"23" червня 2011 р.
Справа № 5004/988/11
за позовом приватного підприємства "Генріх і Катерина", с. Чаплі Старосамбірського району Львівської області
до відповідача: приватного підприємства "Омега", с. Кияж Рожищенського району Волинської області
про стягнення 11429 грн. 91 коп.
Суддя Войціховський В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -представник (дов. №2 від 15.02.2011р.)
від відповідача: не з'явились
Суть спору: 18 березня 2011 року приватне підприємство "Генріх і Катерина" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Омега" 15028,63 грн., в тому числі 10000 грн. заборгованості, котра виникла у відповідача внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №1 від 12.08.2010р., 4700 грн. пені, нарахованої за період з 13.08.2010р. по 18.10.2010р., 290 грн. збитків від інфляції за період вересня місяця 2010 року, а також 38,63 грн. суми трьох процентів річних, нарахованих за період з 13.08.2010р. по 18.10.2010р.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.03.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі №5015/1460/11 та призначено розгляд останньої в судовому засіданні. У відповідності до ухвали зазначеного суду від 17.05.2011р. матеріали справи №5015/1460/11 було передано за підсудністю до господарського суду Волинської області.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.05.2011р. (з врахуванням ухвали від 03.06.2011р. про виправлення помилок) справу за позовною заявою приватного підприємства "Генріх і Катерина" до приватного підприємства "Омега" про стягнення 15028,63 грн. було призначено до розгляду в судовому засіданні та присвоєно справі №5004/988/11.
Ухвалою суду від 14.06.2011р. у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду (неподання витребуваних документів та ненаправлення в судове засідання повноважних представників) розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 23.06.2011р. представником позивача у відповідності до ст. 22 ГПК України було заявлене клопотання (а.с. 23-25) про зменшення пред'явлених до відповідача позовних вимог. Надавши при цьому суду витребувані документи, уточнені розрахунки сум пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних, позивачем було заявлене клопотання про стягнення з відповідача 11429,91 грн., в тому числі 10000 грн. основної заборгованості, 618,30 грн. зменшеної суми пені (за період з 28.08.2010р. по 28.02.2011р.), а також збільшених сум інфляційних 640 грн. (за період з 01.09.2010р. по 01.04.2011р.) та 171,61 грн. трьох процентів річних за період з 28.08.2010р. по 17.05.2011р.
Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у зв'язку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 11429,91 грн.
При цьому суд виходив також і з того, що зменшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно пункту 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 14.06.2011р. про відкладення розгляду справи не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання приватне підприємство "Омега" не направило, хоча про день та час судового розгляду справи було повідомлене належним чином (зазначена ухвала направлялась на визначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.05.2011р. (а.с. 21-22) юридичну адресу ПП "Омега": с. Кияж Рожищенського району, рекомендованою кореспонденцією та до суду без вручення адресату повернута не була).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.
Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 14.06.2011р. відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України
Водночас згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").
Присутній в судовому засіданні представник приватного підприємства "Генріх і Катерина" з приводу розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-
12 серпня 2010 року між приватним підприємством "Омега", с. Кияж Рожищенського району Волинської області (Постачальник) та приватним підприємством "Генріх і Катерина", с. Чаплі Старосамбірського району Львівської області (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1 (а.с. 7-8) у відповідності до умов котрого та на підставі замовлення №1.12.08.10. (а.с. 9) приватне підприємство "Омега" зобов'язалось здійснити поставку, а приватне підприємство "Генріх і Катерина" належно прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності -пиломатеріали обрізні породи "осика" в кількості 28 м.куб. по ціні 1200 грн. без ПДВ.
Пунктами 3.1.-3.4.2. договору від 12.08.2010р. було визначено, що сума договору складає 33600 грн., вартість товару з навантаженням на транспортні засоби, оплата товару проводиться шляхом перерахування Покупцем коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, або внесення готівки в касу останнього, оплата за товар проводиться в наступному порядку: попередня оплата в розмірі 50% від суми договору, оплата в розмірі 50% від суми договору здійснюється Покупцем в момент прийомки та відвантаження товару Постачальником.
Пунктом 4.3 договору від 12.08.2010р. сторонами було визначено обов'язок приватного підприємства "Омега" протягом 14 календарних днів з дня здійснення підприємством "Генріх і Катерина" попередньої оплати за товар забезпечити готовність товару до відвантаження покупцю, а також згідно п. 4.4 договору надати Покупцю супровідні документи на товар, а саме сертифікат походження товару.
На виконання умов договору купівлі-продажу приватним підприємством "Генріх і Катерина" платіжними дорученнями №100 від 13.08.2010р. на суму 8000 грн. та №126 від 16.09.2010р. на суму 2000 грн. (а.с. 10) було здійснено перерахування приватному підприємству "Омега" авансових коштів в розмірі 10000 грн.
Судом встановлено, що беручи до уваги положення укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 12.08.2010р., а також наявний факт перерахування позивачем відповідачу авансових платежів 13.08.2010р. та 16.09.2010р., приватне підприємство "Омега" було зобов'язане впродовж 14 календарних днів з моменту отримання цих коштів, тобто в строк до 27.08.2010р. на суму 8000 грн. та в строк до 30.09.2010р. на суму 2000 грн. здійснити зустрічний відпуск приватному підприємству "Генріх і Катерина" визначених угодою товарно-матеріальних цінностей.
Проте підприємство "Омега" взяті на себе згідно договору від 12.08.2010р. зобов'язання в частині забезпечення готовності товару та його відпуску підприємству "Генріх і Катерина" (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, товарно-матеріальних цінностей вартістю, еквівалентній сумі попередньої оплати -10000 грн., позивачу не відпустило.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 692, 693 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи поштових документів (а.с. 12) 20 жовтня 2010 року позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 12.08.2010р. та не здійсненням відпуску товарно-матеріальних цінностей, на визначену в договорі купівлі-продажу адресу ПП "Омега" було направлено претензію за №16 від 13.09.2010р. (а.с. 11) з вимогою здійснення останнім заходів для виконання умов договору, проведення відпуску товарів, або ж повернення сплачених в якості попередньої оплати коштів.
Зазначену вимогу у визначений у останній термін було залишено ПП "Омега" без відповіді та належного реагування.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Непроведення відповідачем належних поставок товарно-матеріальних цінностей та неповернення грошових коштів виступило підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми здійсненої попередньої оплати.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, здійснення позивачем на виконання умов угоди попередніх авансових платежів, отримання цих коштів відповідачем та невиконання останнім своїх обов'язків щодо відпуску товарів, беручи до уваги положення ч. 2 ст. 693 ЦК України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність пред'явленого підприємством "Генріх і Катерина" до підприємства "Омега" позову в частині стягнення суми попередньої оплати 10000 грн.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Статтями 230, 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В даному випадку сторони у п. 5.1 договору від 12.08.2010р. встановили, що у разі невчасного виконання зобов'язання в частині відпуску попередньо оплачених товарів Продавець виплачує Покупцю пеню в розмірі 1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення постачання. Договір від 12.08.2010р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині пункту 5.1, не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо відпуску товарів на суму здійсненої попередньої оплати не виконав, тому суд вважає, що сплата пені є його договірним зобов'язанням.
Розглянувши уточнені позивачем позовні вимоги в частині стягнення пені, суд прийшов до висновку, що останні підставні, відповідають положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі (618,30 грн. за період з 28.08.2010р. по 28.02.2011р.)
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з представленими господарському суду уточненими розрахунками та прийнятим судом клопотанням про збільшення в цій частині пред'явлених позовних вимог позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 640 грн. суми збитків, завданих інфляцією (за період з 01.09.2010р. по 01.04.2011р.), а також 171,61 грн. трьох процентів річних за період з 28.08.2010р. по 17.05.2011р.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення збільшених сум інфляційних збитків та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні частково, зокрема, на суму 360 грн. інфляційних нарахувань (за період з 02.11.2010р. по 01.04.2011р.) та на суму 129,53 грн. трьох процентів річних (за період з 02.11.2010р. по 17.05.2011р.), а в частині стягнення 280 грн. сум інфляційних нарахувань та 42,08 грн. трьох процентів річних в позові слід відмовити у зв'язку з безпідставністю нарахування цих сум позивачем у період до 02.11.2010р., що також вбачається з наступних обставин.
Матеріалами справи підтверджується факт направлення позивачем на адресу відповідача претензії №16 від 13.09.2010р. лише 20 жовтня 2010 року (поштові документи -а.с. 12). Позивачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу в підтвердження визначення чіткої дати одержання відповідачем цієї претензії та встановлення для боржника семиденного терміну для її розгляду, встановлення моменту виникнення у останнього грошових зобов'язань перед ПП "Генріх і Катерина" щодо повернення одержаних авансових платежів.
В даному випадку судом встановлено, що обов'язок відповідача повернути отримані від позивача кошти з врахуванням пред'явленої вимоги повинен обчислюватись з 02.11.2010р. з врахуванням того, що позивач 20.10.2010р. звертався до відповідача з претензією №16 від 13.09.2010р. про повернення коштів. Враховуючи положення ч. 2 ст. 530, ст. 253 ЦК України та беручи до уваги затверджені нормативні строки пересилання поштових відправлень, відповідач зобов'язаний був повернути кошти у семиденний строк з дня пред'явлення претензії, тобто до 01.11.2010р., а не до 28.08.2010р., як помилково зазначає позивач. Так, в п. 4.1.2 ст. 4 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. №1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" зазначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), зокрема, в межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) -Д+3, пріоритетної -Д+1, де Д -день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. Оскільки вимога позивача від 13.09.2010р. про повернення попередньої оплати була відправлена відповідачу лише 20.10.2010р. згідно фіскального чеку №53 і враховуючи трьохденний строк поштового обігу, то відповідач повинен був отримати надіслану вимогу 25.10.2010р. (20.10.2010р. + З дні поштового обігу без врахування вихідних днів). Відтак, оскільки відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, то згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язаний був повернути попередню оплату позивачу до 01.11.2010р.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді, що понесло ПП "Генріх і Катерина", слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок приватного підприємства "Омега" пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 253, 509, 526, 527, 530, 546-550, 599, 625, 655, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства "Омега" (юридична адреса: Волинська область, Рожищенський район, с. Кияж, фактична адреса: Львівська область, м. Червоноград, вул. Сокальська, 1, код ЄДРПОУ 30948755) на користь приватного підприємства "Генріх і Катерина" (Львівська область, Старосамбірський район, с. Чаплі, код ЄДРПОУ 22386081) 10000 грн. заборгованості, 618,30 грн. пені, 360 грн. суми інфляційних нарахувань та 129,53 грн. трьох процентів річних, а всього 11107,83 грн., 111,08 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 229,35 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.
Суддя В. А. Войціховський
Повний текст рішення
складено та підписано
23.06.11