Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" травня 2011 р. Справа № 5023/1774/11
вх. № 1774/11
Суддя господарського суду Смірнова О.В.
при секретарі судового засідання Липко О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 18.03.09 р.), ОСОБА_3, (довіреність від 18.04.11); відповідача - ОСОБА_1, дов.№12 від 20.03.11;
розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків;
до Комунального підприємства охорони здоров"я "Міжлікарняна аптека № 271", м. Харків;
про стягнення 101 353,99 грн.
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, м. Харків, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача, Комунального підприємства охорони здоров'я «Міжлікарняна аптека №271», м. Харків, основний борг в сумі 92 375,52 грн., пеню в сумі 8 978,74 грн. за договором поставки № 5/10 від 01 травня 2010 року, судові витрати покласти на відповідача. Також позивач просить вжити заходи для забезпечення позову шляхом накладання арешту на рахунки відповідача, а в разі їх недостатності, на майно відповідача.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору поставки № 5/10 від 01 травня 2010 року, позивачем була поставлена продукція на загальну суму 92375,25 грн., а відповідачем - прийняті поставлені товари, що підтверджується видатковими накладними які містяться в матеріалах справи. Однак відповідач, поставлений товар не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 92 375,25грн.
Ухвалою суду від 18 березня 2011 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 05 квітня 2011року о 11:00 год.
31 березня 2011 року (вх.№7429) відповідачем, через канцелярію суду надано клопотання, в якому він просить розгляд справи відкласти, у зв'язку з хворобою його представника.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, вислухавши думку позивача, враховуючи необхідність надання сторонами витребуваних судом доказів, визнав за можливе клопотання відповідача задовольнити, а розгляд справи відкласти. Ухвалою суду від 05 квітня 2011 року розгляд справи було відкладено на 19.04.11 р.
19.04.11 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в позові повністю та документи для долучення до матеріалів справи.
В судовому засіданні, призначеному на 19.04.11 р. було оголошено перерву до 16.05.11 р., в порядку ч.3 ст. 77 ГПК України.
27.04.2011 р. через канцелярію суду позивач надав: заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти та на майно відповідача на суму 101 353,99 грн. боргу та 1 249,54 відшкодування судових витрат; заяву про уточнення позовної заяви, в якій просив стягнути з відповідача борг у сумі 92 375,25 грн., пеню в сумі 9 440,07 грн.; заяву про залучення до участі у процесі посадової особи, в якій просив викликати в судове засідання головного бухгалтера підприємства відповідача ОСОБА_6 для надання пояснень стосовно того, чи був оприбуткований товар, отриманий від позивача за даними бухгалтерського обліку; заяву про витребування доказів у відповідача, а саме: даних бухгалтерського обліку щодо отримання та оприбуткування товарів за накладеними, за якими позивачем пред'явлено позов та наказу про призначення відповідальної особи за зберігання і користування печатками.
16.05.11 р. в судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні поданих заяв.
Суд, розглянувши заяву позивача про витребування доказів у відповідача, вислухавши думку відповідача, виходить з наступного: згідно приписів ст. 38 ГПК України сторона, прокурор, які заявляють клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити про те, який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких впливає, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази. Покладення судом за ініціативою однієї сторони обов'язку на іншу сторону щодо надання доказів на підтвердження своєї позиції є таким, що суперечить принципу змагальності (ст.ст. 4-3, 33 ГПК України). Згідно положень цих норм судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте позивач просить суд витребувати саме ті документи, на яких ґрунтується позовна заява позивача, а тому у суду відсутні правові підстави для спонукання однієї сторони подати докази на підтвердження позиції другої сторони. Сторони компетентні самостійно вирішити це питання, і самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів. Суд, виходячи з вищевикладеного, вважає заяву позивача про витребування доказів такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши заяву позивача про виклик в судове засідання головного бухгалтера підприємства відповідача ОСОБА_6, суд встановив, що вона не може бути розглянута, оскільки належним чином не оформлена: в заяві відсутня дата складення, вона не містить підпису особи, уповноваженої на її підписання. На підставі чого, дана заява не була прийнята судом до розгляду.
Щодо заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача, суд розглянувши заяву дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки позивачем не надано правового та документального обгрунтування поданої заяви, позивач не надав жодних доказів, з чого б можна було зробити висновок про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відносно заяви про уточнення позовної заяви, в якій позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 92 375,25 грн., пеню в сумі 9440,07 грн. суд зазначає наступне.
Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає уточнення позовних вимог позивача як такі, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з їх урахуванням.
16.05.11 р. представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
01.05.10 між позивачем та відповідачем було укладено Договір постачання № 5/10 (далі - договір), предметом якого, відповідно до п.1.1. є поставка виробів медичного призначення покупцю.
Згідно п.3.1. договору, товар поставляється на підставі заявок покупця та видаткових накладних, складених постачальником. Асортимент, кількість та ціна товару відображається у видаткових накладних (п.3.3. договору).
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Позивач вказує, що, на виконання умов договору він поставив відповідачу продукцію на суму 92 375,25 грн., на підтвердження цього були надані накладні (а.с. 14-37). Однак, з наданих позивачем накладних не вбачається, що позивачем конкретно переданий товар відповідачеві, оскільки про одержання товару за вищезгаданими накладними не вказано прізвище особи, яка уповноважена на його отримання та інших доказів на одержання товару до суду не надано. Посилання у накладних на договір № 5/10 від 01.05.10 р. відсутні, також відсутні довіреності на отримання цього товару (п.11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6) - далі -Інструкція).
Відповідно до ст. 664 ЦК України моментом виконання обов'язку продавця передати товар та цей обов'язок вважається виконаним при:
1) врученні товару покупцеві якщо товар доставляється продавцем;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий за місцезнаходженням товару. Договором може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За змістом пункту 11 Інструкції приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства - отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.
До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Порядок використання доручень регулюється також Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей (далі - Інструкція 99)".
Отже, довіреність на отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства по переліку та у відповідній кількості товарно-матеріальні цінності. Без довіреності не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
За змістом Інструкції № 99 забороняється відпускати товар у разі пред'явлення доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим більше, зовсім без доручень.
Відповідно до ч.1 п.15 Інструкції № 99 відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей фізичною особою-підприємцем підприємству цінностей, розрахунки за які проводяться у безготівковій формі, а також таких, що передаються безоплатно або товарообмінними операціями, здійснюються за умови подання підприємцю довіреності підприємства.
Пунктом 14 Інструкції № 99 прямо передбачено, що відпуск фізичною особою-підприємцем підприємству цінностей. розрахунки за які проводяться у безготівковій формі, а також таких, що передаються безоплатно або за товарообмінними операціями, здійснюється за умови подання підприємцю довіреності підприємства.
Матеріали справи не містять відповідних довіреностей відповідача на одержання товару за накладними, складеними позивачем.
Згідно ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” факт здійснення господарський операцій підтверджується відповідними документами первинного обліку, зокрема накладними, документами, які повинні бути підписані повноважними представниками сторін, містити назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88) первинні документи повинні мати такі обов*язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документу (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В наданих в якості доказу накладних, крім відсутності посилань на довіреність, відсутні посилання і на договір, як на підставу виписки накладної. Наявність на накладній відбитку печатки відповідача не підтверджує факт отримання товару відповідачем, оскільки згідно ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Також, в порушення вимог п. 3.1 договору позивачем не надано суду відповідної заявки відповідача або дозволу на поставку товару відповідного замовлення, в тому числі і погодженого позивачем, оскільки вказаним пунктом передбачено, що товар поставляється на підставі заявок покупця та видаткових накладних, складених постачальником.
В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Вищенаведене надає суду підстави дійти висновку про те, що позивачем не доведений факт отримання відповідачем товару за вищевказаними накладними, тому у відповідача не виникає зобов*язань перед позивачем щодо оплати товару. Тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 92 375,52 грн. не підлягають задоволенню.
Відсутність основного зобов*язання щодо оплати спричиняє відсутність додаткового зобов*язання щодо нарахування та сплати неустойки, тому вимога позивача про стягнення пені також не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 44 та 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 526, 610, 664 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В позові відмовити.
Суддя Смірнова О.В.
Повний текст рішення підписано 20 травня 2011 року