79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.05.11 Справа № 8/29
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Кузь В.Л., Юркевич М.В., розглянувши апеляційну скаргу ВАТ «Львівська макаронна фабрика»
на ухвалу Господарського суду Львівської області
від 11.02.2011р. у справі № 8/29
за заявою Публічного акціонерного товариства «Надра» (м. Київ)
про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Львівська макаронна фабрика»(м. Львів)
за участю представників:
від Заявника: Варянічко С.В.;
від розпорядника майна: Слідзьона Н.П.;
від Боржника: не з'явився;
від Кредитора - ПАТ «Західінкомбанк»: не з'явився
З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники Заявника, Кредитора та Розпорядника майна ознайомлені.
Ухвалою від 11.02.2011р. у справі №8/29 Господарського суду Львівської області (суддя Гутьєва В.В.) визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»на суму 2932963,91 грн., з них: в першу чергу реєстру вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Львівська макаронна фабрика»підлягає включенню 2909921,03 грн. - вимоги забезпечені заставою (іпотекою), в четверту чергу підлягає включенню 3892,25 грн. боргу; в шосту чергу підлягає включенню 19150,63 грн. штрафних санкцій.
Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, ВАТ «Львівська макаронна фабрика»подало апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить ухвалу Господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на те, що майно, застава якого є предметом договору іпотеки від 24.05.2007 року, укладеного між Боржником та ВАТ «КБ «Надра», є об'єктом іпотеки за договором від 24.06.2008 року, укладеного між ВАТ «Львівська макаронна фабрика»та ПАТ «Західінкомбанк», а тому відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку», іпотечний договір від 24.05.2008 року є нікчемним.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників Заявника, Розпорядника майна Боржника та Кредитора у даній справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування ухвали Господарського суду Львівської області - відсутні, з огляду на наступне:
Як було зазначено Господарським судом Львівської області в оскаржуваній ухвалі та підтверджується матеріалами, наявними у справі, 14.09.2010 р. Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк»(надалі - Кредитор) звернулось до Господарського суду Львівської області з заявою про грошові вимоги до боржника на суму 2932963,91 грн.
Відповідно до ухвали від 16.09.2010 р. заяву прийнято до розгляду. Розгляд заяви відкладався у зв'язку з оскарженням Боржником в апеляційному та касаційному порядку ухвали господарського суду від 28.05.2010 р. про порушення провадження у справі та ухвали від 08.06.2010 р. про проведення підготовчого засідання.
При цьому, подаючи заяву про визнання кредиторських вимог Кредитор у справі свої вимоги обґрунтував поданими рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 9/171 від 06.10.2009 р., яким стягнуто з ТД «Макфа-Л»на користь ПАТ «Захід інкомбанк»346473,92 грн. - відсотків за користування кредитом за договором № 120 від 24.05.2007 р., 19'150,63 грн. - пені, 3656,25 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; іпотечним договором №120 від 24.05.2007 р. та виконавчим написом, вчиненим 29.01.2010 р. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, яким запропоновано звернути стягнення на адміністративний корпус за літ.А-5, заг. площею 905,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 170 в розмірі 2932963,91 грн.
Разом з цим, беручи до уваги, що дане провадження у справі відкрите в межах Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»і не є позовним, а тому у провадженні у справі про банкрутство інститут доказовості зводиться до подання документів, що підтверджують проведення господарської операції та встановлюють їх під ставність і реальність, а тому місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали правомірно не досліджувались подані в підтвердження заяви про визнання грошових вимог Кредитора зазначені вище договори на предмет їх відповідності закону, оскільки, в даному випадку визначальною є сама обставина наявності заборгованості, яка й підтверджується вищевказаними договорами.
З огляду на наведене, твердження Скаржника про нікчемність угод, на підставі яких вона виникла не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, про затвердження кредиторських вимог.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відтак, штрафні санкції не входять до складу грошового зобов'язання, не є кредиторськими вимогами в контексті положень ст. 1 Закону, повинні враховуватись окремо в реєстрі вимог кредиторів та задовольнятися у шосту чергу в порядку черговості, встановленої статтею 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
При цьому, задовольняючи кредиторські вимоги на суму 2932963,91 грн, Господарський суд Львівської області належним чином дослідив їх обґрунтованість, що й не заперечується Скаржником.
З огляду на зазначене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про те, що приймаючи оскаржувану ухвалу, Господарський суд Львівської області належним чином дослідив усі обставини, що мають значення для справи при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому вона є такою, що піддягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Ухвалу від 11.02.2011р. у справі №8/29 Господарського суду Львівської області залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Кузь В.Л.
суддя Юркевич М.В.