14.06.2011 року Справа № 5005/2674/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідача),
суддів: Тищик І.В., Верхогляд Т.А.
при секретарі Алексєєві О.В.,
Представники сторін:
позивач: ОСОБА_1, фізична особа-підприємець, паспортАЕ №НОМЕР_1 від 21.07.97р.;
від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №ВРА№870359 від 29.10.10р.;
від відповідача: ОСОБА_3, адвокат, довіреність № 01/0611 від 01.06.11р.
Розглядається апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ,
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 року
у справі №5005/2674/2011
за позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ,
до: товариства з обмеженою відповідальністю “БК-груп”, м. Дніпропетровськ,
про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень
До господарського суду Дніпропетровської області у лютому 2011 року звернулася позивачка ОСОБА_1 з позовом до ТОВ “БК-груп” про визнання недійсним договору оренди. Позивачка посилалася на те, що між нею та відповідачем була досягнута домовленість про здійснення нею, позивачкою, капітального ремонту нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1, з метою подальшого отримання їх в оренду. Для обґрунтування домовленості був складений договір оренди, завірений печаткою позивачки, і не підписаний нею з тим, щоб після закінчення ремонту були уточнені основні позиції договору оренди і укладений сам договір на відповідних умовах. Позивачка виконала необхідний обсяг робіт для ремонту нежитлового приміщення, і сплачувала орендну плату в рахунок майбутнього договору, доки не дізналася, що у відповідача є підроблений договір оренди, додаток до нього та акт приймання-передачі, на яких знаходиться не її підпис, що і спонукало її звернутися до суду з позовом.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 року, підписаним 26.04.2011 року, (суддя Коваль Л.А.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Рішення мотивоване тим, що позивачка, отримавши пропозицію укласти договір, в межах строку для відповіді вчинила дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, то ця дія є прийняттям пропозиції (ч.2 ст. 642 ЦК України). Оскільки позивачка вчинила дії, які свідчать про її намір укласти договір на запропонованих нею умовах, то договір є укладеним, а не підписання його позивачкою не є у спірних правовідносинах визначальним. Крім того, на думку суду, преюдиційно у справі № 39/224-10 встановлено факт користування спірним майном, неналежного виконання обов'язків по сплаті орендної плати.
Не погодившись з зазначеним рішенням, фізична особа -підприємць ОСОБА_1, звернулась з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в якій вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки не відповідають фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та визнати недійсним договір оренди не житлових підсобних приміщень бокс А та бокс Б, що розташовані у АДРЕСА_1 від 13.11.09р.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.11р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.
Товариством з обмеженою відповідальністю “БК-груп” надано відзив на апеляційну скаргу, якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги -надумані та такі, що не узгоджуються з матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, недійсність правочину - це такий юридичний стан, який означає дефекти форми, змісту або суб'єктного складу сторін, у тому числі і їх внутрішнього стану (дефект волі) у момент його вчинення. Натомість юридичний факт укладення правочину означає досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору. Судом першої інстанції неправомірно ототожнено ці юридичні поняття - недійсність і неукладеність договору, оскільки предметом позовних вимог була саме вимога про недійсність договору, а не про його неукладеність. А тому положення ст. 638, 642 ЦК України не можна застосовувати до правовідносин сторін.
Жодної юридичною оцінки не знайшли у судовому засіданні у суді першої інстанції доводи позивачки про відсутність її волевиявлення , підробку договору, оскільки замість неї договір та додатки до нього підписані не нею, а іншою особою. Цей факт підтверджений висновком почеркознавчої експертизи, який був наданий до суду першої інстанції позивачкою і якому не надана відповідна оцінка у рішенні суду. Він свідчить про дефект волевиявлення і про дефект форми договору, що у відповідності до положень ст. 203 ЦК України спричиняє недійсність договору.
Помилковим є висновок суду першої інстанції про преюдиційність фактів у справі № 39/224-10 для даної справи, оскільки ці факти не стосуються питань недійсності договору з мотивів невідповідності його вимогам ст. 203 ЦК України. У відповідності до положень ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Тому рішення господарського суду Дніпропетровської області у цій справі підлягає скасуванню з мотивів невідповідності його нормам матеріального і процесуального права, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають -задоволенню.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011р. у справі № 5005/2674/2011 - скасувати.
Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,
м. Дніпропетровськ - задовольнити.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 від 13.11.09р.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “БК-груп”, м. Дніпропетровськ на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “БК-груп”, м. Дніпропетровськ на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ 51,00 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі., видати наказ.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.В. Тищик
Суддя Т.А. Верхогляд