"21" червня 2011 р. Справа № 51/317
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддяПолянський А.Г.,
суддіСибіга О.М.,
Костенко Т.Ф.,
розглянувши
матеріали касаційної скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року
у справі№ 51/317 Господарського суду м. Києва
за позовомГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві
до1. ТОВ "Авантар"
2. Акціонерного товариства холдингова компанія "Київміськбуд"
про визнання недійсною частини додаткової угоди № 7 від 15.02.2010 р.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1. дов .від 18.03.2011 р., відповідача - 1- не з'явились,
відповідача -2 - ОСОБА_2. дов. від 05.05.2011 р.
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 20.06.2011 р. у зв'язку з відпусткою судді Муравйова О.В., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: головуючий -Полянський А.Г., судді - Сибіга О.М., Костенко Т.Ф.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2010 р. (суддя -Пригунова А.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 р. (судді -Кошіль В.В., Моторний О.А., Шапран В.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2005 р. між Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авантар" як інвестором було укладено договір про інвестування будівництва житла № 1.
16.02.2010 між Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Товариством з обмеженою відповідальністю "Авантар" та Акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" було укладено угоду про відступлення прав за договором про інвестування будівництва житла № 1 від 15.04.2005.
Згідно вказаної угоди, ТОВ "Авантар" зобов'язався передати АТХК "Київміськбуд" свої права за вищевказаним договором, а АТХК "Київміськбуд" - компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Авантар" його витрати понесені за договором № 1 від 15.04.2005 р.
15.02.2010 р. між Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авантар" укладено додаткову угоду № 7 до договору про інвестування будівництва житла № 1 від 15.04.2005 р., згідно якої у зв'язку із відсутністю у ТОВ "Авантар" належних коштів для подальшого фінансування будівництва комплексу жилих будинків по бульвару Перова, 10-12 у місті Києві до реалізації договору № 1 від 15.04.2005 р. залучається Холдингова компанія "Київміськбуд", яка є новим інвестором відповідно до вищевказаного договору інвестування.
Пунктом 4 угоди сторони встановили, що з укладанням цієї додаткової угоди замовник, виходячи з того, що умовою невиконання з боку первісного інвестора своїх зобов'язань в частині фінансування будівництва об'єкта стали наслідки фінансово-економічної кризи, а також, беручи до уваги той факт, що первісний інвестор зміг залучити до фінансування будівництва об'єкта нового інвестора (відповідача-2), відмовляється від свого права щодо стягнення із відповідача-1 штрафних санкцій, передбачених договором про інвестування за затримку у фінансуванні будівництва об'єкта та несвоєчасним проведенням будівельно-монтажних робіт і введенням об'єкта будівництва в експлуатацію.
Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві звернулось до суду з позовом про визнання недійсним абзац перший пункту 4 додаткової угоди від 15.02.2010 р. № 7 до договору від 15.04.2005 р. № 1 про інвестування будівництва житла на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки вказаний суперечить вимогам ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що укладаючи оспорювану угоду, сторони врегулювали відносини на власний розсуд та встановили, що оскільки відповідач-1 зміг залучити до фінансування будівництва нового інвестора, він звільняється від відповідальності (стягнення штрафних санкцій) за затримку у фінансуванні будівництва.
Спірний пункт 4 оспорюваної угоди не суперечить положенням чинного законодавства України та вимогам ст. 203 ЦК України.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року у справі № 51/317 залишити без змін.
Головуючий суддя Полянський А.Г.
Судді Сибіга О.М.
Костенко Т.Ф.