29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"20" червня 2011 р.Справа № 22/5025/792/11
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1, м. Кривий Ріг
до 1. Фізичної особи ОСОБА_2, с. Вербка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
2. Фізичної особи ОСОБА_3, с. Златопил Криворізького району Криворізької області
про визнання права власності на 50% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Невоста", зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_3 скликати та провести загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю "Невоста" для прийняття рішення про внесення змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною складу засновників (учасників) ТОВ "Невоста", зобов'язання ОСОБА_3 провести державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Невоста", зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у реалізації прав власників ТОВ "Невоста"
Суддя Заверуха С.В.
Представники сторін: не з'явилися
Повне рішення складено та підписано 20.06.2011р.
Суть спору: позивач - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на 50 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Невоста", зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 скликати та провести загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю "Невоста" для прийняття рішення про внесення змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною складу засновників (учасників) ТОВ "Невоста", зобов'язати ОСОБА_3 провести державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Невоста", зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 не перешкоджати їй у реалізації прав власників ТОВ "Невоста".
Обґрунтовуючи вказані позовні вимоги, зазначає, що 07.09.2004 р. була здійснена державна реєстрація юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Невоста", код ЄДРПОУ 32925635, місцезнаходженням якого є Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Вербка, вул. Центральна, буд. 1А. Так 29.09.2008 р. засновник ТОВ "Невоста" ОСОБА_2 свою частку у розмірі 25000,00 грн. (100 % статутного капіталу) передав ОСОБА_3 (50 %, що становить 12500,00 грн.) та позивачу (50 %, що становить 12500,00 грн.). Даний факт підтверджується, на думку позивача, заявою, яка зареєстрована 29.09.2008 р. нотаріусом за № 4-777. Розрахунки з відповідачем-1 за передані частки в статутному капіталі були проведені позивачем та відповідачем-2 в повному обсязі. Як вказує позивач, загальні збори ТОВ "Невоста" для прийняття рішення про внесення змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною складу засновників (учасників) товариства, проведені не були. Державна реєстрація змін до установчих документів так само не була проведена. Як повідомляє позивач, фактичне керівництво товариством здійснює відповідач-2. Позивача до участі в управлінні товариством відповідач-2 не допускає, перешкоджає у реалізації його прав співвласника товариства. При цьому позивач посилається на ст. ст. 16, 89, 392 ЦК України, ст. 58, ч. 1 ст. 167 ГК України, ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 61 Закону України "Про господарські товариства".
На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду копію заяви від 29.09.2008 р. за № 4-777, витяг з ЄДР щодо відомостей про ТОВ "Невоста".
Ухвала про порушення провадження у справі від 29.04.2011 р. вручена позивачу, про що свідчить поштове повідомлення від 10.05.2011 р.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, витребувані документи не надали, причини не повідомили. Ухвала про порушення провадження у справі надіслана на адреси сторін рекомендованими листами та отримана відповідачем-1 06.05.2011 р., відповідачем-2 21.05.2011р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Справа підлягає вирішенню згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній документами. При цьому судом враховано строки розгляду спору передбачені ст. 69 ГПК України та те, що позовна заява надійшла до суду 28.04.2011 р.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2011 р. позовні матеріали за позовом фізичної особи ОСОБА_1 направлено за підсудністю до господарського суду Хмельницької області.
07.09.2004р. було здійснено державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕВОСТА", код ЄДРПОУ 32925635, місцезнаходження: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Вербка, вул. Центральна, 1А.
З наявної в матеріалах справи Довідки ЄДРПОУ станом на 12.05.2011р. вбачається, що засновником (учасником) юридичної особи є ОСОБА_2, розмір статутного фонду складає 25 000,00 грн., який сплачений в повному обсязі.
Згідно заяви від 29.09.2008р. ОСОБА_2 вирішив вийти зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕВОСТА". Свою частку у розмірі 25000,00 грн., що складає 100 % Статутного капіталу Товариства, передав: 50% (дванадцять тисяч п'ятсот гривень) ОСОБА_3 та 50 % (дванадцять тисяч п'ятсот гривень) ОСОБА_1. Однак вказана заява не може розцінюватись судом як доказ, зважаючи на те, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії (ст. 36 ГПК України). Проте, заява від 29.09.2008 р. подана в копії, яка належним чином не засвідчена, оригіналу суду для огляду не надано, причини не повідомлено.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно п. 1 частини 4 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між учасниками господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.
Статтею 392 ЦК України передбачено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, особа звертається до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу. Одним же зі способів захисту цивільного права в силу ст.16 Цивільного кодексу України є визнання права.
Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Як відповідач, за таким позовом виступає третя особа, що безпосередньо заявляє чи не заявляє свої права на річ, але не визнає за позивачем речового права на майно.
У позовній заяві позивачем не вказано яким чином (діями) його права і охоронювані законом інтереси порушують чи оспорюють відповідачі. Ухвалою суду зобов'язувалось позивача надати докази на підтвердження факту невизнання чи оспорювання відповідачами права власності на 50% статутного капіталу ТОВ "Невоста", однак вказаних доказів суду не надано.
Крім того, судом враховується, що підставою для звернення з позовом до суду не є втрата позивачем документів, які б засвідчували його права власності на 50 % статутного капіталу товариства.
Отже, відповідачі ніяким чином не оспорюють право власності позивача на 50 % статутного капіталу товариства, що складає 12 500,00 грн.
При цьому судом враховано, що позивачем не доведено будь-якими належними та допустимими доказами самого факту належності позивачу на праві власності 50 % статутного капіталу товариства, оскільки заява від 29.09.2008 р. подана в копії, яка належним чином не засвідчена та оригіналу суду для огляду не надано.
Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст.328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Так, частинами 1, 2 статті 147 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Частиною 2 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України кожен учасник товариства має право на відчуження належної йому частки, що засвідчує його участь у товаристві, у передбаченому законом порядку.
Продаж або передання учасником товариства частки (її частини) на інших засадах (дарування, обмін) одному або кільком учасникам цього товариства здійснюється на розсуд самого учасника і не може обмежуватися законом або статутом.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, з огляду на недоведення позивачем, будь-якими належними та допустимими доказами, факту права власності на 50% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Невоста", у задоволенні вимоги про зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у реалізації прав власників ТОВ "Невоста" також належить відмовити.
При цьому судом враховано, що позивачем не доведено жодними доказами того, яким чином та якими діями, відповідачі перешкоджають позивачу у реалізації його прав.
Згідно абзацу 2 ст. 61 Закону України „Про господарські товариства” учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.
У позові в частині зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_3 скликати та провести загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю "Невоста" для прийняття рішення про внесення змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною складу засновників (учасників) ТОВ "Невоста", а також зобов'язання ОСОБА_3 провести державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Невоста" також належить відмовити в зв'язку з тим, що останні заявлені необґрунтовано, безпідставно та суперечать вимогам діючого законодавства.
Так, судом враховано, що позивачем не доведено та законодавство не зобов'язує саме відповідачів скликати та проводити загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю "Невоста", оскільки позивач, в разі якщо володіє більш ніж 20 відсотками голосів, має право вимагати самостійно скликати позачергові загальні збори.
Позивачем не надано доказів, що б підтверджували виконання останнім ст. 61 Закону України „Про господарські товариства”.
Крім того позивачем не доведено та не обґрунтовано обов'язку ОСОБА_3 провести державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Невоста". Проте, відповідно до ст. 7 Закону України „Про господарські товариства” зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Судові витрати згідно зі ст.49 ГПК України підлягають покладенню на позивача в зв'язку з відмовою у позові.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-83, 85 Господарського Процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Суддя С.В. Заверуха
віддруковано 4 примірника: 1. в справу, 2. позивачу, 3,4. відповідачам.
Повне рішення складено та підписано 20.06.2011р.