01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.05.2011 № 36/19
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів:
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року
у справі №36/19 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про визнання правочину недійсним та стягнення протизаконно отриманих грошових коштів
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання недійсним договору оренди № 1 від 01.04.2010 р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, та стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 протизаконно отримані на виконання договору оренди № 1 від 01.04.2010 р. кошти в сумі 117 114,08 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року в позові відмовлено повністю. Рішення вмотивовано тим, що твердження позивача про відсутність у відповідача права передавати спірне приміщення в оренду є необґрунтованими, позивачем не надано суду доказів того, що власником спірного нежилого приміщення є не ФОП ОСОБА_2, а інша особа, позивачем також не доведено, що відповідач незаконно та під впливом обману передав позивачу об'єкт оренди.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року у справі №36/19 та постановити нове рішення, яким визнати договір оренди № 1 від 01.04.2010р., укладений між позивачем та відповідачем, недійсним, стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, що були протизаконно отримані ним на виконання договору оренди № 1 від 01.04.2010р. у розмірі 117 144,08 грн. та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача усі судові витрати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, твердження суду про те, що позивач не довів існування протиправних дій відповідача, не відповідає дійсним обставинам справи та доказам, наданим позивачем. Суд, при винесенні рішення не взяв до уваги вимоги п.1 ст. 761 ЦК України, не застосував нормативний документ, а саме Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Жоден з наданих відповідачем документів не підтверджує його права розпоряджатися об'єктом оренди, у відповідача відсутні документи, які б посвідчували право власності на орендоване майно.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.06.2011 р.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
01.04.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 1 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 та 1.2 якого відповідач (орендодавець) передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, ст. м. “Дарниця”, загальною площею 120 кв. м. для торгівлі строком на 1 рік. (а.с.11-13). Об'єкт оренди відповідачем передано позивачу на підставі акту прийому-передачі, який був підписаний сторонами (а.с.14).
01.09.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено та підписано додаткову угоду № 1 до Договору (а.с.24), відповідно до пункту 1 якої сторони домовились достроково припинити дію договору оренди 15.09.2010 р. Орендар зобов'язався повернути орендоване майно з користування згідно акту прийому-передачі орендованого майна № 2 у належному для використання стані (з урахуванням заяви від 01.09.2010 р.) не пізніше 15.09.2010 р., а сторони зобов'язались підписати відповідний акт 15.09.2010 р. Пунктом 2 цієї угоди передбачено, що вона вступає в силу з моменту її підписання сторонами.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач незаконно та під впливом обману передав йому об'єкт оренди, у зв'язку з чим, на думку позивача, укладений між сторонами Договір має бути визнаний недійсним.
З урахуванням фактичних обставин та доказів у даній справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з такого.
Як вбачається зі змісту спірного Договору, за своєю правовою природою він є договором найму (оренди).
Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
01.04.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено спірний Договір на оренду нежилого приміщення строком на 1 рік.
У статті 761 ЦК України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Так, 25.01.1994 р. згідно рахунків-фактур № 7 та № 8 на замовлення Державного орендного підприємства “Культовари” Київським заводом експериментальних конструкцій було виготовлено кіоск алюмінієвий вартістю 49 831 909 крб.(а.с.61-62). Під час ліквідації Державного орендного підприємства “Культовари” в 1995 році було створено Товариство покупців членів трудового колективу магазину № 1938 “Культовари”, орендне підприємство “Культовари”.
21.12.1995р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ОП “Культовари”, ОП “Культовари” укладено договір купівлі-продажу державного майна при викупі об'єктів малої приватизації № 000424/30 Згідно з цим договором ОП “Культовари” придбало майно цілісного майнового комплексу магазину № 1938 “Культовари”, що знаходиться за адресою м. Київ, бул. Верховної ради, 27. Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, будівлі та споруди, інвентар, обладнання, устаткування. Таким чином, ОП “Культовари” отримало у власність алюмінієвий кіоск, розташований в м. Києві по вул. Попудренка (зі сторони станції метро «Дарниця») (а.с.64-66).
Також, 17.01.1996 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву на підставі вказаного договору купівлі-продажу майна, відповідачу видано свідоцтво № 686 про власність на майно цілісного майнового комплексу магазину №1938 «Культтовари» /ОП»Культтовари»/ (а.с.67).
26.01.1996р. на загальних зборах ОП “Культовари” прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікатрейд” та його директором обрано відповідача (а.с.68).
Під час ліквідації ОП “Культовари” права на кіоск, що на той час був розміщений за адресою м. Київ, АДРЕСА_1, перейшли до ТОВ “Нікатрейд”. Приміщення магазину «Культтовари» відповідно до свідоцтва про власність №82/46-СВ, виданого представництвом Фонду державного майна України у Дніпровському районі м. Києва 05.09.1996р. та на виконання договору купівлі-продажу № 122/46-КП від 28.06.1996р., передано ТОВ “Нікатрейд” в особі його директора ОСОБА_2 (а.с.70).
15.02.1997 р. загальними зборами учасників ТОВ “Нікатрейд” прийнято рішення про передачу кіоску «Культтовари», що знаходиться по АДРЕСА_1, ОСОБА_2 в рахунок дивідендів (а.с.71).
07.04.1997р. Дніпровською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 262 про переоформлення дозволу на право установки павільйону по АДРЕСА_1 з орендного підприємства “Культовари”на приватного підприємця ОСОБА_2, а також про надання ОСОБА_2 в орендне користування земельної ділянки під павільйоном (а.с.72).
15.03.2000 р. Дніпровською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 203 “Про дозвіл на оздоблення, установку архітектурних малих форм”, згідно з яким ФОП ОСОБА_2 надано дозвіл на оздоблення кіоску, що знаходиться по вул. Попудренка. На підставі зазначеного розпорядження Управлінням естетики міського середовища Головного управління містобудування та архітектури КМДА виготовлено паспорт на тимчасове розміщення кіоску у Дніпровському районі м. Києва по АДРЕСА_1, замовником якого виступив ФОП ОСОБА_2 (а.с.73-75).
11.10.2001р. Дніпровською районною в м. Києві радою депутатів прийнято рішення № 22, згідно з яким ФОП ОСОБА_2 надано в орендне користування земельну ділянку для розміщення кіоску за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 строком на три роки. На виконання зазначеного рішення між Дніпровською районною у м. Києві радою депутатів та ФОП ОСОБА_2 12.04.2002 р. укладено Договір на право тимчасового користування землею (а.с.76-77).
08.02.2005 р. Дніпровською районною в м. Києві радою прийнято рішення № 220, згідно з яким відповідачу надано в орендне користування земельну ділянку для розміщення кіоску строком на три роки по АДРЕСА_1 (а.с.79). На виконання вказаного рішення, 21.10.2005р. між Дніпровською районною у м. Києві радою та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір на право тимчасового користування землею (а.с.100).
24.03.2006 р. Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 427 «Про надання згоди на оздоблення фасадів та проведення благоустрою прилеглих територій», яким відповідачу надано згоду на оздоблення фасаду кіоску з заміною вітрин і вхідних дверей та покрівлі, (а.с.80).
14.02.2007 р. між ТОВ ВГФ «Обрій» та відповідачем укладеного договір підряду № 1 на будівництво торгового приміщення. На виконання цього договору ТОВ ВГФ «Обрій» здійснені роботи з будівництва та монтажу промбудівлі, а саме було проведено будівництво нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1. Нежиле приміщення після проведення будівництва має два поверхи та підвал, улаштоване на фундаменті.
В матеріалах справи (а.с.102-128) містяться податкові декларації орендної плати за земельну ділянку та відповідні платіжні доручення за період з 2007р. по 2011р., що свідчить про те, що відповідачем проводиться сплата за оренду земельної ділянки, на якій розміщено нежиле приміщення за адресою м. Київ, АДРЕСА_1, загальною площею 120 кв.м.
Колегія суддів зазначає, що приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи обставини у справі та надані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що власником спірного нежилого приміщення є інша особа, а не відповідач у даній справі.
Також колегія суддів звертає увагу на відсутність доказів того, що будь-ким, в тому числі відповідачем, позивачу чинилися перешкоди у користуванні спірним приміщенням. Водночас, спірне нежитлове приміщення протягом дії спірного Договору перебувало у користуванні позивача та використовувалось ним у господарській діяльності, а частина спірного приміщення передавалася позивачем іншим особам у суборенду (піднайм). Разом з тим, колегія відзначає, що у відповідача відсутні документи про державну реєстрацію права власності на спірне приміщення, проте, виникнення права власності та наявність документів про державну реєстрацію не є тотожними. Відсутність документів про реєстрацію не позбавляє власника його прав на майно та не виключає самого права власності.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з 15.09.2010 р. спірний Договір оренди № 1 від 01.04.2010 р. за згодою сторін було розірвано.
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Позивачем не доведено суду і матеріалами справи не підтверджені незаконність передачі спірного приміщення та наявність факту обману при укладенні спірного Договору на об'єкт оренди.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача та відсутність правових підстав для визнання спірного Договору оренди № 1 від 01.04.2010 р. недійсним.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача коштів, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні в цій частині вимог, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про визнання Договору недійсним.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року у справі №36/19 відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим, а тому має бути залишено без змін.
Керуючись ст. ст. 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Залишити рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року у справі №36/19 без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
17.06.11 (відправлено)