01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.06.2011 № 17/001-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1, дов. від 18.03.11 №18/02,
від відповідача ОСОБА_2, дов. від 19.09.09 №3035,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.11
у справі № 17/001-11 (суддя Горбасенко П.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО»
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про розірвання договору поставки та стягнення 102900,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО» (далі - позивач, ТОВ «НІКО») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_3.) про розірвання договору поставки та стягнення 102900,00 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.11 у справі № 17/001-11 позов задоволено повністю. Розірвано договір від 27.07.10 №4, укладений позивачем та відповідачем. Стягнуто з відповідача 102900,00 грн. попередньої оплати, 1114,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.11 відповідачу відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 30.05.11.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.11 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.06.11 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).
20.06.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав письмові пояснення з додатками (копій листа від 08.02.11 №08/01, повідомлення про вручення поштової кореспонденції позивачу, накладної від 16.10.10 №13, податкової накладної від 16.10.10 №13).
20.06.11 у судовому засіданні представник відповідача для долучення до матеріалів справи надав копію листа від 18.11.10 №44-211, за підписом головного інженера Голуб І.І., згідно якого транспортабельна котельна установка ТКУ-0,7 №077 виготовлена Монастирищенським машинобудівним заводом (виготовлення У, категорія 1 по ГОСТ 15150-69). У своїх поясненнях доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 18.03.11 скасувати. Вимоги ухвали суду від 30.05.11 не виконав.
Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).
В ст. 655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, 27.07.10 між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «НІКО» (замовник) укладено договір №4 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність замовника транспортабельну котельну установку ТКУ-0,7 Г (далі - обладнання), в кількості 1 (комп.) згідно специфікації №1, а замовник - прийняти та оплатити отриманий товар (пп.1.1 договору).
Загальна сума договору складає 343000,00 грн., в тому числі ПДВ. Замовник зобов'язується провести попередню оплату в розмір 30% загальної вартості обладнання, що складає 102900,00 грн., включаючи ПДВ, на розрахунковий рахунок постачальника протягом п'яти банківських днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок 70% від загальної вартості обладнання по договору, складатиме 240100,00 грн., включаючи ПДВ, замовник зобов'язаний провести по факту поставки обладнання протягом 1-го банківського дня. Розрахунок по договору здійснюється в національній валюті у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника (п.п. 2.1-2.5 договору)
Згідно п.п. 3.1 договору постачальник зобов'язується виготовити та відвантажити ТКУ - 0,7 Г протягом сорока днів з дня отримання попередньої оплати.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
В матеріалах справи наявне платіжне доручення від 17.08.10 №537, яке свідчить, що позивач, на виконання п. 2.2 договору, перерахував на рахунок відповідача 30% вартості товару, в якості попередньої оплати, у сумі 102900,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що в жовтні 2010 року відповідач направив позивачу транспортабельну котельну установку ТКУ-0,7 Г.
При огляді обладнання позивачем виявлено невідповідність його умовам договору, про що був повідомлений відповідач згідно телеграми від 19.10.10 №19/02. З тексту телеграми вбачається, що позивач пропонує відповідачу прибути для комісійного обстеження товару.
20.10.10 складено акт за підписом представників ТОВ «НІКО» - головного інженера, головного спеціаліста по енергосистемам, директора ТОВ «Віта», згідно якого пред'явлена до огляду транспортабельна котельна установка ТКУ - 0,7 Г не відповідає умовам договору і не може бути прийнята до установки та експлуатації.
27.10.10 позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.10.10 №21/06, в якій повідомив відповідача про відмову від договору від 27.07.10 № 4 та просив останнього повернути попередню оплату у сумі 102900,00 грн. протягом 7 робочих днів з моменту отримання цієї претензії. Дана претензія отримана відповідачем 02.11.10, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 00478449.
Водночас, як вбачається зі змісту листа від 07.02.11 №34, відповідач погодився прийняти назад обладнання та повернути кошти.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент звернення до суду першої інстанції, відповідач не повернув позивачу попередню оплату за договором у сумі 102900,00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ Комерційний банк «Союз» від 04.03.11 №21/11/045 про зарахування коштів на рахунок №26000001096 та довідкою ТОВ „НІКО” від 04.03.11 №04/01, підписаною директором і головним бухгалтером ТОВ „НІКО” та скріпленою печаткою товариства.
Згідно ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача в частині стягнення 102900,00 грн. попередньої оплати по договору.
Щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання договору від 27.07.10 №4, то слід зазначити наступне.
У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або у повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (ст.615 ЦК України).
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України). В статті йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
У п.8.2 договору сторони передбачили, що його може бути розірвано в разі невиконання однією із сторін умов договору, з відшкодуванням понесених збитків.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що відповідачем не виконано умови правочину, тому вимога відповідача про розірвання договору є обґрунтованою та підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про розірвання договору купівлі-продажу від 27.07.10 №4.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 18.03.11 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 18.03.11 у справі №17/001-11 - без змін.
2. Матеріали справи №17/001-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя
Судді
21.06.11 (відправлено)