Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" травня 2011 р. Справа № 5023/1327/11
вх. № 1327/11
Суддя господарського суду Смірнова О.В.
при секретарі судового засідання Липко О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 21 січня 2011 року), ОСОБА_2 (дов. від 23.12.2010 р.);
відповідача - 1. не прибув;
відповідача - 2. ОСОБА_3 (дов. № 17/29 від 10.01.11 р.);
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргпрім Твердосплав", м. Харків
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ціль-8", м. Харків ,
2. Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ
про стягнення 132 733,34 грн.
Позивач, ТОВ "Оргпрім Твердосплав", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 2., ВАТ "Енергомашспецсталь" - 111 720,60 грн. основного боргу, 9 204,03 грн. інфляційних витрат, 8 043,88 грн. пені, також солідарно стягнути з відповідача 1., ТОВ "Ціль-8", та відповідача 2. - 3764,83 грн. - 3% річних, з покладення судових витрат на відповідача 2.
28 лютого 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.03.11 р. на 11:00 год.
23 березня 2011 року через канцелярію суду представник відповідача 2. надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю бути присутні у судовому засіданні.
25 березня від відповідача 2. надійшла заява про направлення позовної заяви за підсудністю до господарського суду Донецької області, яка судом залишена без задоволення.
28 березня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи було відкладено на 18.04.2011 року на 11:00 год.
01 квітня 2011 року представник відповідача 2., через канцелярію суду, надав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позову в повному обсязі.
14 квітня 2011 року представник позивача, через канцелярію суду, надав заяву про витребування документів у відповідача 2.
Суд, при розгляді заяви позивача про витребування доказів у відповідача 2., вислухавши думку відповідача 2., виходив з наступного: згідно приписів ст. 38 ГПК України сторона, прокурор, які заявляють клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити про те, який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких впливає, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази. Покладення судом за ініціативою однієї сторони обов'язку на іншу сторону щодо надання доказів на підтвердження своєї позиції є таким, що суперечить принципу змагальності (ст.ст. 4-3, 33 ГПК України). Згідно положень цих норм судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте позивач просить суд витребувати саме ти документи, на яких ґрунтується позовна заява позивача, а тому у суду відсутні правові підстави для спонукання однієї сторони подати докази на підтвердження позиції другої сторони. Сторони компетентні самостійно вирішити це питання, і самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів. Суд, виходячи з вищевикладеного, визнав заяву позивача про витребування доказів такою, що не підлягає задоволенню.
14 квітня 2011 року представник позивача, через канцелярію суду, надав уточнення до позовної заяви та просить суд стягнути з відповідача 2. на свою користь 141 399,09 грн. основного боргу, 11 690,39 грн. інфляційних витрат, 10 180,70 грн. пені., стягнути солідарно з відповідача 1. та відповідача 2. на свою користь 3 909,44 грн. 3% річних, судові витрати покласти на відповідача 2.
Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень
18 квітня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області продовжено строк вирішення спору за заявою сторін на 15 днів до 11.05.2011 р. та відкладено розгляд справи на 26 квітня 2011 р. на 10:20 год.
26 квітня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 10 травня 2011 року на 10:00 год.
10 травня 2011 року у судовому засіданні представники позивача підтримують уточненні позовні вимоги в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.
Відповідач1. по справі правом на участь в судовому засіданні не скористався, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача 2. у судовому засіданні заперечує проти позову в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та у відзиві на уточнену позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2., повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
10 грудня 2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем 2. (покупець) було укладено договір поставки № 15/1506 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов"язався поставити продукцію у власність відповідача 2., а останній, в свою чергу, прийняти його і оплатити.
Відповідно до п.2.1. договору ціна продукції вказується в специфікації, яка є невід*ємною частиною договору. Відповідно до специфікації № 1 від 10.12.2009 р. вартість товару склала 111 720,60 грн.
Згідно умов оплати продукції, вказаних в специфікаціях оплата продукції повинна бути здійснена відповідачем протягом 30 календарних днів після отримання продукції та документів, зазначених в п. 6.1 договору.
За умовами 6.1 договору в обов*язки постачальника окрім поставки продукції входить також передача оригіналів наступних документів: рахунку, сертифікату якості, - для імпортної продукції або паспорту - для продукції відчизняного виробництва, накладної, податкової накладної.
З вищенаведеного вбачається, що обов*язки по оплаті продукції, поставленої по специфікаціям №№ ". 4, 17, 19, 20, 27 до договору, виникають у покупця за умов поставки продукції і передання пакету товаросупровідних документів, зазначених у п. 6.1 договору.
Матеріалами справи, а саме листом позивача від 20.09.2010 р. та описом вкладення в цінний лист від 20.09.2010 р. підтверджено, що рахунки та податкові накладні за вищезазначеною поставкою були передані відповідачу 2. лише 24.09.2010 р., тобто з порушенням умов п. 6.1 договору.
Крім того, відповідачу в порушення умов п. 6.1. договору було направлено не оригінали сертифікатів, а копії восьми сертифікатів, викладених на англійській мові та івріті без їх переведення на національну мову. Зі змісту наданих сертифікатів неможливо вияснити чи відносяться дані сертифікати до поставленої відповідачу 2. продукції.
Тобто, з вищенаведеного можна зробити висновок про те, що позивач не виконав свого обов*язку за договором та не передав своєчасно разом з продукцією відповідачу 2. документів, прямо зазначених у п. 6.1 договору.
10 грудня 2009 р. між позивачем та відповідачем 1. було укладено договір поруки. Відповідно до п.3.1. договору поруки відповідач 1. зобов"язався у разі порушення відповідачем 2. умов договору № 15/1506 самостійно виконати зазначений обов"язок відповідача 2. перед позивачем, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, на підставі письмової вимоги позивача в десятиденний строк.
В підтвердження своїх позовних вимог позивачем було надано видаткову накладну № 5 від 14.01.2010 р., довіреність № 49 від 14.01.2010 р., рахунок № 10 від 14.01.2010 р., що є на думку позивача доказами виконання своїх зобов"язань за договором. Однак, надана в якості доказу накладна (а.с. 22) не містить посилання на договір, з її змісту також не вбачається, що позивачем конкретно переданий товар саме відповідачеві 2., оскільки про одержання товару за вищезгаданою накладною не вказано прізвище особи, яка уповноважена на його отримання та інших доказів на одержання товару до суду не надано. До того ж, довіреність № 49 від 14.01.2010 р. (а.с. 23) містить посилання на зовсім інший договір. Отже, як вбачається з матеріалів справи позивачем не доведений факт отримання відповідачем 2. товару за накладною № 5 від 14.01.2010 р.
У відповідності зі ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансової звітності в Україні" первинний документ - документ, який має відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені в час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - беспосередньо після її закінчення.
Тобто, накладна, яка складена в момент проведення господарської операції, є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції по передачі товару.
В обґрунтування своїх вимог позивачем до уточненої позовної заяви додатково надані видаткові накладні, специфікації та довіреності.
При дослідженні доданих до уточненої позовної заяви документів судом встановлено наступне.
Так, видаткова накладна № 52 від 19.03.2010 р. та рахунок № 78 від 19.03.2010 р. на суму 28 539,46 грн. не містять посилання на договір; на зворотній стороні довіреності № 351 від 19.02.2010 р., виданій ОАО "ЄМСС" Мальневой Л.Н. на отримання від позивача продукції по двом договорам (№ 15/1506 від 10.12.2009 р. та № 14/2061 від 24.12.2008 р.) в графі "найменування цінностей" не зазначений асортимент продукції, на отримання якої видана довіреність, вартість такої продукції не відповідає вартості продукції, зазначеної в специфікації № 12, у зв*язку з чим встановити факт видачі цієї довіреності саме для отримання продукції, зазначеній в специфікації № 12 до договору № 15 /1506 від 10.12.2009 р. неможливо; згідно видаткової накладної № 52 позивачем за поставку продукції нарахована сума 28 539,46 грн. з врахуванням НДВ, а рахунок № 78 від 19.02.2010 р., на який є посилання в видатковій накладній № 52, виставлений відповідачу 2. на суму 30 123,26 грн.
Відповідно до ст. 664 ЦК України моментом виконання обов'язку продавця передати товар та цей обов'язок вважається виконаним при:
1) врученні товару покупцеві якщо товар доставляється продавцем;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий за місцезнаходженням товару. Договором може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За змістом пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання па кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства - отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.
До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами.
Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців). Порядок використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей (зареєст. у Мінюсті України 12.06.96 р. № 293/1318).
Доручення на отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства по переліку та у відповідній кількості товарно-матеріальні цінності. Без доручення не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Відповідно до вимог вказаної Інструкції № 99 забороняється відпускати товар у разі пред'явлення доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим більше, зовсім без доручень.
На доданих до уточненої позовної заяви видаткових накладних взагалі не вказаний номер та дата договору, відповідно до якого здійснювалась поставка (передача) товару. Отже, посилання позивача на те, що продаж товару за вищевказаними накладними позивачем здійснювався відповідно до умов договору поставки №15/1506 від 10.12.2009 року суд вважає безпідставними, оскільки це не доведено позивачем документально.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про порушення відповідачем 2. умов договору, оскільки з наданих до матеріалів справи вище перелічених накладних не вбачається, що позивачем конкретно переданий товар відповідачеві 2. та у останнього виник обов*язок по оплаті продукції.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, суперечать приписам діючого законодавства, а тому підстави для їх задоволення відсутні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідача у виникненні спору немає. З урахуванням цього, суд покладає судові витрати на позивача.
На підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 664 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансової звітності в Україні", керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Суддя Смірнова О.В.
Повний текст рішення підписано 16 травня 2011 року
/справа № 5023/1327/11/