"22" червня 2011 р. Справа № 48/623
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Сибіги О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від 19.04.2011
у справігосподарського суду м. Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"
третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Штерн Транспорт ГмбХ"
простягнення збитків
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:не з'явились
від відповідача:ОСОБА_1 -дов. № 3041 від 17.01.2011
від 3-ої особи:не з'явились
Рішенням від 31.01.2011 господарського суду м. Києва (суддя: Бойко Р.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 19.04.2011 Київського апеляційного господарського суду (судді: Дикунська С.Я. - головуючий, Зеленін В.О., Маляренко А.В.) рішення від 31.01.2011 господарського суду м. Києва залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що для застосування ст. 224 Господарського кодексу України, потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; розміру збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Обов'язковою умовою існування реальних збитків є наявність фактичних втрат особи, а такі втрати не були понесені позивачем на момент подачі позову, тому відсутні підстави вважати існування порушених прав позивача.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "Васт-Транс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 224- 226 Господарського кодексу України, ст. 920 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарськими судами встановлено, що 05.07.2009 ТОВ "Штерн Транспорт ГмбХ" (експедитор) та ТОВ "Васт-Транс" (виконавець) уклали договір №208 на виконання перевезень вантажу автомобільним транспортом, відповідно до умов якого експедитор зобов'язався пред'являти щомісячно 30 кругорейсів: Київ-Гамбург-Київ, а виконавець приймати до перевезення вантажі в об'ємах, погоджених сторонами на транспортні засоби, погоджені в додатку до договору. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 05.07.2010 або до повного виконання сторонами зобов'язань по договору.
Пунктом 2.1, 2.9 договору передбачено, що експедитор зобов'язаний здійснювати завантаження транспортних засобів виконавця, обговорених в додатках до договору у відповідності з погодженими заявками. Експедитор зобов'язаний надавати до перевезення щомісячно 30 кругорейсів: Київ-Гамбург-Київ і здійснювати оплату в розмірі 4 000,00 (Євро) щомісячно за кожний автопотяг.
Згідно п. 3.1 договору виконавець зобов'язаний здійснювати не менше трьох кругорейсів в місяць кожним автопотягом, забезпечуючи своєчасну подачу автомобілів та виконання перевезень за погодженими заявками у визначені строки та транспортними засобами, згідно додатків до договору.
Пунктом 5.6 договору сторони погодили, що нормативний час завантаження на борт, замитнення (митного оформлення) -24 години та розвантаження, з урахуванням розмитнення (митної очистки) -24 години.
Згідно п. 5.11 договору від 05.07.2009 у випадку відмови однієї із сторін від перевезення, після отримання та підтвердження договору-заявки сторонами, сторона яка відмовилась сплачує другій стороні штраф в розмірі 2000 Євро по кожному транспортному засобу.
03.11.2009 ТОВ "Штерн Транспорт ГмбХ" та ТОВ "Васт-Транс" підписано договір-заявку відповідно до якої перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до місця призначення і видати його уповноваженій особі, а експедитор зобов'язується завантажити, розвантажити, провести митні процедури та сплатити за перевезення встановлену плату та за понаднормовий простій, якщо має місце та погоджено, що для здійснення перевезення вантажу буде надано автомобіль за реєстраційним номером АІ9004ВС/16200КХ завантаження якого мало бути проведене о 08 год. 00 хв. 05.11.2009 р. за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 9, а розвантаження мало відбутись за адресою: Німеччина, м. Гамбург, вул. Баландам, 43. Вартість транспортних послуг відповідно до заявки була встановлена у розмірі 1200,00 Євро.
Як встановлено господарськими судами, 20.07.2009 ТОВ "Укравтозапчастина" (замовник) та ТОВ "Васт- Транс" (перевізник) уклали договір № ДГ-0020-392/09 перевезення вантажу, відповідно до умов якого перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом ввірений замовником вантаж у міжміському, міжнародному сполученні (згідно заявки на транспортні послуги) до місця призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві), а замовник зобов'язується сплатити провізну плату за надані перевізником транспортні послуги відповідно до умов цього договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що перевізник здійснює перевезення вантажу на підставі письмових заявок на перевезення що подаються заявником.
Пунктами 4.1.6, 4.1.8 договору перевізник зобов'язаний забезпечити дотримання нормативних строків простою транспортного засобу, як перед завантаженням і митним оформленням, так і під розвантаженням і митною очисткою (міжнародні перевезення) -не більше сорока восьми годин, за виключенням вихідних і святкових днів. Забезпечити (при міжнародних перевезеннях) безперешкодне митне оформлення вантажу на прикордонному переході протягом 24 годин.
На виконання умов договору від 20.07.2009 та заявки від 31.10.2009, у період з 02.11.2009 по 10.11.2009, ТОВ "Васт-Транс" без зауважень і претензій до якості доставки здійснено перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) №0007041. Відповідач повністю розрахувався за виконане перевезення вантажу, що не заперечується сторонами.
Господарськими судами також встановлено, що перевезення вантажу за договором №ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 здійснювалось транспортним засобом за реєстраційним номером АІ9004ВС/16200КХ, а під час митної очистки допущено його понаднормовий простій.
ТОВ "Штерн Транспорт ГмбХ" у зв'язку із неналежним виконанням позивачем умов договору від 05.07.2009, а саме: неподання останнім у погоджений строк автомобіля реєстраційний номер АІ9004ВС/16200КХ під завантаження поставило під завантаження інший автомобіль та 16.11.2009 направило на адресу ТОВ "Васт-Транс" інвойс №2011 для сплати штрафу у розмірі 2000 Євро, згідно п. 5.11 договору від 05.07.2009.
Листом №67/р від 18.12.2009 ТОВ "Штерн Транспорт ГмбХ" повідомило ТОВ "Васт-Транс" про розірвання договору №208 від 05.07.2009 з вимогою погасити заборгованість по інвойсу №2011 від 16.11.2009.
ТОВ "Васт-Транс" 22.11.2010 платіжним дорученням в іноземній валюті №14 кошти у розмірі 2000 Євро перераховані на рахунок ТОВ "Штерн Транспорт ГмбХ".
Позовні вимоги грунтуються на тому, що позивачу заподіянно реальних збитків у розмірі 22 294,13 грн. (2000 Євро) - штраф сплачений на користь контрагента -ТОВ "Штерн Транспорт ГмбХ"; упущеної вигоди у розмірі 11 830,83 грн. -розмір неодержаного прибутку внаслідок нездійснення перевезення автомобілем; моральної шкоди у розмірі 1 672,06 грн. Наявність протиправної поведінки та вини відповідача обґрунтовується фактом порушення відповідачем умов договору від 20.07.2009 укладеного між ТОВ "Васт-транс" та ТОВ "Укравтозапчастина".
Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; розміру збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Господарськими судами встановлено, що позивач звернувся до суду із даним позовом 11.11.2010, а перерахував суму штрафних санкцій лише 22.11.2010, тобто після подачі позову та порушення провадження у справі. Таким чином, на момент звернення ТОВ "Васт-транс" до суду із даним позовом штрафні санкції, сплатою яких обґрунтоване понесення реальних збитків, не були фактично сплачені. Отже, господарські суди дійшли обгрунтованого висновку, що обов'язковою умовою існування реальних збитків є наявність фактичних втрат особи, а такі витрати не були понесені позивачем на момент подачі позову, тому відсутні підстави вважати існування порушених прав позивача на момент звернення із даним позовом, що виключає можливість його задоволення у наведеній частині.
Господарські суди дійшли висновку, що сплата 2000 Євро в якості штрафу здійснено за відсутності для цього достатніх правових підстав, до того ж на користь ТОВ "Штерн Транспорт ГмбХ" -підприємства, пов'язаного відносинами контролю-підпорядкування за рахунок переважної частки участі контролюючого підприємства в статутному капіталі позивача, таким чином позивачем не доведено існування порушеного права та права вимагати реальні збитки на момент звернення до суду із позовом, наявності причино-наслідкового зв'язку між сплатою 2000 Євро та протиправною поведінкою відповідача, розміру збитків з огляду на недоведеність наявності законних підстав для сплати штрафу, а тому підстави для стягнення з відповідача реальних збитків відсутні.
За змістом ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включається в т.ч. неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди здійснюється на загальних підставах.
Крім того, господарськими судами правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення понесених збитків у вигляді упущеної вигоди та стягненні моральної шкоди, так як позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та неможливістю здійснити перевезення з підстав, викладених при мотивуванні рішення в частині стягнення реальних збитків, оскільки довідка по формуванню вартості витрат на здійснення перевезення вантажу за маршрутом Київ-Гамбург та Гамбург-Київ за підписом головного бухгалтера не є належним та допустимим доказом розміру неодержаного прибутку, а тому позивачем не доведено розмір збитків в частині втраченої вигоди. Також не доведено належними та допустимими доказами, в чому полягає моральна шкода, у розумінні ст. 1167 Цивільного кодексу України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 19.04.2011 Київського апеляційного господарського суду зі справи №48/623 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга