83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.06.11 р. Справа № 24/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,
При секретарі судового засіданні Смірновій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовною заявою: Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державної акціонерної компанії Автомобільні дороги України”, м.Донецьк.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” м.Макіївка.
про: стягнення 9 977 грн. 04 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довір. №65 від 09.06.2011 р.
від відповідача: ОСОБА_2 - за довір. №б/н від 10.12.2010 р.
Дочірнє підприємство „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державної акціонерної компанії Автомобільні дороги України” звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” про стягнення 9 977,04 грн. боргу за договором поставки № 23/11-09 від 23.11.2009р., з яких 9 682,97 грн. - сума основного боргу, інфляційні нарахування - 203,34 грн. 3% річних - 90,73 грн.
Позовну заяву мотивує тим, що на підставі договору поставки № 23/11-09 від 23.11.2009р. позивач попередньо сплатив відповідачу вартість бітуму у розмірі 40 000грн., а відповідач в порушення умов договору не поставив цей товар у повному обсязі, тому у останнього обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 9 682,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач надав договір поставки № 23/11-09 від 23.11.2009р. (далі - договір поставки), специфікацію до договору, видаткову накладну № РН-Р-00107 від 25.11.2009 р., платіжне доручення №746 від 24.11.2009р., претензію №173 від 03.11.2010 р.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. В обґрунтування заперечень посилається на відсутність боргу за спірним договором через зарахування зустрічних однорідних вимог 28.04.2011 р. Також відповідач стверджує, що наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних є невірним, оскільки у позивача виникає право на їх нарахування лише з 13.11.2010 р., тобто з наступного дня після спливу семиденного строку на виконання зобов'язань за претензією.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив наступне.
23.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макстройінвест” (постачальник) та Філією „Краснолиманський автодор” ДП „Донецький облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні шляхи України” (покупець) укладено договір № 23/11-09 (а.с.10-11), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах визначених договором товар, вказаний у специфікаціях.
Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що оплата за цим договором здійснюється на умовах відстрочки платежу строком до 30 календарних днів з моменту поставки товару.
Згідно п.4.1 поставка продукції здійснюється за згодою сторін автотранспортом постачальника відповідно до заявок покупця, в яких вказується строк, обсяг та адреса поставки чи шляхом самовивозу.
Пунктом 5.2. договору сторони встановили, якщо за згодою сторін були змінені строки оплати товару, за порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки до повного виконання зобов'язань.
Договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009р. (п.8.1 договору)
Специфікацією № 1 від 23.11.2009 р. до договору №23/11-09 від 23.11.2009 р. сторонами погоджено найменування товару - нафтобітум БНД 60/90 у кількості 7 тон загальною вартістю 24 441,69 грн. та вартість його доставки - 822,50 грн. Разом з ПДВ - 30 317,03 грн. (а.с.11)
24.11.2009 р. позивач платіжним дорученням №746 перерахував відповідачу 40 000 грн. з призначенням платежу: „за нафтобітум згідно рахунку № 144 від 24.11.2009 р.” (а.с.13).
25.11.2009р. відповідач поставив позивачу нафтобітум БНД 60/90 кількістю 7 тон на суму 30 317,03 грн., про що свідчить підписана обома сторонами видаткова накладна № РН-Р-00107 від 25.11.2009р. (а.с.12)
03.11.2010 р. позивач звертався до відповідача з претензією № 173 на суму 9 682,97 грн. (а.с.14,15)
В матеріалах справи відсутні докази відповіді на цю претензію або докази сплати відповідачем боргу у розмірі 9 682,97 грн.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача боргу за договором поставки в розмірі 9 682,97 грн. суму основного боргу, інфляційні нарахування у сумі 203,34 грн., 3% річних у розмірі 90,73 грн.
За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається, 28.04.2011р. між позивачем та відповідачем відбулось зарахування зустрічних вимог на суму 9 682,97 грн., про що свідчить направлена на адресу позивача заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” №42/217 від 28.04.2011 р. (а.с.36,37).
Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, зобов'язання відповідача перед позивачем за основним боргом припинились з 28.04.2011 р.
Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що після порушення провадження у справі між сторонами відбувся залік зустрічних вимог на суму 9 682,97 грн., то провадження в цій частині слід припинити через відсутність предмету спору на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 203,34 грн. та 3% річних у розмірі 90.73 грн., суд виходить з наступного.
За умовами пунктів 4.1, 3.1 спірного договору, поставка товару повинна була здійснюватись на підставі заявок покупця (позивача), а оплата отриманого товару з відстрочкою платежу на 30 днів з моменту поставки товару.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутня відповідна заявка позивача на поставку товару і оплата позивачем здійснювалась шляхом перерахування передплати, то сторонами фактично змінено порядок та строк виконання зобов'язань за цим договором.
Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається, позивач звертався до відповідача з листом-претензією № 173 від 03.11.2010р. на суму 9 682,97 грн. (а.с.14). Цю претензію відповідач отримав 05.11.2010р., що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.15).
Отже право вимоги виконання відповідачем грошового зобов'язання у позивача настало 13.11.2010р.
Статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної норми права позивач нарахував позивачу 203,34 грн. інфляційних втрат та 3% річних - 90,73 грн.
Перевіривши правильність розрахунку позивачем розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив наступне.
Позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 03.11.2010 р. по 24.02.2011 р., у той же час, згідно ч.2 ст.530, ст.253, ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України право на нарахування 3% річних у позивача виникло лише з 13.11.2010 р., тому є обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача сума 3% річних у розмірі 82,76 грн.
Перевіривши правильність нарахування позивачем на суму боргу інфляційних втрат, суд встановив, що позивач просить стягнути з відповідача 203,34 грн. замість 293,63 грн. і така вимога не суперечить чинному законодавству, суд не має повноважень збільшувати визначений позивачем у позові розмір інфляційних, відповідного клопотання від позивача до суду не надходило, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних саме у сумі 203,34 грн. підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державної акціонерної компанії Автомобільні дороги України” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест задовольнити частково.
Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача 9 682,97 грн. основного боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Макстройінвест” (86108 м. Макіївка, вул.Лихачова,60, р/р 26009040000170 у ВАТ „VАБ Банк”, МФО 380537, ЗКПО 33333171) на користь Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державної акціонерної компанії „Автомобільні дороги України” (83001, м.Донецьк, пр.Комсомольський, 6а, ЄДРПОУ 32001618) 82,76 грн. - 3% річних, 203,34 грн. - інфляційних втрат, державне мито в сумі 101,92 грн. та 235,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Величко Н.В.
В судовому засіданні 14.06.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 20.06.2011р.
Надруковано 3 прим:
1 - у справу
2 - сторонам