.1., п.2.2., п.4.3. та п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (далі - Правила приймання вантажів).
Відповідач вимоги позивача не визнав з наступних підстав: позивачем не вказано в позовній заяві про вжиття ним заходів досудового врегулювання спору всупереч вимогам п.6 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); в графі 5 накладної № 52912560 запис не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме всупереч п.4.3. Правил оформлення перевізних документів не зазначена причина складання комерційного акту АА № 038430/528 від 31.10.2010р.; незрозуміло, яким чином позивач визначив фактичну масу вантажу у спірному вагоні; при пред'явленні позивачем претензії ДНМЮ № 17/124 від 29.11.2010р. до неї не було додано доказів дотримання залізницею вимог п.53 Статуту залізниць України щодо обов'язкової перевірки маси вантажу на станції призначення, що надає підстави стверджувати про видачу вантажу без перевірки (додана до претензії копія комерційного акту АА № 038430/528 не містить відповідних відміток в розділі ”Є”); копія комерційного акту АА № 038430/528/37, додана до позовної заяви, містить відмітку в розділі ”Є”, яка не відповідає вимогам п.10 та п.12 Правил складання актів; додані до позовної заяви комерційні акти відрізняються за реєстраційними номерами.
Крім того, відповідачем заявлене клопотання №б/н від 24.05.2011р. про зменшення розміру штрафних санкцій до розміру однієї провізної плати, яка складає 1 613 грн., на підставі ч.2 ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
29.10.2010р. приватне підприємство ”Кардифф” (вантажовідправник) зі станції Харцизьк Донецької залізниці на станцію Чаплине Придніпровської залізниці відвантажив за залізничною накладною № 52912560 у вагоні № 60625423 вантаж - ”вугілля кам'яне марки Д”. При оформленні перевізних документів, зокрема, в залізничній накладній № 52912560 відповідачем вказано масу вантажу: вага брутто - 92 000 кг, тара - 23 000 кг, нетто - 69 000 кг.
Навантаження вагону здійснювалось засобами відправника (відповідача у справі), правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника майстер Селедцов у відповідності до п.2.3. Правил оформлення перевізних документів.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Після прибуття вагону № 60625423 на станцію Чаплине Придніпровської залізниці при контрольному переважуванні на 150-тонних вагонних вагах станції виявилось, що маса вантажу, зазначеного у накладній № 52912560, не відповідає фактичній масі вантажу: вага брутто становить 91 100 кг, тара з документу - 23 000 кг, нетто - 68 100 кг, що менше даних, вказаних у залізничній накладній, на 900 кг.
За фактом невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у накладній № 52912560, складено комерційний акт № АА № 038430/528 від 31.10.2010р., підписаний начальником станції та двома прийомоздавальниками, де зазначено: навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів 30-40см, без скосів та поглиблень, вантаж марковано вапном, маркування не порушено, двері люка зачинені, течі вантажу немає.
Про складання комерційного акту відповідно до п.8 Правил складання актів на зворотному боці залізничної накладної № 52912560 зроблена відмітка в графі 5 наступного змісту ”складено к/а 038430/528 від 31.10.2010р. менше 900 кг”. На думку відповідача, запис в графі 5 залізничної накладної № 52912560 не відповідає вимогам п.4.3. Правил оформлення перевізних документів, оскільки він не містить причини складання комерційного акту. Суд не приймає це до уваги з огляду на наступне: в графі 5 коротко зазначена причина, з якої складено комерційний акт АА № 038430/528 від 31.10.2010р., а саме вказано ”менше 900кг”, тобто мається на увазі недостача маси вантажу (невідповідність маси наявного вантажу даним, зазначеним у накладній № 52912560) в розмірі 900 кг; п.4.3. Правил оформлення перевізних документів містить лише деякі приклади причин складання комерційного акта, які можуть бути зазначені в графі 5, а не конкретний перелік цих причин; підставою для покладання на відправника відповідальності згідно ст.122 Статуту залізниць України є комерційний акт, а не залізнична накладна, яка є складовою частиною комплекту перевізних документів.
Разом з тим, відповідач стверджував, що незрозуміло, яким чином позивач визначив фактичну масу вантажу у вагоні № 60625423. Вказане твердження відповідача є помилковим, оскільки матеріали справи свідчать, що після прибуття цього вагону на станцію Чаплине Придніпровської залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України перевірка маси вантажу, що зазначена у накладній № 52912560, була здійснена шляхом зважування вантажу на вагонних вагах.
Згідно зі ст.53 Статуту залізниць України у разі, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на шляху проходження виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, про що складено комерційний акт, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу. При цьому, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, то станція новий акт не складає, а в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: ”Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено”, яка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у п.10 Правил складання актів (п.12 Правил складання актів).
Відповідач вказував, що перевізник зазначені вимоги законодавства порушив, а саме: на станції призначення П'ятихатки вантаж видано одержувачу без обов'язкової перевірки (додана до претензії ДНМЮ № 17/124 від 29.11.2010р. копія комерційного акту АА № 038430/528 від 31.10.2010р. не містить відповідних відміток в розділі ”Є”). Під час розгляду справи це твердження спростовано позивачем, який пояснив, що до претензії ДНМЮ № 17/124 було додано примірник комерційного акта, який складено на станції Чаплине, тому розділ ”Є”, який в даному випадку заповнювався на станції призначення П'ятихатки, не містив жодних відміток.
Крім того, відповідач стверджував, що копія комерційного акту АА № 038430/528/37 від 31.10.2010р., додана до позовної заяви, містить відмітку в розділі ”Є”, але ця відмітка не відповідає вимогам п.10 та п.12 Правил складання актів. Суд не приймає до уваги це твердження з наступних підстав: відмітка в розділі ”Є” засвідчена начальником станції, в.о. ДСМ, прийомоздавальником та одержувачем вантажу, що відповідає п.10 Правил складання актів (вказаний в цьому пункті Правил перелік осіб, які мають право підписувати комерційні акти не є вичерпним, тому що відповідно до цього ж пункту Правил до підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці); відповідач не довів суду, що особи, які засвідчили відмітку в розділі ”Є”, не уповноважені на вчинення цих дій; встановити, що різниці між даними акта, складеного на станції Чаплине, і фактичною наявністю ватажу, який прибув на станцію призначення П'ятихатки, не виявлено, було можливо лише під час проведення перевірки вантажу на станції призначення; особи, які підписали комерційний акт, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть встановлену законодавством відповідальність.
Посилання відповідача на те, що додані до матеріалів справи комерційні акти відрізняються за реєстраційними номерами (№ 038430/528 та № 038430/528/37), не заслуговує на увагу, оскільки матеріалами справи підтверджено, що новий комерційний акт на станції П'ятихатки не складався і на вказаній станції комерційний акт № 038430/528 був доповнений через другий знаменник цифрою ”37”.
Твердження відповідача, що позивачем не вказано в позовній заяві про вжиття ним заходів досудового врегулювання спору всупереч вимогам п.6 ч.2 ст.54 ГПК України, суд до уваги не приймає, оскільки дотримання досудового претензійного порядку врегулювання спору, що виникає з договору перевезення вантажу залізницею на підставі Статуту залізниць України не є обов'язковим (Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002).
Згідно ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту. Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що штраф підлягає стягненню у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За невірне зазначення у залізничній накладній № 529125620 маси вантажу позивач нарахував відповідачу як вантажовідправнику штраф в порядку ст.122 Статуту залізниць України в розмірі 8 065 грн. із розрахунку: 1 613 грн. (провізна плата) х 5. Перевіривши розрахунок суми штрафу, суд встановив, що він відповідає вимогам Статуту залізниць України.
Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання №б/н від 24.05.2011р. про зменшення розміру штрафних санкцій до розміру однієї провізної плати, яка складає 1 613 грн., на підставі ч.2 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України. Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що неправильне зазначення маси вантажу в накладній № 52912560 не завдало залізниці збитків, і стягнення з нього штрафу в заявленій позивачем сумі шкідливо вплине на фінансовий стан відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи, що допущене відповідачем порушення не завдало залізниці збитків, суд, користуючись своїм правом, закріпленим ч.3 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розміру штрафу до суми 6 452 грн.
На підставі ст.ст. 20, 306, 307, 308 Господарського кодексу України, ст.ст. 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, Правил оформлення перевізних документів, Правил складання актів та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Стягнути з приватного підприємства ”Кардифф” (с. Новоорловка, Шахтарський район, Донецька область, р/р 26009037607101 у відділенні ДФ АБ ”Брокбізнесбанк”, МФО 335678, ЄДРПОУ 33129603) на користь державного підприємства ”Придніпровська залізниця” (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, р/р 26006000012 у ДФ АБ ”Експрес-Банк”, МФО 306964, ЄДРПОУ 01073828) - 6 452 грн. штрафу, 102 грн. витрат на сплату держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті вимог позивачу у позові відмовити.
Суддя Забарющий М.І.
В судовому засіданні 15.06.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2011р.