06.06.2011 року Справа № 5005/1981/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)
суддів: Чимбар Л.О.., Чоха Л.В.
при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, представник, дов. №6 від 21.03.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2011р. у справі № 5005/1981/2011
за позовом Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова", Дніпропетровська область, с. Горького
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6, Дніпропетровська область, с.Горького
про визнання договору оренди майна розірваним та зобов"язання звільнити приміщення
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2011р. ( суддя І.М.Подобєд.) позов задоволено частково
Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_6 звільнити належне Науково-виробничій дослідній агрофірмі "Наукова" нерухоме майно -нежитлове приміщення магазину, площею 113,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1
В решті позовних вимог провадження у справі припинено.
Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_6 на користь Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" суму 85,00 грн. витрат на державне мито, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване закінченням строку дії договору оренди та неповерненням орендованого майна орендодавцю. В частині припинення провадження рішення мотивовано не підвідомчістю господарським судам справ про встановлення факту.
Не погодившись з рішенням, суб'єкта підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_6 звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким визнати недійсним з моменту укладення договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 04-09-ор від 01.01.2009р і посилається на те, що позивачем при зверненні до господарського суду з вимогою про зобов'язання звільнити орендовані приміщення, не було доведено факту передачі спірного об'єкту нерухомого майна Відповідачеві.
Відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому процесі. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" відзив на апеляційну скаргу не надала. Представник позивача у судовому засіданні вказав, що рішення суду відповідає матеріалам справи і закону. Просить рішення залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивачем також заявлено клопотання про заміну позивача Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" на Державне підприємство «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова»Національної академії аграрних наук України». Згідно преамбулі Статуту Державне підприємство «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова»Національної академії аграрних наук України»є правонаступником стосовно всіх прав і обов'язків Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова".
Відповідно до ст..25 ГПК України, в разі вибуття однієї із сторін в спірному правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи на це в рішенні або ухвалі.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну позивача з Відкритого акціонерного товариства «Енргопостачальна компанія «Дніпрообленерго»на Публічне акціонерне товариство «Енргопостачальна компанія «Дніпрообленерго».
За таких обставин апеляційний суд здійснює заміну позивача з Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" на Державне підприємство «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова»Національної академії аграрних наук України».
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила:
01.01.2009р. між Науково-виробничою дослідною агрофірмою "Наукова" (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_6 був укладений договір №04-09-ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування приміщення магазину площею 113,4 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1
На виконання умов договору позивач за актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.12.2008р. передав, а відповідач прийняв орендоване майно.
Згідно з п.11.1 договору, строк його дії з 01.01.2009р. до 31.12.2009р. включно. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору впродовж одного календарного місяця з моменту завершення строку дії договору, останній автоматично продовжує свою дію на такий же строк (п. 11.3. Договору).
08.10.2010р. за вих. № 452 на адресу Відповідача було направлено лист про дострокове розірвання договору оренди майна № 04-09-ор від 01.01.2009р. на підставі п.11.6. договору оренди майна, відповіді на який від Відповідача не надійшло.
Відповідно до п. 11.3 договору № 04-09-ор від 01.01.2009р. зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору впродовж одного календарного місяця з моменту завершення строку дії договору, останній автоматично продовжує свою дію на такий же строк.
19.11.2010р. Позивач направив на адресу Відповідача лист за вих. № 545, у якому висловив незгоду на пролонгацію вищезазначеного договору.
21.01.2011р. уповноваженими представниками позивача був складений акт приймання-передачі майна, але Відповідач для повернення майна в користування Позивача не з'явився, акт приймання-передачі майна не підписав, орендоване майно фактично не повернув.
21.01.2011р. Позивач повторно направив на адресу Відповідача за вих. № 38, лист про припинення договору та щодо своєї незгоди на пролонгацію договору оренди майна № 04-09-ор від 01.01.2009 р., відповідно до умов п. 11.3. цього договору, та встановив строк повернення майна - до 26.01.2011р. Факт направлення цінним листом підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.52).
Відповідач орендоване майно не повернув, акт приймання - передачі майна не підписав, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Позивач просив суд визнати розірваним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна та зобов'язати відповідача звільнити орендоване майно.
Що стосується першої вимоги, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст..2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Стаття 20 ГК України, ст. 16 ЦК України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом передбаченим у даних статтях та іншими законами.
Отже, аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів відзначає, що позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захисту порушеного або оспорюваного права та інтересу.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
У позовній заяві позивач просить суд визнати розірваним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 04-09-ор від 01.01.09р. з 26.01.2011р.
Тобто в даному випадку, позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, а саме факту розірвання договору оренди з 26.01.2011р. та відповідно припинення відносин з оренди нерухомого майна.
Вимога про визнання договору розірваним не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, на відміну від місцевих загальних судів, які розглядають справи за заявами про встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, в окремому провадженні.
Факт, що має юридичне значення, може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Такий висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.
Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Так, із змісту ст.12 ГПК України вбачається, що господарським судам підвідомчі саме справи у спорах, невичерпний перелік яких, наведений вказаною нормою, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, справи про банкрутство, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Отже, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право. Під час вирішення відповідних спорів, зокрема, про звільнення нерухомого майна, суд має встановити наявність чи відсутність відповідних правомочностей - володіти та користуватись спірним приміщенням у відповідний період, а, отже, і з'ясувати чи має місце факт розірвання договору.
З огляду на наведені обставини справи та норми законодавства України колегія судів дійшла висновку, що господарський суд правильно припинив провадження у цій частині на підставі п.1.ч.1 ст.80 ГПК України.
Що стосується вимоги про звільнення орендованого приміщення, то колегія суддів зазначає.
Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(далі Закон), договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону, разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Оскільки позивачем були зроблені заяви про припинення дії договору, то даний договір є припиненим.
Стаття 27 Закону встановлює, що у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пунктом 5.7. Договору сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Доказів повернення майна відповідачем не надано. Факт користування відповідачем майном на час розгляду справи підтверджується актом огляду нерухомого майна від 21.05.2011р.
З цих підстав, у зв'язку з неповерненням об'єкту оренди, господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Рішення суду відповідає встановленим обставинам по справі та діючому законодавству. Підстави для його зміни або скасування відсутні.
Вимоги заявника апеляційної скарги щодо визнання договору недійсним не підлягають задоволенню оскільки: по-перше, визнання відповідно до ст..83 ГПК України недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір , який суперечить законодавству є не обов'язком, а правом суду;
по-друге, згідно ст..204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідних доказів недійсності договору оренди відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення слід залишити в силі.
Судові витрати за апеляційний перегляд покласти на відповідача.
На підставі викладеного керуючись ст..ст.101 -105 ГПК України, суд-
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2011р. у справі № 5005/1981/2011залишити без змін.
Повний текст постанови складено 14.06.2011р.
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ Л.О.Чимбар
__________________ Л.В.Чоха