"22" червня 2011 р.
Справа № 5004/987/11
за позовом Державна екологічна інспекція у Волинській області
до відповідача: Військова частина А-3186
про стягнення 2852,20 грн. заборгованості
Суддя: Кравчук В.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 12.01.2010 р. №1
від відповідача: ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність від 22.06.2011 р. №404
в судовому засіданні взяв участь помічник військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України Гончар Б.С., посвідчення №29 від 16.08.2011 р.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст. 22, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Оскільки прокурор та представники сторін не заявили клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 -1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суть спору: Військовий прокурор Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Військової частини А 3186 2852,20 грн. шкоди заподіяної засміченням та забрудненням земельних ресурсів.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснює, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, яким є Державна екологічна інспекція у Волинській області.
Відповідно до ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.
Отже, військовий прокурор Луцького гарнізону обґрунтовано звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області про стягнення 2852 грн. 20 коп. збитків, завданих внаслідок засмічення земельних ділянок на території військової частини А-3186 за адресою: м. Луцьк, вул..Ківерцівська, 85.
Ухвалою суду від 08.06.2010 року розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідач пред'явлення позовні вимоги визнав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд,-
Державною екологічною інспекцією у Волинській області проведена перевірка щодо дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища військовою частиною А-3186, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул.. Ківерцівська, 85.
Актом перевірки дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території військової частини А-3186 від 19-21.04.2011 р. (а.с. 9-10) встановлено, що:
- земельна ділянка площею 0,003 га засмічена твердими побутовими відходами, будівельними відходами та хімреактивами для фоторобіт, засмічення суцільне в ямі глибиною близько 1 м на відкритому ґрунті та розташоване за 70 м на південь від залізобетонного сховища №36 військової частини (а.с. 17);
- земельна ділянка площею 0,0002 га засмічена твердими побутовими відходами, засмічення суцільне в колишній пожежній водоймі на відкритому ґрунті та розташоване за 110 м на південь від контрольно-пропускного пункту військової частини (а.с. 18).
Відповідно до пунктів г, ж статті 17 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998р. №187/98-ВР з подальшими змінами та доповненнями, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки.
Статтею 33 Закону України "Про відходи" передбачено, що забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Особливості застосування цивільної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а саме - шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001року №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено: відповідно до статті 69 Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. У такому випадку шкода компенсується за фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища з урахуванням завданих збитків, у тому числі неодержаних доходів, тобто за загальними правилами природоохоронного законодавства і статтями 440, 453 Цивільного кодексу України (пункт 1.2).
Розміри майнових стягнень визначаються згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 149 від 04.04.2007року.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснює, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, яким є Державна екологічна інспекція у Волинській області.
Згідно розрахунку позивача, проведеного згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 149 від 04.04.2007 року, збитки, зумовлені засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства становлять 2852,20 грн. (а.с. 11-13).
Відповідно до пункту 1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст.ст.1166, 1172 Цивільного кодексу України). Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки відповідач повинен довести, що в діях його працівників відсутня вина в заподіянні такої шкоди. Відповідач того не довів.
Вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, зокрема, актом перевірки дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 19-21.04.2011 р. (а.с. 9-10), протоколами про адміністративне правопорушення від 19.04.2011 р. (а.с. 14-17), актами обстеження засміченої земельної ділянки (а.с. 17, 18), підставні, визнані представником відповідача і підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини А 3186 (43023, м. Луцьк, вул.. Ківерцівська, 85, код ЄДРПОУ 24980724) на користь Державної екологічної інспекції у Волинській області (43025, м. Луцьк, вул.. Суворова, 20, код ЄДРПОУ 34928308) 2852,20 грн. шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
3. Стягнути з Військової частини А 3186 (43023, м. Луцьк, вул.. Ківерцівська, 85, код ЄДРПОУ 24980724) в дохід Державного бюджету 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В. О. Кравчук
Повний текст рішення
складено та підписано
22.06.11