Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2011 р. Справа № 5023/2021/11
вх. № 2021/11
Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.
при секретарі судового засідання Стрижак О.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 16.05.2011 року
відповідача - Дерунов А.В., директор
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пако Ван", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегасервіс Україна", м. Харків
про стягнення 75053,61 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 75053,61 грн., у тому числі основний борг у розмірі 72940,32 грн., 3% річних в сумі 617,50 грн., інфляційних в сумі 1495,79 грн.. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що з серпня 2008 року між сторонами існує домовленість про поставку товару. За умовами цього договору Позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність Відповідача товар, а Відповідач мав прийняти та оплатити його. Позивач вказує, що між ним та Відповідачем існувала домовленість про сплату Відповідачем вартості товару протягом 14 календарних днів з дати поставки. Оскільки Відповідач не виконав зобов'язання по сплаті за домовленістю, Позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву (вхідний № 9546 від 21.04.2011 року) та уточнений відзив (вхідний № 9508 від 12.05.2011 року), в яких посилається на те, що між ним та Позивачем укладено договір поставки товару зі строком сплати за поставлений товар на протязі 365 календарних днів, який на його думку є дійсним. Відповідач також стверджує, що виконання зобов'язань по сплаті за термін поставлений Позивачем товар ніколи не був 14 календарних днів, а значно перевищував його. Відповідач у відзиві також посилається на те, що Позивач жодним чином не висловлював незгоди проти строків, за якими Відповідач проводив оплату за поставлений товар.
У судовому засіданні представник Позивача підтримав позов у повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову посилаючись на умови договору, який він вважав як укладений між Позивачем та Відповідачем, за яким строк оплати за зобов'язанням складає 365 календарних днів. Тобто на його думку строк виконання зобов'язання не настав. В обґрунтування своїх доводів Відповідачем надано роздруківку електронного листа з проектом договору Позивача, який відправлено з електронної скрині Позивача, підписаний Відповідачем проект договору Позивача та копію з журналу вихідної кореспонденції з зазначенням, що цей проект договору направлений позивачу у серпня 2010р. Також представник Відповідача зазначив, що до подачі позову Позивач ніяким чином не висловлював незгоду зі строком сплати який, окрім зазначеного у договорі, значно перевищував строк у 14 днів, на які посилався Позивач.
Представник Позивача в судовому засіданні підтверджує отримання підписаного Відповідачем договору поставки у вересні 2010 року та посилаючись на те, що він не задовольняв вимоги Позивача, не був підписаний Позивачем. Представник Позивача зазначив, що протокол розбіжностей за договором поставки, який підписав Відповідач та який отримано Позивачем, не складався та Відповідачу не надсилався. Крім того, представник Позивача вважає, що вищезгаданий договір не є дійсним, та основним документом для розрахунків є рахунки-фактури, які надавались Відповідачу до сплати та фактично, на думку представника Позивача, були вимогою про сплату.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Між Позивачем та Відповідачам склались господарські взаємовідносини на підставі договору з серпня 2010 року та існують досі. Це підтверджуються поясненнями сторін та документами по справі.
Ст. 208 ЦК України передбачено укладення правочинів між юридичними особами у письмовій формі. Тобто існування домовленостей між суб'єктами господарювання - юридичними особами може відбуватись тільки на підставі договору укладеного у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених законодавством.
Ч. 3 ст. 174 ГК України - Господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей самий строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей самий строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2010 року на електронну пошту Відповідача був надісланий договір поставки товару, який в той же день був підписаний був направлений факсимільним зв'язком до офісу Позивача.
Протоколу розбіжностей від Позивача не надходило.
За період з серпня 2010 року до квітня 2011 року з боку Позивача не надходило жодних зауважень щодо можливої несвоєчасності надходження оплат, або пропозицій щодо зміни умов оплати за поставлений товар. Тому, на підставі підписаного з боку відповідача договору, умова строку оплати була узгоджена на протязі 365 днів.
Позивач у судовому засіданні підтвердив отримання підписаного Відповідачем договору поставки у вересні 2010 р. Після отримання договору поставки Позивач не склав та не направив до Відповідача ані протоколу розбіжностей за договором поставки ані заперечень проти умов договору поставки. Крім того, Позивач після отримання договору поставки, що підписано Відповідачем продовжував поставку товару за цим договором на адресу Відповідача, що підтверджується актом звірки та поясненнями представника Позивача. Тобто Позивач не висловлював ніяким чином незгоди з умовами договору поставки та фактично визнав умови договору поставки прийнятими.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Твердження Позивача про те, що рахунок фактура, яка надавалась Відповідачу є вимогою, суд вважає безпідставним. Рахунки-фактури, що надані Позивачем не містять застереження для Відповідача про вимогу про сплату за відповідним рахунком.
Судом встановлено, що Відповідач за період слухання справи у суді сплачував грошові кошти на користь Позивача незважаючи на позовні вимоги. Тобто Відповідач виконував свої зобов'язання у добровільному порядку.
Інших доказів у існування інших угод або договорів, передбачених чинним законодавством, що підтверджують позовні вимоги Позивачем на невиконання зобов'язань Відповідача, до суду не надано.
Таким чином суд вважає, що між сторонами на момент подачі позову існують господарські зобов'язання, умови яких викладені у договорі поставки що надано Відповідачем, та строк виконання зобов'язання Відповідачем за договором поставки не настав.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства, недоведені суду жодним конкретним доказом, та позбавлені правового та фактичного обґрунтування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -
Відмовити у задоволенні позову повністю.
Суддя Присяжнюк О.О.
Повний текст рішення підписаний 20 травня 2011 року.