79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.05.11 Справа № 8/29
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Кузь В.Л., Юркевич М.В., розглянувши апеляційні скарги Голови правління ВАТ «Львівська макаронна фабрика»
на ухвалу Господарського суду Львівської області
від 20.01.2011р. у справі № 8/29
за заявою Публічного акціонерного товариства «Надра» (м. Київ)
про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Львівська макаронна фабрика»(м. Львів)
за участю представників:
від Заявника: Варянічко С.В.;
від розпорядника майна: Слідзьона Н.П.;
від Боржника: не з'явився;
від Кредитора - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»: Гелей Ю.Р.
З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники Заявника, Кредитора та Розпорядник майна ознайомлені.
Ухвалою від 20.01.2011р. у справі №8/29 Господарського суду Львівської області (суддя Гутьєва В.В.) визнано грошові вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»на суму 1380908,43 грн., з них: в першу чергу реєстру вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Львівська макаронна фабрика»підлягає включенню 1336014,02 грн. - вимоги забезпечені заставою (іпотекою) та 125,00 грн. - судових витрат; - в четверту чергу підлягає включенню 13'983,00 грн. боргу; в шосту чергу підлягає включенню 30786,41 грн. штрафних санкцій.
Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, ВАТ «Львівська макаронна фабрика»подало апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить ухвалу Господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на те, що майно, застава якого є предметом договору іпотеки від 25.08.2005 року, укладеного між Боржником та ВАТ «КБ «Надра», є об'єктом іпотеки за договором іпотеки від 29.08.2007 року, укладеного між ВАТ «Львівська макаронна фабрика» та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», а тому відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки від 29.08.2007 року є нікчемними.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників Заявника, Розпорядника майна Боржника та Кредитора у даній справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування ухвали Господарського суду Львівської області - відсутні, з огляду на наступне:
Як було зазначено Господарським судом Львівської області в оскаржуваній ухвалі та підтверджується матеріалами, наявними у справі, 21.07.2010 р. Акціонерний комерційний банк «Банк «Фінанси та кредит»(надалі - Кредитор) звернулось до Господарського суду Львівської області з заявою про грошові вимоги до Боржника на суму 1380908,43 грн.
Відповідно до ухвали від 26.07.2010 р. заяву прийнято до розгляду. Розгляд заяви відкладався у зв'язку з оскарженням Боржником в апеляційному та касаційному порядку ухвали господарського суду від 28.05.2010 р. про порушення провадження у справі та ухвали від 08.06.2010 р. про проведення підготовчого засідання.
При цьому, подаючи заяву про визнання кредиторських вимог Кредитор у справі свої вимоги обґрунтував поданими кредитним договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 102-01-07 від 29.08.2007 р., іпотечним договором від 29.08.2007 р., та рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 25/196 від 04.09.2009 р., яким стягнуто з ТзОВ «Міленіум»на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»1366800,43 грн. боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення -склад за літ «Є-2»заг. площею 708,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 170 та 13983,00 грн. судових витрат. Відповідно до наведеного іпотечного договору ВАТ «Львівська макаронна фабрика»є майновим поручителем за зобов'язаннями ТзОВ «Міленіум».
В матеріалах справи відсутні докази скасування чи зміни наведеного вище процесуального документа Господарського суду Львівської області, а отже воно є таким, що набрало законної сили, що й не заперечується учасниками, які беруть участь у справі.
Разом з цим, беручи до уваги, що вищевказана заборгованість встановлена зазначеним вище рішенням господарського суду першої інстанцій, яке набрало законної сили, твердження Скаржника про нікчемність угоди, на підставі якої було звернено стягнення на нерухоме майно, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, про затвердження кредиторських вимог, оскільки угода, на підставі якої суд звернув стягнення на заставлене майно Боржника, вже була досліджена в порядку іншого судового провадження і їй була надана відповідна правова оцінка.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відтак, штрафні санкції не входять до складу грошового зобов'язання, не є кредиторськими вимогами в контексті положень ст. 1 Закону, повинні враховуватись окремо в реєстрі вимог кредиторів та задовольнятися у шосту чергу в порядку черговості, встановленої статтею 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З огляду на зазначене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про те, що приймаючи оскаржувану ухвалу, Господарський суд Львівської області належним чином дослідив усі обставини, що мають значення для справи при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому вона є такою, що піддягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Ухвалу від 20.01.2011р. у справі №8/29 Господарського суду Львівської області залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Кузь В.Л.
суддя Юркевич М.В.