01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.06.2011 № 11/474
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів:
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»
на рішення господарського суду міста Києва від 08 лютого 2011 року (повний текст підписано 16.02.2011р.)
у справі № 11/474 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»
до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2
про визнання аукціону від 19.07.2010 таким, що не відбувся
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - Відповідач) про визнання аукціону від 19.07.2010р., проведеного Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», таким, що не відбувся.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення вмотивовано тим, що виконавчим документом № 2-756/09 від 15.04.2009 був визначений порядок та спосіб виконання рішення суду, а саме, стягнення з боржника на користь позивача суми заборгованості за кредитом, пені, відсотків, а не стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно. Позивач помилково посилається на порушення п.5 Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 № 1448, оскільки це положення, відповідно до пункту 12.3.4 статті 12 Закону України «Про оподатковування прибутку підприємств» визначає порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, на яке згідно із законодавством звернуто стягнення, тоді як рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.03.2009р. в частині вимог про звернення стягнення на предмет застави та визначення способу реалізації застави - визнання права позивача на продаж заставного автомобіля відмовлено. Також суд першої інстанції послався на те, що позивач у порядку ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" не звертався до суду, який видав виконавчий документ, про встановлення чи зміну способу і порядку його виконання. Державний виконавець повинен вживати заходи щодо загального порядку звернення стягнення на майно, визначені ст.ст. 5, 50, 55, 57, 58, 61, 62 Закону України "Про виконавче провадження", а не в порядку ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", якою регламентовано порядок звернення стягнення на заставлене майно. Висновок з незалежної оцінки майна -транспортного засобу HYUNDAI MATRIX, 2006 року сторонами виконавчого провадження не оскаржувався. Положеннями Порядку реалізації арештованого майна не передбачено обов'язку організатора аукціону (в даному випадку відповідача) вчиняти дії щодо повідомлення сторін виконавчого провадження (боржника та стягувача) про час, місце проведення аукціону та початкову вартість об'єкта реалізації. В обґрунтування позовних вимог на жодну з підстав, наведених у п. 8.2 Порядку реалізації арештованого майна, позивач не посилається. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що переможцем аукціону - ОСОБА_2 не сплачено в установлений термін належної суми за придбане майно, а тому у суду відсутні підстави для визнання аукціону від 19.07.2010 таким, що не відбувся.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 08.02.2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення та вважає його таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, скаржник зазначає, що дії відповідача з організації та проведення аукціону на підставі наказу Міністерства юстиції України від 15.07.1999р. № 42/5 є помилковими, правовий режим заставленого майна слід розглядати з точки зору заставлених правовідносин, у зв'язку з чим таке майно є насамперед заставленим, і лише в другу чергу - арештованим. Організаторами аукціону порушено вимоги Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, а також Закону України «Про заставу» та Закону України «Про виконавче провадження».
У письмових поясненнях на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що позивачем не доведено обставини щодо порушень при проведенні аукціону норм законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2011 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.04.2011 р.
У судовому засіданні 26.04.2011р. оголошувалась перерва до 24.05.2011р.
У судовому засіданні 24.05.2011р. оголошувалась перерва до 07.06.2011р. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
У судовому засіданні 07.06.2011р. представником відповідача подано письмові пояснення на апеляційну скаргу.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши доводи представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
25.01.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (змінене найменування - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", позивач), в особі Київської регіональної дирекції та ОСОБА_3 (далі - фізична особа) укладено Кредитний договір № 014/2547/73/51741 (далі - кредитний Договір), відповідно до якого фізичній особі надавався кредит в сумі 25 600,00 доларів США строком на 72 місяці з 25.01.2007 до 25.01.2013 зі сплатою 13,50% річних за користування кредитом (а.с.8-9).
За вказаним кредитним Договором, як забезпечення виконання зобов'язань, між позивачем та фізичною особою укладено Договір застави транспортного засобу від 25.01.2007 (далі - Договір застави, а.с.12).
Відповідно до п. 1.2 Договору застави фізичною особою передано в заставу позивачу належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РСА № НОМЕР_3, автомобіль марки HYUNDAI модель MATRIX, 2006 р.в., шасі (кузов, рама) №НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Вишгородським МРЕВ ДАІ ГУ МВС України в м. Києві 24.01.2007р.
Фізичною особою в період дії кредитного Договору не було дотримано умов цього Договору, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 207 498,98 грн., розірвання кредитного Договору та звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки HYUNDAI MATRIX, 2006 р.в., шасі № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
30.03.2009р. Києво-Святошинським районним судом Київської області винесено рішення, яким позов позивача задоволено частково. Зокрема, розірвано кредитний Договір та стягнуто з фізичної особи заборгованість за кредитом в сумі 175 368,42 грн., заборгованість за відсотками у сумі 5 955,54 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 25 213,03 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 961,88 грн., витрати зі сплати державного мита у розмірі 1 700,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн. В задоволенні решти вимог, зокрема в частині вимог про звернення стягнення на предмет застави та визначення способу реалізації предмета застави, а саме визнання права позивача на продаж заставного автомобіля відмовлено (а.с.13-14).
На виконання вказаного рішення суду 15.04.2009р. видано виконавчий лист № 2-756/09 про стягнення з фізичної особи на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 175 368,42 грн., заборгованості за відсотками -5 955,54 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту -25 213,03 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків -961,88 грн., а також витрат по сплаті державного мита у розмірі 1 700,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн. (далі - виконавчий документ) (а.с.15-16).
17.07.2009р. державним виконавцем Відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документа про стягнення з фізичної особи на користь позивача боргу в розмірі 209 228,98 грн. (а.с.17).
Враховуючи фактичні обставини у справі, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
У преамбулі до Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) визначено, що цей закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 1 Закону встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів.
Статтею 4 Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до ст. 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Виконавчим документом був чітко визначений порядок та спосіб виконання рішення суду:
- стягнення з фізичної особи на користь позивача заборгованості за кредитом;
- стягнення заборгованості за відсотками;
- стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту;
- стягнення пені за несвоєчасне погашення відсотків.
При цьому, стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно у виконавчому документі встановлено не було.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо помилковості посилання позивача на п.5 Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 №1448.
Так, п. 1 вказаного Положення визначено, що це Положення відповідно до пункту 12.3.4 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначає порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, на яке згідно із законодавством звернено стягнення.
Колегія суддів також враховує той факт, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави та визначення способу реалізації предмета застави, а саме визнання права позивача на продаж заставного автомобіля були відхилені рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.03.2009р.
Крім того, статтею 33 Закону встановлено право сторони виконавчого провадження звернутись із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду. Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався із такою заявою з метою встановлення або зміни способу і порядку виконання рішення щодо стягнення з фізичної особи заборгованості. Неподання вказаної заяви не заперечує і сам позивач.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державний виконавець, виконуючи рішення суду у відповідності до вимог Закону, мав вжити заходів загального порядку шляхом звернення стягнення на майно боржника, що визначено статтями 5, 50, 55, 57, 58, 61, 62 Закону. У державного виконавця були відсутні підстави керуватись ст. 52 Закону, якою встановлено порядок звернення стягнення на заставлене майно.
Так, зокрема для виконання рішення державним виконавцем було здійснено такі заходи як опис і арешт майна фізичної особи (боржника), про що 19.10.2009р. складено акт опису й арешту майна - автомобіля марки HYUNDAI модель MATRIX, 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1.
Частиною 1 ст.61 Закону передбачено, що реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.
24.06.2010р. між Відділом ДВС Києво-Святошинськгого РУЮ та приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство Юстиція» укладено договір № 061/10/КСВ-3 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізацію арештованого рухомого майна (а.с.68-69).
Згідно з п.1.2 вказаного договору Відділ передає Спеціалізованій організації для реалізації арештоване державним виконавцем рухоме майно, а Спеціалізована організація надає послуги по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999р. № 42/5 (із змінами і доповненнями).
Статтею 5 Закону визначено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право залучати до проведення виконавчих дій експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
У матеріалах справи міститься висновок з експертної оцінки майна -транспортного засобу HYUNDAI MATRIX, 2006 року випуску, що належить фізичній особі, згідно якого вартість вказаного автомобіля становить 12 074,00 грн. Вказаний висновок складено оцінювачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група", який діє на підставі сертифіката № 5804/07 суб'єкта оціночної діяльності (а.с.78).
У квітні 2010р. Відділом ДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції позивачу, як стороні виконавчого провадження надіслано повідомлення № 4665, 4666, де позивач повідомлявся про початкову вартість рухомого майна - транспортного засобу HYUNDAI MATRIX, 2006 року випуску, що належить фізичній особі, визначену згідно висновку експерта (докази відправлення на а.с.74-75). У матеріалах справи міститься довідка № 7093 від 21.05.2010р., надана Відділом ДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції про те, що висновок з незалежної оцінки майна - транспортного засобу HYUNDAI MATRIX, 2006 року сторонами виконавчого провадження не оскаржувався (а.с.73).
Згідно з копією Протоколу № 20 від 24.06.2010 комісії Головного управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України вказаний автомобіль був переданий на реалізацію відповідачу, як арештоване майно (а.с. 70-71).
02.07.2010р. відповідачем до Відділу ДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції надіслано лист № 1148, у якому повідомлялось про час, місце проведення аукціону та початкову вартість об'єкта реалізації. Цього ж дня на веб-сайті ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України trade.informjust.ua відповідачем було розміщено інформаційне повідомлення про торги № 214353 - аукціон з реалізації автомобіля HYUNDAI MATRIX, 2006р.в. (після ДТП) зі стартовою ціною лоту 12 074,00 грн. (а.с. 66).
Таким чином, інформація про проведення аукціону була доступною для ознайомлення з нею, а оціночна вартість автомобіля також була відома сторонам виконавчого провадження і, зокрема позивачу. При цьому, необхідно зазначити, що у положеннях Порядку реалізації арештованого майна не міститься правових норм, які зобов'язують організатора аукціону (відповідача) вчиняти дії щодо повідомлення сторін виконавчого провадження про час, місце проведення аукціону та початкову вартість об'єкта реалізації.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимога позивача визнати аукціон з реалізації автомобіля, який знаходиться у заставі позивача, таким, що не відбувся на тій підставі, що відповідач не повідомив позивача про час та місце проведення аукціону та початкову вартість реалізації майна є необґрунтованою, і в цій частині суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Що стосується інших підстав, за яких аукціон може бути визнано таким, що не відбувся, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.
Пунктом 8.2 Порядку реалізації арештованого майна передбачено, що аукціон вважається таким, що не відбувся, у таких випадку, коли відсутні покупці або наявний тільки один покупець, а також коли в установлений термін переможцем аукціону не сплачено належну суму за придбане майно.
Як вбачається з матеріалів справи, прийняти участь у аукціоні з реалізації автомобіля HYUNDAI MATRIX, 2006р.в. (після ДТП) виявили бажання дві фізичні особи, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_2, про що ними подані відповідні заяви та сплачені гарантійні внески (а.с.62-65).
Аукціон з реалізації автомобіля був проведений відповідачем 19.07.2010р. за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 8. в присутності двох претендентів, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.61). Переможцем аукціону, учасником якого в ході торгів була запропонована найвища ціна, оголошено ОСОБА_2, про що складено та затверджено відповідний Протокол № 1-061/10/КСВ-з проведення аукціону від 19.07.2010р. продажна ціна 12 100 грн.(а.с.60).
Таким чином, у аукціоні приймали участь дві особи-покупці, які й були присутні під час його проведення, проте позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не надано суду доказів на підтвердження того, що переможцем аукціону не сплачено в установлений термін належної суми за придбане майно. І, отже правові підстави для визнання аукціону від 19.07.2010 таким, що не відбувся.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, а також про відсутність підстав для визнання аукціону таким, що не відбувся.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 08 лютого 2011 року у справі № 11/474 відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим, а тому має бути залишено без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Залишити рішення господарського суду міста Києва від 08 лютого 2011 року у справі № 11/474 без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
17.06.11 (відправлено)