01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.06.2011 № 59/34
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт відділу регресної роботи за довіреністю № ГО-10/296 від 29.12.2010 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - заступник начальника юридичного відділу за довіреністю № 08-03-28/311-10 від 16.06.2010;
від третьої особи 1: не з'явилися;
від третьої особи 2: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2011 р. у справі № 59/34
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», м. Київ
до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ
третя особи: 1) ОСОБА_3, м. Одеса
2) закрите акціонерне товариство «БРВ Київ», м. Київ
про стягнення 7318 грн. 12 коп.
В лютому 2011 року приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 7318 грн. 12 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ-210123172148 від 14.06.2007 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Чері», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ГАЗ 330202», державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», позивачем було направлено останньому заяву про відшкодування шкоди в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просив стягнути з відповідача суму в розмірі 7 318 грн. 12 коп.. в судовому порядку.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2011 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та ЗАТ «БРВ Київ».
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2011 р. у справі № 59/34 позов було задоволено повністю (суддя Картавцева Ю.В.).
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» шкоду у розмірі 7318 грн. 12 коп., 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення обґрунтоване тим, що водій, який спричинив ДТП керував транспортирним засобом на законних підставах, що підтверджується матеріалами справи та приписами ст.ст.11, 509, 525, 526, 614, 639, 1172, 1187 ЦК України; ст.ст. 193 ГК України; ст.ст. 27, 29 Закону України «Про страхування»; п. 12.1 ст.12, п. 22.1 ст. 22, п. 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки відповідач не довів зворотнього, вимоги позивача є законними та обґрунтованими.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2011 р. у справі № 59/34 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС».
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необ'єктивним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в матеріалах справи матеріали справи не містять доказів законної експлуатації третьою особою 1 ОСОБА_3, отже ДТП, що сталася, не може вважатись страховим випадком, а тому відповідач не є особою, відповідальною за завдані збитки позивачу. При цьому апелянт посилається на норми п.п. 1.4, 1.6, 1.7 ст. 1, ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 34 ГПК України.
10.06.2011 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав заперечення на апеляційну скаргу б/н, б/д.
Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2011 проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу за вих. б/н, б/ д.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, з викладених в ній підстав.
Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений.
Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи 14.06.2007 р. між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/210123172148, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати ОСОБА_4 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Чері» державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП.
Згідно довідки відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАІ ГУМВС України, 10.11.2007 р. в м. Одеса, по вул. Щорса, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ГАЗ 330202», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, та автомобіля «Чері», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 12.12.2007 р.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальних збитків б/н від 13.11.2007 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Чері», державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, склала 10 728 грн. 30 коп.
14.02.2008 р. ПАТ «Страхова Група «ТАС» на підставі страхового акту б/н від 05.02.2008 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, враховуючи звіт про оцінку вартості матеріальних збитків б/н від 13.11.2007 року, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 7318 грн.12 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1275 від 14.02.2008 р. (а.с. 46).
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА/6258328 від 15.06.2007 року застрахована цивільно-правова відповідальність юридичної особи ЗАТ «БРВ Київ».
Оскільки поліс ВА/6258328 від 15.06.2007 року І типу, то відповідно до п. 1 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, він був застрахований на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Оскільки автомобіль марки «ГАЗ 330202», державний номер НОМЕР_2, на момент ДТП був застрахований ВАТ НАСК «Оранта» у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (який оформлений полісом ВА/6258328 від 15.06.2007 позивач звернувся до відповідача з претензією № 133/525-26 від 05.05.2008) про відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди в розмірі 7318 грн. 12 коп. грн., виплаченої позивачем власнику застрахованого автомобіля марки «Чері» державний номер НОМЕР_1.. До вимоги були долучені копії відповідних документів (а.с.47).
Вказана вимога була отримана відповідачем 07.05.2008, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 50).
Як вказує позивач у запереченнях на апеляційну скаргу, 13.05.2008 року відповідач надіслав на адресу ПАТ «СГ «ТАС» лист, в якому повідомив про неможливість розгляду вищезазначеної претензії у зв'язку з тим, що в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не має печатки Суворівського районного суду м. Одеси. Але в листі не містилося жодної інформації щодо відсутності доказів, які б підтверджували законність керування ОСОБА_3 транспортного засобу «ГАЗ 330202», державний номер НОМЕР_1.
Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, між власником автомобіля марки «ГАЗ 330202», державний номер НОМЕР_2 та ВАТ НАСК «Оранта» було укладено договір (поліс) № ВА/6258328 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно автомобіля марки «ГАЗ 330202», державний номер НОМЕР_2.
З полісу обов'язкового страхування № ВА/6258328 вбачається, що за цим полісом був укладений договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності І-го типу, тобто, застрахована цивільна відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Місцевим господарським суд правомірно встановлено, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Чері», державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВА/6258328), а до ПАТ «Страхова група «ТАС» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/210123172148 від 14.06.2007 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ЗАТ «БРВ Київ» як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду , яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВА/6258328) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 35 500 грн.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза -частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до вищевказаного полісу франшиза складає 00, 00 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, у позивача виникло право вимоги у порядку регресу до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяний збиток, на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків на підставі наведених вище норм.
В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що в матеріалах справи немає жодного належного і допустимого доказу законної експлуатації ОСОБА_3 транспортного засобу.
Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення, а також, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом.
Статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена карта»), а також, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ст. 165 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ст. 126, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник Державної автомобільної інспекції зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду.
Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.
Судом першої інстанції встановлено та згідно адміністративних матеріалів по справі № 3-38446/07 - протоколу про адміністративне правопорушення серія ВН № 295505 від 10.11.2007 року, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ЗАТ «БРВ Київ», тобто керував транспортним засобом «ГАЗ 330202», державний номер НОМЕР_1 на законних підставах. Таким чином, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як водія транспортного засобу «ГАЗ 330202», державний номер НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована за полісом ВА/6258328 від 15.06.2007 у відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».
Матеріалами справи підтверджено, що постановою Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 3-38446/07 водія автомобіля марки «ГАЗ 330202», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, (якою передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).
Колегія суддів також зазначає, що відповідачем суду не надано будь-яких доказів визнання водія автомобіля марки «ГАЗ 330202», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 винним у вчиненні при ДТП правопорушення, передбаченого ст. 126 КпАП України (якою передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів або не пред'явили їх для перевірки) та притягнення його до адміністративної відповідальності за це правопорушення.
А відтак, у суду відсутні будь-які підстави для сумнівів щодо законності експлуатації водієм ОСОБА_3 (особою, винною у скоєнні ДТП) застрахованого автомобіля марки «ГАЗ 330202», державний номер НОМЕР_2.
Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» за полісом № ВА/6258328 від 15.06.2007 р., то відповідно до вищевикладених норм права відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» повинна відповідно до лімітів відповідальності відшкодувати у встановленому цим Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.»
За таких обставин апелянтом не наведено суду достатніх доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції про стягнення з відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта» 7318 грн. 12 коп. є обґрунтованим, а відтак, відповідно до ст. 43 ГПК України, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 34, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Залишити рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2011 р. у справі № 59/34 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
21.06.11 (відправлено)