"21" червня 2011 р. Справа № 10/18пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Воліка І.М. (доповідача),
Жукової Л.В.,
Коваленко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуЗаступника прокурора Донецької області
на рішеннявід 20.01.2011
господарського суду Донецької області
та на постановувід 13.04.2011
Донецького апеляційного господарського суду
у справі№ 10/18пн
господарського суду Донецької області
за позовом Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрестмаркінвест"
доКомунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації міста Донецька"
треті особи1) Донецької міської ради,
2) Виконавчий комітет Донецької міської ради,
провизнання права власності
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаОСОБА_1. (дов. від 20.06.2011 № б/н);
відповідачане з'явились;
третьої особи-1не з'явились;
третьої особи-2не з'явились;
прокуратуриСахно Н.В. посвідчен. № 99 від 20.05.2004;
Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 20.06.2011 року, у зв'язку з участю головуючого-судді Демидової А.М. у розгляді інших справ, розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий - Волік І.М. (доповідач), судді -Жукова Л.В., Коваленко С.С.
У грудні 2010 року позивач -Спільне підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрестмаркінвест" (надалі -СП у вигляді ТОВ "Укрестмаркінвест") звернувся до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації міста Донецька" (надалі -КП "БТІ міста Донецька", відповідач) про визнання права власності на будівлю виробничого призначення (літера Б-2), загальною площею 256,5 кв.м, яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 117.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 10.02.1999 став власником нежитлового приміщення-складу загальною площею 53,1 кв.м, який розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 117. В процесі господарської діяльності СП у вигляді ТОВ "Укрестмаркінвест" здійснено реконструкцію складу, в результаті якої збудовано будівлю виробничого призначення літера "Б-2", загальною площею 256,5 кв.м, проте без належної проектної документації, а тому з посиланням на положення частини 3 та 5 ст. 376, ст. ст. 328, 317, 319, 331, 392 Цивільного кодексу України просить визнати за ним право власності, оскільки це не порушує права інших осіб.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.01.2011 у справі № 10/18пн (суддя Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2011 (колегія суддів: Запорощенко М.Д. -головуючий, судді -Дучал Н.М., Склярук О.І.) позовні вимоги СП у вигляді ТОВ "Укрестмаркінвест" до КП "Бюро технічної інвентаризації міста Донецька" задоволено повністю; визнано право власності СП у вигляді ТОВ "Укрестмаркінвест" на будівлю виробничого призначення (літера - Б), загальною площею 256,5 кв. м, яка розташована на земельній ділянці загальною площею 296 кв. м, за адресою: 83112, м. Донецьк, вул. Купріна, 117.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2011 та рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги прокурор посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 376, 331 Цивільного кодексу України, , ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових актів.
Учасники судового процесу не скористалися правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та не надіслали до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу прокурора, що у відповідності до положень ст. 75 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового акту в касаційному порядку.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, думку прокурора та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що позивач на законних підставах (згідно рішення Донецької міської ради від 27.12.2000 № 566/9 та договору оренди землі від 25.01.2001) користується земельною ділянкою, що знаходиться на території Кіровського району м. Донецька по вул. Купріна, 117, площею 296,0 кв. м, із забудовних земель міської ради, яку виділено для розміщення складу, і самочинне спорудження об'єкту нерухомості -будівлі виробничого призначення, яка є предметом спору на виділеній СП у вигляді ТОВ "Укрестмаркінвест" земельній ділянці, не порушує права інших осіб, тому в даному випадку дотримано передбачені частинами 3, 4 та 5 ст. 376 Цивільного кодексу України умови для визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Апеляційний господарський суд погодився з такими висновками місцевого суду залишаючи рішення без змін з тих же підстав.
Проте, колегія не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Відповідно до частини 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Однак, в окремих випадках ст. 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.
Так, частиною 3 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. При цьому частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту; а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частини 4 ст. 376 ЦК України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Таким чином, при вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно господарські суди повинні з'ясовувати наявність права позивача на земельну ділянку, на якій збудовано спірне майно; наявність самочинно збудованого нерухомого майна; відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування, зокрема, на підставі договору оренди земельної ділянки.
Разом з тим, судами не враховано, що сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, що мають юридичну заінтересованість у результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов'язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів. Відповідачем є особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнає чи оспорює його суб'єктивне право, свободи чи інтерес, який охороняється законом.
Як правило, належним відповідачем у справі про визнання права власності на самочинне будівництво є відповідна (сільська, селищна, міська) рада, до компетенції якої належить вирішення питань щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності (статті 8 - 12 ЗК України); вирішення питання вибору, вилучення (викупу) земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування; вирішення питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій (ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій").
Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво заявлені до БТІ, суди попередніх інстанцій не врахували те, що повноваження з прийняття в експлуатацію самовільних будівель не є компетенцією БТІ.
З'ясування вказаних обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, проте господарські суди попередніх інстанцій на них уваги не звернули.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням предмету позову є безпідставними посилання апеляційного господарського суду на положення ст. 392 Цивільного кодексу України, оскільки останньою передбачено захист прав існуючого власника, право власності якого не визнається або оспорюється іншою особою, тоді ж як позивач у спорі про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, не будучи власником спірного об'єкта нерухомості, звертається до суду з метою набуття права власності на новостворене нерухоме майно. Відповідно, позивач у спорі про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не повинен доводити факту порушення або невизнання його права власності.
Також слід звернути увагу на те, що застосовуючи положення ст. 376 Цивільного кодексу України необхідно враховувати, що вони є спеціальними стосовно положень ст. 331 Цивільного кодексу України, що визначають загальний порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва.
Зазначені вище обставини та вимоги законодавства не були досліджені господарськими судами попередніх інстанції, а отже судами не надано належної правової оцінки обставинам справи та вимогам закону на підставі яких заявлено вимоги про визнання права власності, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
В силу пункту 3 частини 1 ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки з'ясування вказаних обставин справи пов'язане із дослідженням та оцінкою доказів з урахуванням вимог ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду як такі, що прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2011 та рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2011 у справі № 10/18пн скасувати.
Справу № 10/18пн направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.
Головуючий, суддя І.М. Волік
Судді : Л.В. Жукова
С.С. Коваленко