21.06.11р.Справа № 28/5005/7208/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Монтаж Мережа" м.Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" м.Дніпропетровськ
Третя особа: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 сел. Дослідне
про визнання Кредитного договору недійсним.
Суддя Манько Г.В.
Представники:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача:Спірідонов О.О. - не з'явився.
Від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец Монтаж Мережа" звернулося до господарського суду з позовною заявою та просить визнати кредитний договір №012/02-40/697 від 13.07.2007р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Райфайзен Банк Аваль, в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 - недійсним.
Позивач та третя особа в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідач проти позову заперечував.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -
Встановив:
Відповідачем та третьою особою було підписано кредитний договір № 012/02-40/697 від 13.07.07р. (далі Договір).
Предметом договору передбачено, що кредитор на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 245 000 грн., в порядку, передбаченому цим Договором, та повинен бути повернутий Позичальником в строк 12 липня 2012р. включно.
Відповідно до п.п.3.8, 3.8.1 договору у випадку зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу сторони договору дійшли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувались при визначенні розміру процентної ставки при укладенні цього договору. У цьому випадку сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань Позичальника та прав кредитора за цим договором щодо розміру процентної ставки або строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором. Про збільшення процентної ставки кредитор повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 20 (двадцять) календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Зміни до договору набувають чинності, а нова процентна ставка починає діяти з 21-го (двадцять першого) дня після відправлення Кредитором повідомлення відповідно до цього пункту 3.9 Договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище двадцятиденного строку, вважається дата зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.
Згідно п.4.3 договору підписанням цього договору сторони домовились, що будь-яке порушення позичальником умов цього договору повинно розглядатись як істотне порушення договору, яке надає право кредитору в порядку, передбаченому цим договором та/або діючим законодавством України, незалежно від встановлених договором строків виконання зобов'язань, вимагати від позичальника повернення кредиту та інших передбачених договором платежів.
За умовами п.4.5, 4.6 кредитного договору позичальник надає згоду на те, що кредитор має право повністю або частково передати (відступити) свої права та зобов'язання по цьому договору, а також за договорами, пов'язаними із забезпеченням виконання зобов'язань за даним договором, третій особі без додаткового отримання згоди позичальника. Позичальник свідчить, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладанні цього договору, договору застави, позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього договору, договору застави, а також невиконання позичальником зобов'язань за вищевказаними договорами.
Пунктом 7.3 договору передбачено право кредитора достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.
Як зазначає позивач, його права та обов'язки, встановлені п.п. 5, 6, 7, 8 договору, мають значно менший обсяг ніж у відповідача, а п.п. 4.3, 4.6 та розділу 10 кредитного договору встановлюють відповідальність за порушення умов договору лише позивача, що порушує вимоги цивільного законодавства України стосовно юридичної рівності учасників цивільних відносин.
Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Свобода договору зазначає право громадян або юридичних осіб вступати або утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.
Пункт 1.2 договору встановлює строк повернення кредиту позичальником по 06 лютого 2015 р. включно. Пунктом 9.1 встановлено, що договір набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за цим договором (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені, відшкодування витрат та збитків кредитора). Таким чином, прийняти до уваги дані твердження позивача, підстави відсутні..
Статею 180 ГК встановлено, що Господарський договір вважається укладеним,
якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статею 652 ЦК встановлено: У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Таким чином, право сторін договору на власний розсуд узгодити істотні умови договору та наслідки істотної зміни обставин не суперечить і прямо передбачено чинним законодавством.
Згідно з ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недодержання вказаного положення, а також пунктів другого, третього, п'ятого, шостого ст. 203 Цивільного кодексу України є підставою для недійсності правочину (ст. 215 Цивільного кодексу України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених закрном, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Позивачем не надано суду жодного доказу, якій б свідчили про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним.
Статею 204 ЦК України встановлений принцип презумпції правомірності правочину, тобто, - правочин вважається дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або не визнана в судовому порядку.
Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
31.03.2010р. між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Спец Монтаж Мережа" був укладений договір поруки №12/133-00/266, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався відповідати по зобов'язанням Боржника, які виникають з умов кредитного договору №012/02-40/697 від 13.07.07 року.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Вимогами ч. 2 ст. 555 Цивільного кодексу України передбачено, що поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
Встановлено, що підстави, передбачені ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України щодо визнання спірного договору недійсним відсутні.
Таким чином позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 215, 553, 554, 555, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Г.В. Манько
Повне рішення складено 22.06.11р.