Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" травня 2011 р. Справа № 5023/3003/11
вх. № 3003/11
Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.
при секретарі судового засідання Стрижак О.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-62юр/5350 від 07.07.2010 року відповідача - ОСОБА_2, дов. № 01/71-283Д від 28.12.2010 року
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків
до ДП "Енергоринок" м. Київ
про внесення змін до мирової угоди
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання відповідача внести зміни до мирової угоди від 21.11.2008 року, затвердженої господарським судом Харківської області 09.12.2008 року по справі № 15/641-03.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Обґрунтовуючи свою вимогу, позивач посилається на наступне.
21.11.2008 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено мирову угоду у справі № 15/641-03. Вказана мирова угода була затверджена рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2008 року по справі № 15/641-03 та є до цього часу чинною.
Відповідно до абз. З, 4 п. З Угоди Позивач повинен сплатити заборгованість у розмірі 258 953 604,11 грн. на умовах розстрочки відповідно до встановленого п. 4 Угоди графіку з загальним строком погашення заборгованості 5 років 6 місяців з дати настання терміну здійснення першого платежу (12.2010 р. - 05.2016 р.).
Так за умовами цієї Угоди Позивач зобов'язується щомісячно в період з грудня 2010 року по травень 2016 року здійснювати щомісячні розрахунки з Відповідачем в розмірі 3 972 991,30 грн.
При узгодженні умов цієї Угоди Позивач керувався тим, що пунктом 12.5 ст. 12 Закону України № 2711 Кабінету Міністрів України було встановлено у двомісячний строк з дня набрання чинності Законом затвердити нормативно-правові акти, що випливають із Закону.
На даний час Кабінетом Міністрів України не затверджено будь-яких нормативно-правових актів, які б встановлювали цільову надбавку до тарифу на електричну енергію. За таких обставин Позивач не має джерела для здійснення розрахунків з Відповідачем за Договором.
Позивач наголошує, що необхідність з грудня 2010 року щомісячно сплачувати на рахунок Відповідача додаткові платежі в розмірі 3 172 991,30 грн. є для Позивача фінансово неможливою.
Наявна дебіторська заборгованість в загальній сумі 395,6 млн. грн. не може бути використана для здійснення розрахунків з Відповідачем через неможливість її стягнення зі споживачів. Це заборгованість населення в розмірі 122 млн. грн., яка виникла в період фінансової кризи 1997-1998 років, коли діяли державні нормативно-законодавчі акти, що забороняли Позивачу відключення побутових споживачів та не давали можливості отримання належної оплати за спожиту електроенергію. Решта дебіторської заборгованості - це борги ліквідованих підприємств та підприємств, визнаних згідно законодавства банкрутами. Майнові вимоги Позивача підтверджені рішеннями суду та враховані в процедурі ліквідації, але сплата заборгованості за електроенергію, як правило, ставиться господарським судом в четверту чергу, а це свідчить про те, що при ліквідації підприємства заборгованість залишається непогашеною. Також безнадійною є дебіторська заборгованість підприємств сільського господарства, яке Указами президента України 1997-1998 років було реформовано без визначення правонаступників, в результаті чого АК "Харківобленерго" була позбавлена можливості отримати оплату за поставлену підприємствам сільського господарства електроенергію.
Також, позивач зазначив, що його скрутне фінансове становище погіршує і те, що теперішній стан розрахунків споживачів з Позивачем також є незадовільним, а за період дії договору про реструктуризацію від 21.11.2008 № 4934/01 різко погіршився. Заборгованість окремих споживачів зросла в декілька разів. Таким споживачами є: КП ВТП «Вода», КП КГ «Харківкомуночиствод», ДП «Завод ім. Малишева», Харківське державне авіаційне підприємство. Станом на 01.12.2008 заборгованість цих споживачів складала 12,6 млн. грн., станом на 01.04.2011 їх заборгованість складає 84,1 млн. грн.
Компанією вжиті заходи щодо стягнення заборгованості з цих споживачів, в результаті чого судом прийняті рішення про стягнення заборгованості. Однак прийнятими судом рішеннями боржникам надане право розстрочення виконання, що позбавляє Позивача можливості своєчасних розрахунків з Відповідачем за власними зобов'язаннями.
Також, позивач наголошує, що постачання електричної енергії населенню здійснюється за тарифом, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. На сьогоднішній день цей тариф є нижчим від собівартості електроенергії, продаж якої здійснює Позивач. Компенсація сум втрат Позивача від здійснення постачання електроенергії побутовим споживачам згідно нормативних документів покладена на НКРЕ. Борг НКРЕ з компенсації сум втрат від здійснення постачання електроенергії побутовим споживачам станом на 01.04.2011 складає 29,3 млн. грн.
Вкрай тяжку фінансову ситуацію для Позивача посилює той факт, що п. 7 Указу Президента України від 17.11.08 року № 1046/2008 «Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в Україні» запроваджено мораторій на підвищення цін на товари та послуги суб'єктів природних монополій, до яких належить Позивач. Попри те, що Позивач в ліцензійній діяльності є споживачем великої кількості товарів, робіт та послуг, вартість яких за півтора останніх року зросла на 100-150%, протягом 2009-2010 років для Позивача не тільки не були збільшені тарифи на постачання та передачу електроенергії, ці тарифи навіть були зменшені у порівнянні з груднем 2008 року на 11,8 %. Слід зазначити, що статтею 17 ЗУ "Про електроенергетику" передбачено, що роздрібна ціна на електричну енергію для постачання споживачам формується згідно з умовами і правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Ці тарифи підлягають регулюванню і затверджуються НКРЕ України на підставі розрахунку тільки поточних витрат підприємства на свою діяльність. Окрім виконання рішення суду по цій справі, Позивач повинен здійснювати розрахунки за куповану у Відповідача електроенергію поточного періоду.
Крім того, через скрутне фінансове становище Позивач не мав змоги здійснити в повному обсязі розрахунки з бюджетом за додатковими податковими зобов'язаннями, що виникли у Позивача в результаті проведення у 2006 році розрахунків місцевих бюджетів з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги водопостачання та водовідведення в порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрі України від 22.05.06 р. №705, через що була змушена укласти договори реструктуризації цих податків. На сьогоднішній день сума таких додаткових платежів, які мають здійснюватися Позивачем, складає 13,3 млн. грн. Джерело для таких платежів також відсутнє.
Незважаючи на фінансові труднощі, на не розрахунки споживачів електроенергії, Позивач здійснює в повному обсязі оплату Відповідачу за електроенергію, яку щомісячно та без обмежень отримує вся Харківська область. Використовуючи для придбання електроенергії для Харківської області всі наявні кошти, Позивач не в змозі забезпечити своєчасну виплату заробітної плати працівникам, що призведе до порушення вимог статі 97 КЗпП та статті 24 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», якими встановлено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів. На підтримку електромереж та обладнання в робочому стані кошти у Позивача відсутні взагалі.
13 січня 2011 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" щодо порядку погашення заборгованості" № 2940-УІ, що набрав чинності 29.01.2011 р., та яким збільшено передбачений п. 10.1 ст. 10 Закону України № 2711 термін реструктуризації кредиторської та/або дебіторської заборгованості до двадцяти років.
У зв'язку із вищевикладеним, Позивач запропонував Відповідачу (лист від 11.01.2011 р. № 01-62юр/202) внести відповідні зміни до мирової угоди у справі № 15/641-03 від 21.11.2008 року, але відповідач не погодився з вказаною пропозицією позивача та своїм листом № 01/71-634 від 26.01.2011 року повідомив, що зміна умов мирової угоди є неприйнятною.
На підставі викладеного, позивач звернувся до господарського суду Харківської області за захистом своїх прав з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до мирової угоди від 21.11.2008 року, затвердженої рішенням господарського суду Харківської області 09.12.2008 року по справі № 15/641-03.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2011 року 26.04.2011 року суд зобов'язав позивача уточнити позовні вимоги, обравши конкретний спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів у відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту порушеного права як зобов'язання внести зміни до мирової угоди, затвердженої господарським судом, а тому суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його порушеного права.
На підставі зазначеного, суд вважає необхідним відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд -
У задоволенні позву відмовити.
Суддя Присяжнюк О.О.
Повний текст судового рішення підписано ___ травня 2011 року