"22" червня 2011 р. Справа № 18/38(11/137(14/34(9/38/15)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівІванової Л.Б.,
Плюшка І.А.,
розглянувши
касаційні скарги1. Приватного підприємства "Гарант-автосервіс",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. (головуючий суддя: Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Пантелієнко В.О.)
на рішенняГосподарського суду Чернігівської області від 29.11.2010 р. (головуючий суддя: Сидоренко А.С., судді: Федоренко Ю.В., Мурашко І.Г.)
у справі№ 18/38(11/137(14/34(9/38/15))) Господарського суду Чернігівської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс"
до1. Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія"Дженаралі-Гарант",
2. Приватного підприємства "Аір-систем",
3. Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація",
4. Приватного підприємства "Гарант-автосервіс",
третя особаКомунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації",
провизнання права власності на нерухоме майно та витребування чайна з чужого незаконного володіння,
за зустрічним
позовом Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація"
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс",
2. Приватного комерційно-виробничого підприємства "Літо",
3. Приватного підприємства "Аір-систем"
провизнання недійсним угоди та договору,
за участю представників
позивачаЮрченко Ю.І., Малий О.С.,
відповідача-1Коваленко Ю.В.,
відповідача-3Кудрявцев Г.А.,
відповідача-4Чайка О.А.,
від решти учасників судового процесу представники не з'явились,
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2010 р. у справі № 18/38(11/137(14/34(9/38/15))), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р., в первісному позові відмовлено повністю, в зустрічному позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з даними судовими рішеннями в частині, скаржник-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити у повному обсязі.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, а саме: ст. ст. 41, 58, 225, 241, 242 ЦК УРСР, ст. ст. 35, 36 ГПК України з приводу визнання недійною угоди від 28.05.2003 р. та визнання недійсними договору міни від 03.06.2003 р.
Зокрема, скаржник-1 стверджує, що суди попередніх інстанцій:
- помилково не застосували ст. ст. 41, 58 ЦК УРСР до угоди від 28.05.2003 р., договору міни від 03.06.2003 р. та, відповідно, дійшли хибного висновку про відсутність підстав для визнання їх недійсними, укладеними про людське око, без наміру створити будь-які юридичні наслідки;
- помилково застосували ст. 35 ГПК України щодо визнання належним доказом у даній справі рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10.06.2005 р.
Не погоджуючись з даними судовими рішеннями в частині, скаржник-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити у повному обсязі.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, а саме: ст. ст. 182, 316, 317, 321, 330, 387, 388, 392, 658 ЦК України, ч. 2 ст. 4, 4-5, ст.ст., 35,67,68, 115 ГПК України, ст. ст. 41, 124, 129 Конституції України.
Зокрема, скаржник-2 стверджує, що вчинення реєстрації в БТІ 17.02.2005 р. договорів від 18-19.02.2005 р. не позбавляє власника - ТОВ «Чернігівавтотранссервіс»своїх прав, передбачених ст.ст. 316, 317, 321, 330, 387, 388, 658 ЦК України, а вчинення дій, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України, не є підставою для припинення права власності ТОВ «Чернігівавтотранссервіс»згідно зі ст. 346 ЦК України.
Також скаржник-2 вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень в частині відмови ТОВ «Чернігівавтотранссервіс»в задоволені первісного позову позбавили (припинили) права власності ТОВ «Чернігівавтотранссервіс», що суперечить вимогам ст. 346 ЦК України, встановивши при цьому юридичний факт, що вказане майно належить на праві власності саме ТОВ «Чернігівавтотранссервіс»на підставі договору міни від 03.06.2003 р. (тобто ще з 03.06.2003 р.).
За висновком скаржника-2, порушення наведених норм матеріального та процесуального права та застосування норм, які не підлягають застосуванню (ч.ч. 3,4 ст. 344 ЦК України), рішення від 29.11.2010 р. та постанова від 29.03.2011 р. є такими, що не відповідають вимогам закону, порушують право власності ТОВ «Чернігівавтотранссервіс», у зв'язку чим заявник просить задовольнити його касаційну скаргу.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.
Рішенням арбітражного суду Чернігівської області від 26.06.2001 р. у справі № 6/355 зобов'язано Чернігівську міську раду надати Відкритому акціонерному товариству „ВО автотранспорту „Чернігівавтотранс” свідоцтво про право власності на адмінбудівлю по вул. Пушкіна, 16 в місті Чернігові.
На підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 17.09.2001 р. № 225 Відкритому акціонерному товариству „ВО автотранспорту „Чернігівавтотранс” 20.09.2001 р. видано свідоцтво про право власності на адмінбудівлю загальною площею 3745,4 м2, розташовану по вул. Пушкіна, 16 в місті Чернігові (том V, а. с. 136).
Відкрите акціонерне товариство „ВО автотранспорту „Чернігівавтотранс” згідно з договорами купівлі-продажу нерухомого майна продало, а Приватне комерційно-виробниче підприємство „Літо” придбало у власність приміщення адміністративної будівлі, що розташовані по вулиці Пушкіна, 16 у м. Чернігові, а саме:
1) за договором від 09.01.2002 р.: І поверх з літери “1-1” по літеру “1-30”, загальною площею 490,1 м2; VІІ поверх з літери “1-1” по літеру “1-15”, загальною площею 387,0 м2 (том V, а.с. 58 -59);
2) за договором від 11.01.2002 р.: V поверх з літери “1-1” по літеру “1-36”, загальною площею 381,5 м2; VІ поверх з літери “1-1” по літеру “1-30”, загальною площею 380,7 м2 (том V, а.с. 56 -57).
На підставі заяви ПКВП “Літо” від 07.02.2002 р. № 18 було зареєстровано договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.2002 р. на приміщення адмінбудівлі А-8 шостого поверху: з літери “1-1” по літеру “1-30”, площею 380,7 м2; п'ятого поверху: з літери “1-1” по літеру “1-36”, загальною площею 381,5 м2; договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.01.2002р. на приміщення адмінбудівлі А-8 сьомого поверху: з літери “1-1” по літеру “1-15”, загальною площею 387 м2; першого поверху: з літери “1-1” по літеру “1-30”, загальною площею 490,1 м2.
Між ПКВП “Літо” (продавець) та ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” (покупець) 01.04.2002 р. було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (том І, а.с. 19-20), згідно з п. 1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця приміщення першого та сьомого поверхів, що знаходяться у будинку під номером 16, розташованому по вул. Пушкіна у місті Чернігові, а покупець зобов'язується прийняти їх і оплатити обумовлену суму.
За умовами п. 2 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.04.2002 р. до покупця переходять у власність приміщення адміністративної будівлі загальною площею 877,1 м2, а саме: першого поверху з літери “1-1” по літеру “1-30” загальною площею 490,1 м2; сьомого поверху з літери “1-1” по літеру “1-15” загальною площею 387,0 м2.
У п. 3 договору від 01.04.2002 р. сторони вказали, що відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, що видана Чернігівським МБТІ 28.03.2002 р. за № 1703, приміщення, загальною площею 877,1 м2 належить ПКВП “Літо” на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.01.2002 р., зареєстрованого Чернігівським МБТІ 13.02.2002 р., про що зроблено запис в реєстровій книзі № 7 за реєстровим № 348.
Згідно з п. 5 договору продаж вчинено за 7.002,00 грн., які покупець зобов'язується сплатити до 31 вересня 2002 року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця або, за згодою сторін, виконання зобов'язання іншим чином.
Відповідно до п. 4 даного договору право власності на вищевказані приміщення виникає у покупця з моменту підписання цього договору.
Згідно реєстраційного посвідчення (том І, а. с. 21) Чернігівське МБТІ 08.04.2002 р. внесло запис в реєстрову книгу № 7 за реєстровим № 348 про те, що частина адмінбудівлі по вул. Пушкіна, 16 у м. Чернігові -приміщення І поверху з літ. “1-1” по літ. “1-30” площею 490,1 м2 та приміщення VІІ поверху з літ. “1-1” по літ. “1-15” площею 387,0 м2 зареєстровані за ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.04.2002 р.
Між ПКВП “Літо” (продавець) та ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” (покупець) 01.04.2002 р. було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (том І, а. с. 22-23), згідно з п. 1 якого ПКВП “Літо” зобов'язується передати у власність ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” приміщення п'ятого та шостого поверхів, що знаходяться у будинку під номером 16, розташованому по вул. Пушкіна у місті Чернігові, а покупець зобов'язується прийняти їх і оплатити обумовлену суму.
За умовами п. 2 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.04.2002 р. до покупця переходять у власність приміщення адміністративної будівлі загальною площею 762,2 м2, а саме: п'ятого поверху з літери “1-1” по літеру “1-36” загальною площею 381,5 м2; шостого поверху з літери “1-1” по літеру “1-30” загальною площею 380,7 м2.
У п. 3 договору від 01.04.2002 р. сторони вказали, що відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, що видана Чернігівським МБТІ 28.03.2002 р. за № 1702, приміщення, загальною площею 762,2 м2 належить ПКВП “Літо” на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.2002 р., зареєстрованого Чернігівським МБТІ 13.02.2002 р., про що зроблено запис в реєстровій книзі № 7 за реєстровим № 348.
Згідно з п. 5 договору продаж вчинено за 5.004,00 грн., які покупець зобов'язується сплатити до 31 вересня 2002 року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця або, за згодою сторін, виконання зобов'язання іншим чином.
Відповідно до п. 4 даного договору право власності на вищевказані приміщення виникає у покупця з моменту підписання цього договору.
Згідно реєстраційного посвідчення (том І, а. с. 24) Чернігівське МБТІ 08.04.2002 р. внесло запис в реєстрову книгу № 7 за реєстровим № 348 про те, що частина адмінбудівлі по вул. Пушкіна, 16 у м. Чернігові -приміщення V поверху з літ. “1-1” по літ. “1-36” площею 381,5 м2 та приміщення VІ поверху з літ. “1-1” по літ. “1-30” площею 380,7 м2 зареєстровані за ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.04.2002 р.
Між ПКВП “Літо” (продавець) та ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” (покупець) 01.04.2002 р. було укладено дві додаткові угоди № 1 до договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 01.04.2002 р. (том І, а. с. 100, 101), в яких сторони встановили, що у зв'язку із змінами в фінансовому стані сторін та компенсації сторони дійшли згоди про зміну ціни (вартості відчужених приміщень) та відповідно зміну п. 5 договорів купівлі-продажу нерухомого майна:
“I (першого) поверху з літери “1-1” по літеру “1-30” загальною площею 490,1 м2 та VII (сьомого) поверху з літери “1-1” по літеру “1-15” загальною площею 387,0 м2, будівлі №16 по вул. Пушкіна в м. Чернігові) та викласти в наступній редакції: “продаж вчинено за 7252,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 1208,67 грн., які покупець зобов'язується сплатити до 31 вересня 2002 року шляхом перерахування на поточний рахунок продавця або, за згодою сторін, виконання зобов'язання іншим чином”;
“V (п'ятого) поверху з літери “1-1” по літеру “1-36” загальною площею 381,5 м2; VI (шостого) поверху з літери “1-1” по літеру “1-30” загальною площею 380,7 м2; будівлі № 16 по вул. Пушкіна в м. Чернігові) та викласти в наступній редакції: “продаж вчинено за 5254,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 875,67 грн., які покупець зобов'язується сплатити до 31 вересня 2002 року шляхом перерахування на поточний рахунок продавця або, за згодою сторін, виконання зобов'язання іншим чином”.
ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” платіжними дорученнями від 01.04.2002 р. № 2 та №3 перерахувало ПКВП “Літо” грошові кошти в сумі 7002,00 грн. та 5004,00 грн. відповідно. Призначення платежу вказано таке: “оплата за адміністративне приміщення згідно договору купівлі-продажу від 01.04.2002 р.”.
Між ПКВП “Літо” та ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” 28.05.2003 р. була укладена угода (том І, а. с. 95), в якій сторони, посилаючись на п. 5 договорів купівлі-продажу нерухомого майна та на ст. 220 ЦК УРСР, вирішили у зв'язку з несплатою в повному обсязі на користь ПКВП “Літо” ціни вказаного нерухомого майна припинити (розірвати) дію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.04.2002 р., укладеного між сторонами щодо продажу першого поверху з літери “1-1” по літеру “1-30” загальною площею 490,1 м2; сьомого поверху з літери “1-1” по літеру “1-15” загальною площею 387,0 м2. будівлі № 16 по вул. Пушкіна в м. Чернігові та припинити (розірвати) дію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.04.2002р., укладеного між сторонами щодо продажу п'ятого поверху з літери “1-1” по літеру “1-36” загальною площею 381,5 м2; шостого поверху з літери “1-1” по літеру “1-30” загальною площею 380,7 м2.
Між ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” та ПКВП “Літо” 03.06.2003 р. укладено договір міни від 03.06.2003 р. (том І, а. с. 98), відповідно до умов якого підприємство зобов'язується передати у власність товариства приміщення першого, п'ятого, шостого та сьомого поверхів, що знаходиться у будинку під номером 16, розташованому по вулиці Пушкіна, що у місті Чернігові, а товариство зобов'язується прийняти їх та в обмін передати майно та грошові кошти, вказані у пункті 5 цього договору міни.
У п. 2 договору міни від 03.06.2003 р. сторони встановили, що до товариства переходять у власність приміщення адміністративної будівлі, а саме: V (п'ятого) поверху з літери “1-1” по літеру “1-36” загальною площею 381,5 м2; VI (шостого) поверху з літери “1-1” по літеру “1-30” загальною площею 380,7 м2; VII (сьомого) поверху з літери “1-1” по літеру “1-15” загальною площею 387,0 м2; I (першого) поверху з літери “1-1” по літеру “1-30” загальною площею 490,1 м2. Всього загальна площа приміщень п'ятого, шостого, сьомого та першого поверхів становить 1639,3 м2.
У п. 3 договору вказано, що відповідно до відомостей, викладених у довідках, що видані Чернігівським бюро технічної інвентаризації 28.03.2002 р. за № 1702 та № 1703 вказані приміщення, загальною площею 1693,3 м2, належать підприємству на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.2002 р. (V, VІ поверхи будівлі), зареєстрованого Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 13.02.2002 р., про що зроблено запис в реєстровій книзі № 7 за реєстраційним № 348 та на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.01.2002 р. (І, VІІ поверхи будівлі), зареєстрованого Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 13.02.2002 р., про що зроблено запис в реєстровій книзі № 7, за реєстраційним № 348.
Відповідно до п. 4 даного договору право власності на вищевказані приміщення виникає у товариства з моменту підписання цього договору.
За умовами п. 5 договору міни від 03.06.2003 р. в обмін на отримане у власність приміщення товариство повинно згідно цього договору міни: передати підприємству до 31 грудня 2003 року наступне майно: касовий апарат "MINI 500 МЕ", який належить товариству на підставі права власності; додатково сплатити на користь підприємства кошти в сумі 12.006,00 грн. до 31.12.2003 р. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок підприємства.
Загальна сума договору визначена сторонами у п. 5.2 договору і становить 12.506,00 грн., в тому числі ПДВ -2.084,33 грн.
ПКВП “Літо” та ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” уклали додаткову угоду № 1 до договору міни від 03.06.2003 р. (том І, а. с. 99), згідно з п. 1 якої перераховані товариством на рахунок підприємства платежі на підставі припинених згідно угоди від 28.05.2003 р. договорів купівлі-продажу (І, V, VІ та VІІ поверхів будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16) від 01.04.2002 р. зараховуються в рахунок оплати за договором міни від 03.06.2003 р. в сумі 12.006,00 грн.
Між ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” та ПКВП “Літо” 03.06.2003 р. складено додаток № 1 до договору міни від 03.06.2003 р. -акт прийому-передачі нерухомого майна, розташованого за адресою вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігів (том І, а. с. 97), за яким підприємство передає, а товариство приймає на виконання договору міни від 03.06.2003 р. у власність товариства приміщення першого, п'ятого, шостого та сьомого поверхів, а саме п'ятого поверху з літери “1-1” по літеру “1-36”, загальною площею 381,5 м2, шостого поверху з літери “1-1” по літеру “1-30” загальною площею 380,7 м2., сьомого поверху з літери “1-1” по літеру “1-15” загальною площею 387,0 м2, першого поверху з літери “1-1” по літеру “1-30” загальною площею 490,1 м2.
Між ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” та ПКВП “Літо” 03.06.2003 р. складено додаток № 2 до договору міни від 03.06.2003 р. -акт прийому-передачі нерухомого майна, розташованого за адресою вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігів (том І, а.с. 96), за яким товариство передає, а підприємство приймає на виконання договору міни від 03.06.2003р. у власність підприємства касовий апарат "MINI 500 МЕ", що належить товариству на підставі права власності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів на підтвердження звернення до КП “Чернігівське МБТІ” для державної реєстрації права власності у зв'язку з укладенням договору міни від 03.06.2003р. позивачем не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.
За змістом ст. ст. 241, 242 Цивільного кодексу УРСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.
До договору міни застосовуються відповідні правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін.
У відповідності з ч. 1 ст. 58 Цивільного кодексу УРСР недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).
За змістом договорів купівлі-продажу від 01.04.2002 р., укладених між ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” та ПКВП “Літо”, з урахуванням змін, внесених до них додатковими угодами № 1 від 01.04.2002 р., загальна вартість об'єктів нерухомого майна становить 12.506,00 грн.
ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” сплатило ПКВП “Літо” частину вартості об'єкта продажу в розмірі 12.006,00 грн., тобто не виконало свої зобов'язання належним чином і, відповідно, зобов'язання між сторонами договорів купівлі-продажу не припинилися.
За таких обставин, ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” та ПКВП “Літо” не були позбавлені права укласти угоду від 28.05.2003 р. про розірвання (припинення) договорів купівлі-продажу від 01.04.2002 р.
Фактичне виконання договору міни від 03.06.2003 р. підтверджується актами приймання-передачі від 03.06.2003 р. (додатками № 1 та № 2 до договору міни), підписаними сторонами договору.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне виконання договору міни від 03.06.2003 р. його сторонами встановлено рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10.06.2005 р. у справі № 2-704/2005р. (том ІІ, а. с. 49) за позовом ПКВП “Літо” до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій за договором підряду. Судовим рішенням встановлено, що фактичне виконання зобов'язань за договором міни від 03.06.2003 р. підтверджується додатковою угодою до договору міни, платіжним дорученням № 2 від 01.04.2002 р. на суму 7002,00 грн., № 3 від 01.04.2002 р. на суму 5004,00 грн., актом приймання-передачі майна від 03.06.2003 р. та актом приймання-передачі поверхів від 03.06.2003 р. Окрім того, суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ПКВП “Літо” 100,00 грн. штрафних санкцій та зобов'язав останнього зареєструвати укладений між ПКВП “Літо” та ТОВ “Ченігівавтотранссервіс” договір міни від 28.05.2003 р. в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації.
Вказане рішення містить відмітку суду про набрання ним законної сили 11.07.2005 р.
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14.09.2007 р. у справі № 2-704/05р. про виправлення допущеної помилки в судовому рішенні Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10.06.2003 р. у справі за позовом ПКВП “Літо” до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, виправлено описку в даті договору міни з 28.05.2003 р. на 03.06.2003 р. (том ІІ, а.с. 50).
Скаржник-1 в касаційній скарзі стверджує, що суди попередніх інстанцій помилково застосували ст. 35 ГПК України щодо визнання належним доказом у даній справі рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10.06.2005 р.
З цього приводу колегія суддів відзначає, що за правилами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу та додатково перевіряти докази, в зв'язку з чим колегія суддів відхиляє вищенаведені доводи скаржника-1.
Колегією суддів також не беруться до уваги доводи про те, що договір міни від 03.06.2003 р. укладений значно пізніше, ніж вказано в ньому, оскільки такі доводи, за висновком судів попередніх інстанцій, не підтверджуються належними та допустимими доказами та відповідних обставин судами не встановлено.
Безпідставними є також посилання на відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” як на підставу недійсності договору міни від 03.06.2003 р., оскільки чинне на час укладання спірної угоди законодавство не пов'язувало момент виникнення права власності з державною реєстрацією такого права.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів, що підстави для визнання недійсними угоди від 28.05.2003р. та договору міни від 03.06.2003 р. як мнимих угод відсутні, а тому відхиляє доводи скаржника-1 про те, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували до даних угод ст.ст. 41, 58 ЦК УРСР з огляду на вищевикладене, а також на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідок ДПА в Чернігівській області від 05.07.2010 р. № 1195/10/15-109 (том VІІ, а. с. 122) та ДПІ у м. Чернігові від 27.10.2010 р. № 14128/9/10-010 (том VІІІ, а. с. 104) в 2003 році і ТОВ “Чернігівавтотранссервіс”, і ПКВП “Літо” перебували на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Пунктом 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” було встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності -юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.
Даний Указ Президента України був прийнятий на підставі п. 4 розділу ХV „Перехідні положення” Конституції України і має статус закону, тобто являється законодавчим актом з питань оподаткування.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Однак в ст. 2 цього Кодексу чітко визначено, що до майнових відносин, основаних на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.
Отже, порушення вимог податкового законодавства не може бути підставою для визнання недійсною угоди відповідно до ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР.
Також ПАТ „Українська автомобільна корпорація” не було доведено, що укладаючи угоду від 28.05.2003 р. та договір міни від 03.06.2003 р., їх сторони діяли саме з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а тому відсутні підстави для визнання недійсними угод відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.
Отже, зустрічні позовні вимоги про визнання недійсними спірних угод від 28.05.2003р. та договору міни від 03.06.2003р. задоволенню не підлягають, про що вірно зазначено місцевим та апеляційним господарськими судами.
Щодо первісного позову колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтями 317, 321 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Частиною 1 статті 128 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Право на пред'явлення позову про визнання права власності на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України належить виключно власнику, тобто такий позов може бути заявлений власником індивідуально-визначеної речі до особи, яка оспорює право власності на майно. Особою, яка оспорює право власності на майно, є особа, яка заявляє про свої права на річ.
Пунктом 4 договору міни від 03.06.2003 р. було передбачено, що право власності на приміщення виникає у позивача з моменту підписання цього договору, тобто право власності у ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” на перший, п'ятий, шостий та сьомий поверх нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16, виникло з 03.06.2003 р.
Разом з тим, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2003 р. порушено провадження у справі № 8/300 за позовом ВАТ “УСК “Гарант-Авто” до ВАТ “ВО автотранспорту “Чернігівавтотранс”, ПКВП “Літо” та ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” про перевід прав та обов'язків покупця та визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2003 р. у зазначеній справі було вжито заходів до забезпечення позову (том V, а.с. 79, 80):
- накладено арешт на майно (об'єкт нерухомості), що знаходиться по вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігові та належить ВАТ “ВО автотранспорту “Чернігівавтотранс”;
- накладено арешт на майно (об'єкт нерухомості), що знаходиться по вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігові та належить ТОВ “Чернігівавтотранссервіс”;
- заборонено ВАТ “ВО автотранспорту “Чернігівавтотранс” вчиняти будь-які дії щодо відчуження приміщень адмінбудівлі, що знаходяться за адресою: вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігові;
- заборонено ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” вчиняти будь-які дії щодо відчуження приміщень адмінбудівлі, що знаходяться за адресою: вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігові;
- заборонено КП “Чернігівське МБТІ” вчиняти будь-які дії по реєстрації прав власності на будь-які об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігові.
На виконання ухвали господарського суду 06.10.2003 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (бланк серії АА № 513306, том V, а. с. 81).
Із змісту даної постанови вбачається, що державний виконавець встановив наявність у ВАТ “ВО автотранспорту “Чернігівавтотранс” зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомості по вул. Пушкіна, 16 та постановив:
- накласти арешт на все майно, що належить ВАТ “ВО автотранспорту “Чернігівавтотранс” і знаходиться за адресою: вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігові;
- заборонити здійснювати відчуження будь - якого майна, яке належить ВАТ “ВО автотранспорту “Чернігівавтотранс”;
- направити копію постанови на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, та сторонам.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2003 р. у справі №8/300 (том І, а. с. 57-58), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2003 р. (том І, а. с. 59-61) та постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2004 р. (том І, а. с. 62-63), позов ВАТ “УСК “Гарант -Авто” був задоволений частково. Замінено покупця у договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 09.01.2002 р. з ПКВП “Літо” на ВАТ “УСК “Гарант-Авто”, переведено на нього права та обов'язки покупця приміщення І поверху з літери “1-1” по літеру “1-30” загальною площею 490,1 м2 та приміщення VІІ поверху з літери “1-1” по літеру “1-15” загальною площею 387,0 м2 адміністративної будівлі, розташованої в будинку № 16 по вул. Пушкіна у м. Чернігові; замінено покупця у договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.2002 р. з ПКВП “Літо” на ВАТ “УСК “Гарант-Авто”, перевівши на нього права та обов'язки покупця приміщення V поверху з літери “1-1” по літеру “1-36” загальною площею 381,5 м2 та приміщення VІ поверху з літери “1-1” по літеру “1-30” загальною площею 380,7 м2 адміністративної будівлі, розташованої в будинку № 16 по вул. Пушкіна у м. Чернігові; визнано недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна від 01.04.2002 р., укладені між ПКВП “Літо” та ТОВ “Чернігівавтотранссервіс”; зобов'язано ПКВП “Літо” повернути ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” 7002,00 грн. та 5004,00 грн., сплачених за приміщення згідно договорів від 01.04.2002р., зобов'язано ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” повернути ПКВП “Літо” приміщення, одержані за актами приймання-передачі від 01.04.2002 р.
На підставі вищевказаних судових рішень ВАТ “УСК “Гарант-Авто” 20.02.2004 р. зареєструвало в КП “Чернігівське МБТІ” право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, про що свідчить витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 20.02.2004 р. за № 2889042 (том V, а. с. 91).
Постановою Верхового Суду України від 14.09.2004 р. (том І, а. с. 66-67) скасовано постанову Вищого господарського суду України від 24.03.2004 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2003 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 21.11.2003 р. у справі № 8/300, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2004 р. у справі № 9/120 (8/300) було вжито заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на приміщення першого, п'ятого, шостого та сьомого поверхів будівлі по вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігові та заборони відчуження вказаних приміщень у будь-який спосіб (том І, а. с. 45).
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2005 р. у справі №9/120/16 (8/300) переведено права покупця з ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” на ВАТ “УСК “Гарант-Авто” за договорами купівлі-продажу першого, п'ятого, шостого та сьомого поверхів адмінбудівлі по вул. Пушкіна, 16 у місті Чернігові, укладеними 01.04.2002р. між ПКВП “Літо” та ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” (том І, а. с. 64-65).
Крім того, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2005 р. у справі № 9/120/16 (8/300) було вжито заходів до забезпечення позову та заборонено КП “Чернігівське МБТІ” до вступу судового рішення по цій справі в законну силу видавати власнику витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно з метою здійснення ним відчуження спірного майна (том І, а. с. 44).
ВАТ “УСК “Гарант-Авто” через місцевий господарський суд 10.02.2005 р. було подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2005 р. у справі № 9/120/16 (8/300), яка ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 р. була повернута без розгляду (том ІV, а.с. 27).
В свою чергу, ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” також 10.02.2005 р. було подано апеляційну скаргу на рішення від 31.01.2005 р., однак дана скарга була подана безпосередньо до Київського апеляційного господарського суду (фіскальний чек від 10.02.2005 р. № 72 та опис вкладення у цінний лист, том І, а.с. 50).
ВАТ “УСК “Гарант-Авто” 16.02.2005 р. звернулося до КП “Чернігівське МБТІ” із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16-02/05 (том V, а. с. 104). В заяві вказувалося, що право власності у товариства виникло на підставі рішення господарського суду Чернігівської області від 31.01.2005 р. у справі № 9/120/16 (8/300), яке набрало законної сили, у зв'язку з поверненням судом апеляційної інстанції скарги ВАТ “УСК “Гарант-Авто” без розгляду.
До заяви було додано, зокрема, рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2005 р. та копія ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2005р.
Право власності ВАТ “УСК “Гарант-Авто” на нерухоме майно було зареєстроване КП “Чернігівське МБТІ” 12.02.2005 р., про що свідчить витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 17.02.2005 р. за № 6531593 (том V, а. с. 110).
Між ВАТ “УСК “Гарант-Авто” (продавцем) та ПП “Аір-систем” (покупцем) 18.02.2005 р. укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2. та зареєстрований в реєстрі за № 735 (том V, а.с. 112, 113).
Відповідно до п. 1 вказаного договору продавець продав, а покупець купив приміщення першого поверху з літ. 1-1 по літ. 1-6, з літ. 1-8 по літ. 1-19, лат. 1-22, з літ. 1-24 по літ. 1-26, літ. 1а, літ. 22а, літ. 26а, площею 307,4 м2, крім того приміщення спільного користування по першому поверху -літ. літ. 1-7, 1-20, 1-21, 1-23, 1-23а, 1-27, 1-28, 1-29, 1-30, 1-30а, площею 178,4 м2 за ціною 5001,00 грн., в тому числі ПДВ 833 грн. 55 коп.; приміщення сьомого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-8, з літ. 1-10 по літ. 1-18, площею 337,8 м2, крім того приміщення спільного користування по сьомому поверху -літ. літ. 1-1, 1-9, площею 46,6 м2 за ціною 5001,00 грн., в тому числі ПДВ; приміщення п'ятого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-18, з літ 1-20 по літ. 1-36 площею 335,0 м2, крім того приміщення спільного користування по п'ятому поверху -літ. літ. 1-1, 1-9, 1-19а, 1-20а площею 414,0 м2 за ціною 4002,00 грн., в тому числі ПДВ, приміщення шостого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-17, з літ. 1-19 по літ. 1-32 площею 332,2 м2, крім того приміщення спільного користування по шостому поверху -літ. літ. 1-1, 1-18, площею 47,2 м2 за ціною 4002,00 грн., в тому числі ПДВ, що становить 15/37 часток нежитлової будівлі, зазначеною літерою “А-8”, загальною площею 3721,9 м2, що знаходиться по вул. Пушкіна, 16 в місті Чернігові.
Відповідно до п. 2 вказаного договору перелічені приміщення належать продавцеві на підставі рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2005 р., зареєстрованого Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.02.2005 р. за реєстраційним № 1035950, запис № 348 в книзі № 11.
У п. 6 договору вказано, що факт відсутності заборони відчуження зазначеного приміщення підтверджується Довідкою з єдиного реєстру заборон, виданою ОСОБА_2., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу 18.02.2005 р. за № 622409-1132 та Витягом з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виданим ОСОБА_2., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу 18.02.2005 р. за № 2594524. Факт відсутності податкової застави перевірено за Витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 18.02.2005 р. за № 2594568.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно 18.02.2005 р. право власності зареєстровано за ПП “Аір-систем”, реєстраційний номер 1035950, номер запису 348 в книзі 11 на підставі договору купівлі-продажу № 735 від 18.02.2005р. (том V, а.с. 114).
Між ПП “Аір-систем” (продавцем) та ВАТ “Українська автомобільна корпорація” 19.02.2005 р. (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2. та зареєстрований в реєстрі за № 766 (том V, а. с. 116, 117).
Відповідно до п. 1 договору продавець продав, а покупець купив приміщення першого поверху з літ. 1-1 по літ. 1-6, з літ. 1-8 по літ. 1-19, літ. 1-22, з літ. 1-24 по літ. 1-26, літ. 1а, літ. 22а, літ. 22б площею 307,4 м2, крім того приміщення спільного користування по першому поверху -літ. літ. 1-7, 1-20, 1-21, 1-23, 1-23а, 1-27, 1-28, 1-29, 1-30, 1-30а, площею 178,4 м2, що становить 9/74 часток нежитлової будівлі, зазначеної літерою “А-8” загальною площею 3721,9 м2, що знаходиться по вул. Пушкіна, 16, в місті Чернігові.
Відповідно до п. 2 договору зазначене приміщення належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2. 18.02.2005 р. за реєстровим № 735, зареєстрованого Чернігівським МБТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.02.2005 р. за реєстровим № 1035950, запис № 348 в книзі № 11.
Відповідно до п. 3 договору продаж вчинено за 6000,00 грн., які покупець зобов'язується сплатити повністю до 25.02.2005 р. у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця.
У п. 6 договору вказано, що факт відсутності заборони відчуження зазначеного приміщення підтверджується Довідкою з єдиного реєстру заборон, виданою ОСОБА_2., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу 19.02.2005 р. за №622472-1132 та Витягом з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майва, виданим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2. 19.02.2005 р. за № 2600080. Факт відсутності податкової застави перевірено за Витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 19.02.2005 р. за № 2600093.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно - 22.02.2005 р. право власності зареєстровано за ВАТ “Українська автомобільна корпорація” реєстраційний номер 1035950, номер запису 348 в книзі 11 на підставі договору купівлі-продажу № 766 від 19.02.2005р. (том V, а.с. 118).
Між ПП “Аір-систем” (продавцем) та ПП “Гарант-автосервіс” (покупцем) 19.02.2005р. укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2. та зареєстрований в реєстрі за № 760 (том V, а. с. 120, 121).
Відповідно до п. 1 договору продавець продає, а покупець купує приміщення сьомого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-8, з літ. 1-10 по літ. 1-18, площею 337,8 м2, крім того приміщення спільного користування по сьомому поверху - літ. літ. 1-1, 1-9, площею 46,6 м2, за ціною 5333,00 грн. в тому числі ПДВ 888,83 грн.; приміщення п'ятого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-18, з літ. 1-20 по літ. 1-36, площею 335,0 м2, крім того приміщення спільного користування по п'ятому поверху -літ. літ. 1-1, 1-19, 1-19а, 1-20а, площею 41,4 м2 за ціною 4334,00 грн., в тому числі ПДВ 722,33 грн.; приміщення шостого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-17, з літ. 1-19 по літ. 1-32, площею 332,2 м2, крім того приміщення спільного користування по шостому поверху -літ. літ. 1-1, 1-18, площею 47,2 м2 за ціною 4334,00 грн., що становить 21/74 частку нежитлової будівлі, зазначеної літерою „А-8”, загальною площею 3721,9 м2, що знаходиться по вул. Пушкіна, 16, у м. Чернігові.
Відповідно до п. 2 зазначені приміщення належать продавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2. 18.02.2005 р. за реєстровим № 735, зареєстрованого Чернігівським МБТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.02.2005 р. за реєстровим № 1035950, запис № 348 в книзі № 11.
Відповідно до п. 3 договору продаж вчинено за 14001,00 грн., в тому числі ПДВ 2333,60 грн., які покупець зобов'язується сплатити повністю до 25.02.2005р. у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця.
У п. 6 договору вказано, що факт відсутності заборони відчуження зазначеного приміщення підтверджується Довідкою з єдиного реєстру заборон, виданою приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2. 19.02.2005 р. за №622472-1132 та Витягом з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виданим ОСОБА_2., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу 19.02.2005 р. за № 2600080. Факт відсутності податкової застави перевірено за Витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 19.02.2005 р. за № 2600093.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно 22.02.2005 р. право власності зареєстровано за ПП “Гарант-автосервіс”, реєстраційний номер 1035950, номер запису 348 в книзі 11 на підставі договору купівлі-продажу № 760 від 19.02.2005 р. (том V, а.с. 122).
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2005 р. були прийняті до провадження апеляційні скарги ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” та ПКВП “Літо” на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2005 р. у справі № 9/120/16 (8/300) (том І, а.с. 102, 103).
За результатами розгляду вищевказаних скарг постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 р. рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2005 р. у справі № 9/120/16 (8/300) залишено без змін (том І, а. с. 68, 69).
Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2005 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 31.01.2005 р. у справі № 9/120/16 (8/300) скасовані, а справу передано на розгляд до господарського суду Чернігівської області (том І, а. с. 70, 71).
На момент прийняття оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області у даній справі судове рішення у справі за позовом ВАТ “УСК “Гарант-Авто” до ВАТ “ВО автотранспорту “Чернігівавтотранс”, ПКВП “Літо” та ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” про перевід прав та обов'язків покупця та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не прийнято.
Згідно зі ст. ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
ТОВ „Чернігівавтотранссервіс” направило 10.02.2005р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2005 р. у справі № 9/120/16 (8/300), тобто апеляційна скарга була подана у встановлений законодавством строк.
Дана обставина підтверджується також ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2005 р. про прийняття до провадження апеляційної скарги ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” в якій не вказано про пропуск строку на подання скарги або про відновлення пропущеного строку подання скарги.
За таких обставин, станом на 17.02.2005 р. (день реєстрації права власності на нерухоме майно за ВАТ „УСК „Гарант-Авто”) рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2005 р. у справі № 9/120/16 (8/300) не набрало законної сили.
Втім слід зауважити, що причиною виникнення спірної ситуації є також те, що ТОВ „Чернігівавтотранссервіс” подало апеляційну скаргу не через місцевий господарський суд, який розглянув справу, а безпосередньо до суду апеляційної інстанції, який прийняв її до провадження більш ніж через місяць після подання.
Враховуючи те, що станом на 17.02.2005 р. інші апеляційні скарги, крім скарги ВАТ “УСК “Гарант-Авто”, до місцевого господарського суду не надходили, скарга ВАТ “УСК “Гарант-Авто” була повернута без розгляду судом апеляційної інстанції, матеріали справи №9/120/16 (8/300) були повернуті до Господарського суду Чернігівської області, КП “Чернігівське МБТІ” зареєструвало право власності на нерухоме майно за ВАТ “УСК “Гарант-Авто”.
Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції на момент укладення договорів купівлі-продажу від 18-19.02.2005 р.), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі -державна реєстрація прав) -офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна.
Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.
Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.
Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Згідно зі ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції на момент укладення договорів купівлі-продажу від 18-19.02.2005р.) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження або винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті.
Арешт застосовується, зокрема, при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Згідно з п. п. 2.1, 2.2, 2.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 р. за № 364/3657 (в редакції на момент винесення господарським судом ухвали про забезпечення позову від 03.10.2003 р.), підставами для внесення у Єдиний реєстр відомостей про накладені заборони відчуження та арешти об'єктів нерухомого майна є, зокрема, повідомлення органів державної виконавчої служби про накладення арешту на об'єкти нерухомого майна (п.п. 2.1.5).
Органи та особи, зазначені в підпунктах 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5 п. 2.1 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення заборони або арешту повідомлення встановленого зразка про накладену заборону відчуження або арешт об'єктів нерухомого майна (додаток 1).
Відомості про накладені заборони або арешти відчуження нерухомого майна вносяться Реєстратором до Єдиного реєстру в день їх надходження.
У відповідності з п. п. 1.5, 1.8, 1.9, 2.1, 2.2, 2.5, 3.1,3.5, 3.6 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 р. за № 364/3657 (в редакції на момент винесення господарським судом ухвал про забезпечення позову від 29.12.2004 р., від 09.02.2005 р. та укладення договорів купівлі-продажу від 18-19.02.2005 р.), реєстраторами Реєстру заборон (далі -Реєстратор) є:
державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви,
приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу;
державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України та його регіональні філії.
Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, судів та слідчих органів та постанови про арешт майна боржника органів державної виконавчої служби та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон.
Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна -це документ, який свідчить про внесення реєстраційного запису до Реєстру заборон або про відсутність такого запису.
Витяг про наявність/відсутність заборони та/або арешту містить відомості про заборони відчуження майна, накладені нотаріусами та посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад у відповідності до чинного законодавства України; про арешти нерухомого майна, накладені судами та слідчими органами, органами державної виконавчої служби.
Підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є, зокрема, постанови органів державної виконавчої служби про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, складені відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5 (пп. 2.1.3).
Органи та посадові особи, зазначені в підпунктах 2.1.2 - 2.1.3 п. 2.1 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка або постанову про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об'єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження.
Витяги з Реєстру заборон мають право одержувати за письмовим запитом (додаток 4) будь-які фізичні та юридичні особи.
Реєстратори виготовляють витяги з Реєстру заборон з використанням спеціальних бланків документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України та завіряють їх своїм підписом та печаткою.
На підтвердження перевірки відсутності або наявності заборони відчуження та арештів об'єктів нерухомого майна з бази даних раніше створеного Реєстру виготовляється довідка про відсутність або наявність заборони/арешту об'єкта нерухомого майна (далі -Довідка). Реєстратори виготовляють Довідки з використанням спеціальних бланків документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України та завіряють їх своїм підписом і печаткою.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент укладення договорів купівлі-продажу від 18-19.02.2005 р., речові права на нерухоме майно і ВАТ “УСК “Гарант-Авто”, і ПП “Аір-систем” були зареєстровані. Згідно з поясненнями приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2. від 10.11.2010р. № 178 та доданими до нього копіями з нотаріальної справи (том ІХ, а. с. 47-111) на момент укладення договорів купівлі-продажу від 18-19.02.2005р., в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не існувало зареєстрованих обтяжень щодо спірного нерухомого майна.
Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону України “Про нотаріат” при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.
Здійснюючи нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу від 18-19.02.2005 р., укладених між ВАТ “УСК “Гарант-Авто” та ПП “Аір-систем”, між ПП “Аір-систем” та ПАТ “Українська автомобільна корпорація”, між ПП “Аір-систем” та ПП “Гарант-автосервіс”, приватний нотаріус ОСОБА_2 перевірив відсутність заборони відчуження або арешту спірного нерухомого майна, виготовив витяг з реєстру заборон та довідку про відсутність заборони/арешту об'єкта нерухомого майна, завірив їх своїм підписом та печаткою.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14.04.2009 р. № 23200360 (том ІІІ, а.с. 111), наданим ТОВ “Чернігівавтотранссервіс”, 20.09.2006 р. об 10:06 год. за № 3757011 Другою Чернігівською державною нотаріальною конторою був зареєстрований арешт, накладений постановою Деснянського районного управління юстиції від 06.10.2003 р. серії АА № 513306, щодо нежитлового приміщення в місті Чернігові по вул. Пушкіна, 16, власником якого є ВАТ “ВО автотранспорту “Чернігівавтотранс”.
В цій постанові (том V, а. с. 81) вказано, що арешт та заборона відчуження були накладені на майно, що належало ВАТ “ВО автотранспорту “Чернігівавтотранс” і знаходиться за адресою: вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігові. Однак на момент її винесення ВАТ “ВО автотранспорту “Чернігівавтотранс” вже не було власником спірного майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів, що арешт та заборона відчуження спірного нерухомого майна у встановленому законодавством порядку накладені не були.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. ч. 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України).
З огляду на вищевикладене колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги скаржника-2 про те, що вчинення державної реєстрації БТІ 17.02.2005 р. договорів від 18.-19.02.2005 р. не посвідчує відповідне право власності.
За змістом ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачі набули права власності на спірні нежитлові приміщення (державну реєстрацією, якого проведено відповідно до положень законодавства), а отже мали право відчужувати спірне майно.
Згідно з ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення первісного позову, оскільки продавці майна (відповідачі 1, 2) мали право його відчужувати як власники, а тому відсутні підстави для витребування майна від ПАТ “Українська автомобільна корпорація” та ПП “Гарант-автосервіс” у власників, які набули спірне майно як добросовісні набувачі.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржників, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.
За висновком колегії суддів, місцевий та апеляційний господарські суди повно встановили обставини справи, надали їм вірну юридичну оцінку, встановили безпідставність доводів позивачів за первісним та зустрічними позовами та прийняли законні і обґрунтовані рішення.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог за первісним та зустрічними позовами є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційних скарг його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційні скарги Приватного підприємства "Гарант-автосервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. у справі № 18/38(11/137(14/34(9/38/15))) -без змін.
Головуючий суддяО.О. Євсіков
судді Л.Б. Іванова
І.А. Плюшко