"22" червня 2011 р. Справа № 50/16-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва
на ухвалувід 14.04.2011 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 50/16-б господарського суду м. Києва
за заявою ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків
до ТОВ "Будівельна торгівельна корпорація "Інтерсервіс", м. Київ
пробанкрутство
ліквідаторКрупенко С.Ю., м. Київ
в судовому засіданні взяв участь представник
ініціюючого кредитораОСОБА_1, довір.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2010 р. порушено провадження у справі № 50/16-б про банкрутство ТОВ "Будівельна торгівельна корпорація "Інтерсервіс" у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 р. (судді: Пантелієнко В.О. -головуючий, Верховець А.А., Гарник Л.Л.) відмовлено ДПІ у Печерському районі м. Києва (далі - скаржник) в прийнятті апеляційної скарги на вказану постанову з тих підстав, що скаржник не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм процесуального права, зокрема ст. 33, 34, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), ст.ст. 7, 52 Закону про банкрутство. Скаржник зазначає, що процесуальні документи у даній справі про банкрутство безпосередньо стосуються його прав та обов'язків.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.
Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.
Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.
Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.
Однак, судом апеляційної інстанції було встановлено відсутність доказів звернення скаржника з грошовими вимогами до боржника в установленому порядку. Таким чином, заявник касаційної скарги не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернувся з грошовими вимогами до боржника.
За таких обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в прийнятті апеляційної скарги.
У зв'язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що скаржник після набуття ним статусу учасника провадження у справі про банкрутство не позбавлений процесуального права на оскарження винесених у справі судових рішень.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 1, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 41, 91, 106, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 р. у справі № 50/16-б залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич