79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
07.06.11 Справа № 14/212(10)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів за вих. № 03-942 від 16.03.2011 року
на рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2011 року
у справі № 14/212 (10)
за позовом: Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів
до відповідача: Приватної агрофірми «Бережниця», с. Бережниця Жидачівського району Львівської області
про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природо-охоронного законодавства в розмірі 5380,74 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 03-2102 від 19.05.2011 року);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 06.06.2011 року);
Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Кітаєва С.Б.) від 03.03.2011 року у справі № 14/212 (10) в позові відмовлено повністю.
Позивач -Державна екологічна інспекція в Львівській області з постановленим рішенням не погодилася, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що згідно п. 1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року, ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які обумовлені самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Покликається також на те, що розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, є самостійним розділом (ІХ) вказаної Методики, який застосовується незалежно від наявності інших збитків. На підставі наведеного вважає, що позивачем правомірно проведено розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування відповідно до вищевказаної Методики.
Відповідач -Приватна агрофірма «Бережниця»у відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 10 від 03.06.2011 року), заперечуючи доводи апелянта, покликається на те, що оскільки використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування не завдало державі жодних збитків, які полягали б у забрудненні водних об'єктів, поверхневих чи підземних вод, Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року, не застосовується, а тому твердження позивача про заподіяння відповідачем державі збитків в розмірі 5380,74 грн. є необґрунтованими і такими, що суперечать положенням чинного природоохоронного законодавства. Враховуючи вищенаведене, просить рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2011 року у справі № 14/212 (10) залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши матеріали справи та наявні у ній докази, колегією суддів встановлено, що 01.09.2010 року Державною екологічною інспекцією в Львівській області в присутності директора Приватної агрофірми «Бережниця» проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватною агрофірмою «Бережниця», за результатами якої складено акт № 7 від 01.09.2010 року, який підписано директором Приватної агрофірми «Бережниця»без будь-яких зауважень та заперечень.
Перевірка проведена відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»та наказу Державної екологічної інспекції в Львівській області № 509-і/п від 26.08.2010 року.
В ході перевірки встановлено, що на балансі Приватної агрофірми «Бережниця»наявний водозабір прісних підземних вод з однієї свердловини, яка розташована на території агрофірми, дозвіл на спеціальне водокористування відсутній, що є порушенням ст. ст. 44, 48 Водного кодексу України, термін дії попереднього дозволу на спеціальне водокористування закінчився 28.12.2009 року, згідно наданої довідки в період з 01 січня по 12 червня 2010 року забір води із свердловини не здійснювався у зв'язку із поломкою глибинного насоса, згідно журналу первинного обліку води зі свердловини забрано води за червень 2010 року -45 м3, липень 2010 року -51 м3, серпень 2010 року -67 м3.
На підставі вищевказаного акта перевірки Державною екологічною інспекцією в Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 13741 від 01.09.2010 року та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 8/Ж від 03.09.2010 року, якою директора Приватної агрофірми «Бережниця»визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 44, 48 Водного кодексу України та ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення (забір прісних підземних вод зі свердловини без дозволу на спеціальне водокористування), та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу, сплаченого добровільно згідно квитанції № 31 від 13.09.2010 року.
Одночасно, позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України N 389 від 20.07.2009 року, проведено розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води Приватною агрофірмою «Бережниця»у с. Бережниця Жидачівського району в період з червня по серпень 2010 року в розмірі 5380,74 грн.
Претензія позивача про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, № 287 від 29.09.2010 року, залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулася до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача вищезазначених коштів в примусовому порядку.
Частиною 3 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Відповідно до статей 1, 48 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); спеціальне водокористування -це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Згідно п. 9 ст. 44 та ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
За приписами п. 6 ч. 3 ст. 110 та ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства у вигляді відшкодування збитків, завданих внаслідок такого порушення, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України, несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідальність осіб, винних у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, передбачена також і у ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Виходячи зі змісту ст. 1166 Цивільного кодексу України, підставою цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності за заподіяння шкоди, в тому числі внаслідок порушення водного законодавства, є склад цивільного (господарського) правопорушення, яке включає в себе протиправну поведінку заподіювача шкоди, наявність негативних наслідків (шкоди), причинновий зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину правопорушника.
З'ясуванням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що згідно паспорта на свердловину, з якої відповідачем здійснюється забір води, її глибина 20 м, знаходиться в с. Бережниця Жидачівського району Львівської області не на землях водного фонду. Попередній дозвіл на спеціальне водокористування, виданий Приватній агрофірмі «Бережниця», закінчився в грудні 2009 року, а новий дозвіл виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області лише 08.09.2010 року. В період з 01 січня по 12 червня 2010 року забір води із свердловини відповідачем не здійснювався у зв'язку із поломкою глибинного насоса. Об'єм забраної води зі свердловини в період з червня по серпень 2010 року зафіксовано у журналі первинного обліку водоспоживання (водовідведення), який ведеться відповідачем.
Таким чином, неправомірна поведінка відповідача, яка полягала у здійсненні забору прісних підземних вод із свердловини в с. Бережниця в період з червня по серпень 2010 року без наявності дозволу на спеціальне водокористування, що встановлено актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 7 від 01.09.2010 року, підтверджується документальними доказами у справі, зокрема, постановою про накладення адміністративного стягнення № 8/Ж від 03.09.2010 року, яка у встановленому законом порядку не оскаржена, та не заперечується відповідачем.
Місцевий господарський суд встановив факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, однак дійшов висновку про неправомірність проведення позивачем розрахунку заподіяної у зв'язку з цим шкоди в розмірі 5380,74 грн. відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України N 389 від 20.07.2009 року, оскільки ця Методика, на переконання господарського суду, застосовується лише у випадку, коли порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів призвело до забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів, та забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів, чого в даному випадку не було і позивачем не встановлено. На цій підставі місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених ним вимог, а тому у їх задоволенні відмовив. Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Розділом ХІ Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року, врегульовано розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.
Із системного аналізу пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 та розділу ІХ зазначеної Методики вбачається, що пункт 1.2 Методики вказує на застосування її для встановлення порядку визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі як внаслідок таких порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними та юридичним особами), що призвели до забруднення водних об'єктів, поверхневих та підземних вод, так і внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, тобто, за самостійних, окремих, підстав.
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції вищенаведеної Методики, оскільки в даному випадку мало місце порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлене самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.
Покликання відповідача на те, що у спірний період він сплачував фіксований сільськогосподарський податок, який включав в себе також і збір за спеціальне водокористування, не спростовує факту порушення відповідачем водного законодавства, яке полягало у здійсненні спеціального водокористування без наявності відповідного дозволу, і ст. 110 Водного кодексу України, як спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, не наведено відповідних підстав для звільнення відповідача від відповідальності.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач є водокористувачем, який здійснює спеціальне водокористування і є суб'єктом відповідальності за заподіяні збитки, які виникли внаслідок порушення ним водного законодавства (законодавства про охорону навколишнього природного середовища) у розмірі, визначеному відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість і законність вимог позивача про стягнення з відповідача 5380,74 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а тому позов слід задоволити.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язані з розглядом даної справи, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2011 року у справі № 14/212 (10) скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Інші доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, документально не обґрунтовані і не розцінюються колегією суддів як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів за вих. № 03-942 від 16.03.2011 року задоволити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2011 року у справі № 14/212 (10) скасувати та прийняти нове рішення. Позов задоволити.
Стягнути з Приватної агрофірми «Бережниця», с. Бережниця Жидачівського району Львівської області на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів на спеціальний рахунок Бережницької сільської ради (№ 33111331700164 в УДК у Жидачівському районі Львівської області, МФО 825014, ЄДРПОУ 20949563, код платежу 24062100) кошти в сумі 5380,74 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Стягнути з Приватної агрофірми «Бережниця», с. Бережниця Жидачівського району Львівської області у дохід Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Новосад Д.Ф.
Суддя Михалюк О.В.