"15" червня 2011 р. Справа № 5019/672/11
За позовом ОСОБА_4 акціонера Відкритого акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" м. Запоріжжя
до відповідача 1 ОСОБА_1 м. Запоріжжя
до відповідача 2 Відкритого акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" с. Нова-Любомирка Рівненського району Рівненської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" м. Київ
про визнання недійсним рішення загальних зборів від 17.10.2007р.
Суддя Павлюк І.Ю.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - ОСОБА_2., представник (довіреність № 50/11 від 24.01.2011р.);
від третьої особи - не з'явився.
В судове засідання 15 червня 2011 року представники позивача, відповідача 1 та третьої особи не з'явились, хоч про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Суть спору: Позивач - ОСОБА_4 акціонер ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача 1 - ОСОБА_1 та відповідача 2 ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод", які відбулися 17 жовтня 2007 року і оформлені протоколом № 1 загальних зборів акціонерів ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" від 17 жовтня 2007 року.
02 грудня 2009 року господарським судом Запорізької області винесено рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод", які відбулися 17 жовтня 2007 року та оформлені протоколом № 1 загальних зборів акціонерів ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" від 17 жовтня 2007 року з дня проведення загальних зборів.
11 січня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" звернулося до Денецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 02 грудня 2009 року.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21 березня 2011 року в зв'язку з порушенням судом першої інстанції вимог статті 16 ГПК України (виключна підсудність справ), рішення господарського суду Запорізької області від 02 грудня 2009 року скасовано, а справу за підсудністю передано на розгляд до господарського суду Рівненської області.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 31 березня 2011 року вказану справу за номером № 5019/672/11 прийнято до розгляду, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"
04 травня 2011 року третя особа подала відзив на позовну заяву, в якому з підстав, зазначених в останньому, заперечує проти позовних вимог та просить в задоволенні позову відмовити (а.с.124-127).
05 травня 2011 року відповідач 2 подав заяву про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою господарського суду від 05 травня 2011 року строк розгляду справи, в порядку частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено до 15 червня 2011 року.
02 червня 2011 року відповідач 2 подав відзив на позов, в якому з підстав, зазначених в останньому, визнає позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач 1 в судове засідання 15 червня 2011р. не з'явився, вимоги ухвал суду від 31.03.2011р., від 18.04.2011р., від 05.05.2011р. та від 02.06.2011р. не виконав.
Третя особа в судове засіданні 15 червня 2011 року не з'явилася. Водночас, подала клопотання, в якому, в зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання, оскільки останній перебуває у відрядженні у м. Енергодар Запорізької області, просить відкласти розгляд справи.
Вказане клопотання третьої особи не підлягає до задоволення з огляду на те, що 15 червня 2011 року закінчується присічний строк вирішення спору, передбачений статтею 69 ГПК України (з урахуванням продовження строку розгляду спору на 15 днів).
Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без позивача, відповідача 1 та третьої особи.
В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд
Позивач - ОСОБА_4 є акціонером ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" і володіє 31,96 % акцій, що підтверджується сертифікатом акцій.
17 жовтня 2007 року були проведені загальні збори акціонерів ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод". На загальних зборах, згідно протоколу були присутні акціонери, які володіють 2106654 голосами, що складає 64,89 %. Інтереси позивача як акціонера ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" на загальних зборах акціонерів 17 жовтня 2007 року представляв відповідач 1 - ОСОБА_1, якій діяв на підставі довіреності від 15 жовтня 2007 року, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_3. На загальних зборах відповідач 1 був обраний секретарем зборів та підписав протокол № 1 загальних зборів акціонерів ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" від 17 жовтня 2007 року.
19 листопада 2009 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по справі № 2/3493-09 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності винесено рішення, яким довіреність, видану 15 жовтня 2007 року позивачем відповідачу 1 визнано недійсною з дати її видачі. Рішення суду в порядку та в строки визначені нормами чинного законодавства не оскаржувалося та 30 листопада 2009 року набрало законної сили.
Відповідно до статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що на загальних зборах акціонерів ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" 17 жовтня 2007 року були присутні акціонери, які володіли менше ніж 60 % голосів, а отже відповідно був відсутній коврум.
Відповідно до частини 8 статті 41 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.
Третя особа, заперечуючи позовні вимоги, вказує наступне.
17 жовтня 2007 року на загальних зборах акціонерів відповідача 2 було прийнято рішення про надання повноважень ОСОБА_6 на укладення кредитного договору та передачу рухомого майна у заставу, нерухомого майна в іпотеку (пункти 7-9 Рішення загальних зборів).
На виконання Рішення загальних зборів виконуючий обов'язки виконавчого директора ОСОБА_6. уклав з Товариством з обмеженого відповідальністю “Український промисловий банк” Кредитний договір № 63/КВ-07 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 19 жовтня 2007 року з лімітом кредитування еквівалентним 2 млн. доларів США.
Виконуючи свої зобов'язання за Кредитним договором, Банк надав кредит відповідачу 2 у розмірі еквівалентному 2 млн. доларів США.
Однією з істотних умов кредитного договору, яка має бути чітко виписана в договорі, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит. Проценти сплачувані позичальником за користування кредитом за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами.
Кредитним договором встановлено 13 % річних у доларах США, 11.5 % річних у євро, 18,5 % річних у гривнях.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повертати позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому договором.
Відповідно до пункту 4.4 Кредитного договору сплата відповідачем 2 відсотків здійснюється щомісячно в строк до 28 числа по останній робочий день поточного місяця на відповідні рахунки у євро, доларах США, гривнях Запорізької філії ТзОВ “Укрпромбанк”.
Статтями 525 та 526 ЦК України встановлено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зобов'язання по якому повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок закону, умов договору та припиняться виконанням, проведеним належним чином, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.
Відповідач 2 уклав Кредитний договір та виконував його умови належним чином. Тому, своїми діями (отриманням кредитних коштів, сплатою відсотків за користування кредитом) відповідач 2 у повній мірі проявив свою волю щодо оспорюваного правочину, з якого ясно випливає намір (бажання) відповідача 2 здійснити правочин на заздалегідь відомих умовах.
Позивач, як одну з підстав для визнання недійсним з моменту проведення Рішення загальних зборів зазначає рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 2-3493/09.
Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). Зазначена норма означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі.
Частина друга статті 236 ЦК України, згідно з якою якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, не встановлює винятків із правил частини першої статті 236 ЦК України. Натомість частина друга статті 236 ЦК України конкретизує норму абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Саме, частина друга статті 236 ЦК України встановлює, що за нікчемним правочином та за правочином, визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому.
Момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за такими правочинами, імперативно встановлені частинами першою та другою статті 236 ЦК України, і не можуть бути змінені судом. Тому в разі задоволення судом позову про визнання правочину недійсним в рішенні не слід вказувати ні момент, з якого правочин є недійсним, ні про припинення можливості настання прав та обов'язків за правочином у майбутньому.
Як видно з наданого позивачем рішення по справі № 2-3493/09 судом встановлено тільки сам факт недійсності довіреності з моменту її видачі, а наслідком недійсності довіреності з моменту її видачі не визнано недійсними правочини, які були вчинені на підставі такої довіреності.
Тому, на думку третьої особи, оскільки у справі № 2-3493/09 не встановлено недійсність правочинів, вчинених на підставі визнаної недійсної довіреності, не зазначено наслідків, які настануть у зв'язку з набранням чинності зазначеного рішення, підстав для визнання Рішення загальних зборів недійсним з моменту його ухвалення не має.
Позовна заява ґрунтується на твердженні, що під час проведення Загальних зборів акціонерів ВАТ “Любомирський вапняно-силікатний завод” порушено вимоги частини 8 статті 41 Закону України “Про господарські товариства”, а саме: загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.
Зазначене посилання не є правомочним, оскільки на момент проведення самих загальних зборів були якраз понад 60 відсотків голосів акціонерів, що підтверджується й рішенням загальних зборів.
Крім того, зазначена норма не має зворотної дії у часі, тим більше, що позивачем не надано доказів, що на момент проведення загальних зборів акціонерів були присутні менше 60 % акціонерів.
Крім того, слід відзначити, що відповідно до вимог статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.
15 жовтня 2007 р. позивач оформив довіреність на ОСОБА_1 та ОСОБА_5., яка була засвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3. та зареєстрована у реєстрі за № КД-4412.
Згідно зазначеної довіреності відповідач 1 мав право представляти інтереси позивача з усіма необхідними повноваженнями, такими як:
бути представником та брати участь у голосуванні на зборах будь-яких товариств та (або) приватних підприємств з усіма правами наданими учасниками таких товариств та (або) приватних підприємств,
вносити на розгляд загальних зборів питання та пропозиції,
голосувати по всіх питаннях порядку денного,
а також виконувати всі інші дії та формальності, які на думку представника необхідні будуть для виконання такого роду уповноважень.
Наділивши останнього у довіреності таким колом повноважень, позивач зобов'язав відповідача 1 діяти відповідно до вимог Статуту ВАТ “Любомирський вапняно-силікатний завод”, як акціонера.
На підставі вищевикладеного третя особа вважає позов безпідставним та необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Суд не бере до уваги твердження третьої особи, висвітлені у відзиві на позов з наступних підстав.
19 листопада 2009 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя по справі № 2/3493-09 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності винесено рішення, яким довіреність, видану 15 жовтня 2007 року позивачем відповідачу 1 визнано недійсною з дати її видачі. Рішення суду в порядку та в строки визначені нормами чинного законодавства не оскаржувалося та 30 листопада 2009 року набрало законної сили.
За таких підстав був відсутній кворум при проведенні загальних зборів акціонерів ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод", а відтак рішення прийнятті на цих зборах прийняті з порушенням норм чинного законодавства.
Згідно з п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути, у тому числі, порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства.
При цьому відповідно до п. 18 цієї постанови при розгляді справ судам слід враховувати, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону “Про господарські товариства”).
Отже, господарський суд приходить до висновку, що загальні збори акціонерів ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод", які відбулися 17 жовтня 2007 року, проведені з порушенням норм чинного законодавства та Статуту товариства, а отже, прийняті на них рішення є недійсними.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, позов обґрунтований і підлягає задоволенню. На відповідачів покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на підставі частин першої та п'ятої ст. 49 ГПК України, внаслідок їх неправильних дій - доведення спору до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Визнати недійсними рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод", які відбулися 17 жовтня 2007 року і оформлені протоколом № 1 загальних зборів акціонерів ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" від 17 жовтня 2007 року.
3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1, який проживає в 69006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та з Відкритого акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод", яке знаходиться в 35321, с. Нова Любомирка Рівненського району Рівненської області, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 05467240 на користь ОСОБА_4, який проживає в 69096, АДРЕСА_2 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.Ю. Павлюк
Рішення підписане суддею "15" червня 2011 р.