36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.06.2011 Справа № 18/1353/11
м. Полтава
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", вул. 50 років Жовтня, 27/58, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
про стягнення 45464, 89 грн.
Суддя Пушко І.І.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 184 від 22.03.2011 року.
Розглядається позовна заява про стягнення 45464,89 грн. заборгованості за договором перевезення вантажів № 25/09/1010 від 25.09.2010 року, з яких 40327,60 грн. -основний борг, 3116,83 грн. - пеня, 1470,24 грн. -інфляційні витрати, 550,22 грн. -3 відсотки річних.
Позивач в засідання не з'явився, надіслав заяву, в якій повідомив суд, що позов ним підтримується в повному обсязі.
Відповідач позов в частині основного боргу в розмірі 40327,60 грн., 3116,83 грн. пені, 550,22 грн. 3 % річних визнає, про що зазначив у відзиві на позов від 10.06.2011 року, заперечує проти заявленого позивачем розміру інфляційних витрат вважаючи його невірно розрахованим і визнає збитки від інфляції на суму 1451,75 грн.; стосовно адвокатських витрат -вважає їх явно завищеними позивачем та такими, що не підлягають задоволенню, а також просить суд при винесення рішення розстрочити його виконання на шість місяців рівними частинами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між сторонами по справі 25.09.2010 року укладено договір про перевезення вантажів № 25/09/2010 (далі Договір).
За умовами договору замовник (відповідач) доручає, а експедитор (позивач) на умовах даного Договору власними або орендованими транспортними засобами, за відповідну плату здійснює перевезення визначеного товаротранспортними накладними вантажу з визначеного замовником місця завантаження до пункту його розвантаження.
Відповідно до п. 2.1. Договору перевезення вантажів здійснюється на підставі письмових заявок на перевезення, узгоджених сторонами, або згідно усних розпоряджень диспетчера, як зазначає позивач у позові, перевезення виконувались на підставі усних розпоряджень диспетчера.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Договір, укладений між сторонами по справі іменується "Договір перевезення", однак, він містить ознаки договору транспортного експедирування. Виходячи з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Документом (підставою), що підтверджує виконання своїх обов'язків експедитором, є оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою вантажовідправника, вантажоодержувача та підписом водія експедитора (п. 2.4. Договору).
Згідно ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Договором визначено, що ціни на послуги узгоджуються сторонами в протоколі узгодження вартості перевезення до даного Договору і вказуються у рахунках-фактурах експедитора (п. 4.1. Договору, що замовник сплачує рахунки експедитора за надані послуги на умовах Договору, враховуючи пробіг транспорту перевізника до місця його завантаження та подачі (п. 3.1.6 Договору).
За змістом п. 5.2. Договору підставою для розрахунків є рахунок експедитора з додатком про розрахунок вартості перевезення, акт виконаних робіт, оригінали товарно-транспортних накладних з відмітками вантажовідправника, вантажоодержувача та водія перевізника.
За п. 5.1. Договору розрахунки здійснюються в термін 10 банківських днів з моменту отримання документів за умови підписання замовником акту виконаних робіт.
Як свідчать матеріали справи, на кожне окреме перевезення складалася товаротранспортна накладна (а.с.13-15).
Наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт № 1 від 11.10.2010 року, № 2 від 20.10.2010 року, № 4 від 01.11.2010 року свідчать, що позивачем в жовтні - листопаді 2010 року надавались послуги з перевезення. На виконання п. 4.1., п. 5.2. Договору позивач виставляв відповідачу рахунки про оплату (а.с. 16-18).
Проте, як свідчить розрахунок позовних вимог (а.с. 3), послуги з перевезення відповідачем оплачувались частково. Станом на момент розгляду справи в суді сума основного боргу відповідача по Договору складає 40327,60 грн., що відповідачем визнається в повному обсязі ( відзив на позов, а.с. 46-48).
За п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи з п. 1 ст. 903 Цивільного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості наданих послуг.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Здійснене відповідачем визнання позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб, а тому приймається судом відповідно до ст.ст. 22, 78 ГПК України.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором перевезення, а саме не сплатив у повному обсязі вартість наданих послуг, тому позовні вимоги про стягнення 40327,60 грн. основного боргу підлягають задоволенню повністю.
За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строку оплати замовник повинен сплатити пеню в розмірі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Позивачем заявлено до стягнення 3116 грн. 83 коп. пені за 182 дні прострочки, в пері з 16.11.2010 року по 16.05.2011 року (розрахунок в мат. справи, а.с. 4), розмір якої відповідає вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому підлягає задоволенню.
Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Позивачем заявлено до стягнення 550 грн. 22 коп. - 3% річних за період з 16.11.2010 року по 31.03.2011 року, а також позивач просить стягнути 1470 грн. 24 коп. інфляційних витрат з грудня 2010 року по березень 2011 року.
Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 1470 грн. 24 коп. інфляційних нарахувань, 550 грн. 22 коп. 3 % відсотків річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем сум.
Заперечення відповідача стосовно заявленого позивачем розміру інфляційних витрат не приймаються, оскільки при перевірці судом не було виявлено їх завищення з боку позивача (перевірка розміру інфляційних нарахувань проводилась за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт"), а навпаки, фактично позивач вимагає стягнення інфляційних втрат в меншому розмірі, ніж міг би заявити (за розрахунком суду на 223,52 грн. менше, зокрема згідно розрахунку позивача (а.с. 4), інфляцію за грудень він бере в розмірі 100,3 відсотка, в той час, як згідно повідомлення Державного комітету статистики України від 11.01.2011, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у грудні 2010 року становив 100,8 відсотка).
Відповідач заявив суду клопотання (відзив на позов, а.с. 47-48) про розстрочку виконання рішення на шість місяців рівними частинами, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства.
Позивач проти розстрочки виконання рішення заперечує.
Дане клопотання належним чином не вмотивоване. Та обставина, на яку заявник посилається як на підставу надання розстрочки - важкий фінансовий стан, не є винятковою. Відповідачем не надано будь-яких доказів, які свідчать про наявність виключних обставин, які утруднюють виконання рішення чи роблять його неможливим, тому суд не вбачає підстав для його задоволення.
За ст. 44 ГПК України до складу судових витрат включаються, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.
Згідно п. 10 Роз'яснення ВАСУ від 04.03.1998р. № 02-5/78 витрати позивача, пов'язані з оплатою послуг адвоката для надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат.
Позивачем заявлено до стягнення 3281,00 грн. витрат на правову допомогу.
При вирішенні даного питання суд встановив наступне.
За договором доручення від 01.03.2011 року (далі -Договір доручення)( а.с. 23) повірений -адвокат ОСОБА_4 зобов'язався в інтересах довірителя (позивача) вчинити такі дії: надати правову допомогу у спорі, здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (5 годин); провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом підготовки й направлення претензії боржнику та проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (4 години); підготувати пакет документів, необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву та вчинити інші дії необхідні для розгляду справи (8 годин).
Суду надані докази фактичного понесення позивачем витрат за Договором доручення (квитанція до прибуткового касового ордера № 01-11/04 від 14.04.2011 року на суму 3281,00 грн.), однак при цьому, позивач не представив суду докази, які засвідчують вчинення повного обсягу дій адвокатом ОСОБА_4, викладених в п. 1.1 Договору доручення, за які він отримав такі кошти, окрім складання позовної заяви. Одночасно слід підкреслити, що даний спір не носить складний характер, тому написання позовної заяви та підготовка пакету документів не потребує затрат часу в розмірі 8 годин для адвоката, який згідно свідоцтва (а.с. 27), довідки від 25.08.2010 року (а.с. 26) займається адвокатською практикою з 2008 року. Крім зазначеного, суд враховує, що представник позивача не брав участь в засіданнях, тому є незрозумілим, за вчинення яких дій виникла сума в розмірі 3281,00 грн. вартості адвокатських послуг. Докази направлення претензій були витребувані судом ухвалою від 17.05.2011 року, 31.05.2011 року, проте позивачем не надані. Також не надані докази виїзду адвоката для вивчення та огляду доказів.
Згідно п. 11 Інформаційного Листа Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.
За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів справи, оскільки заявлені до стягнення позивачем адвокатські витрати на суму 3281,00 грн. не обґрунтовані доказами, суд вважає їх явно завищеними, тому обмежує розмір адвокатських витрат до 1000,00 грн. з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 44, 49 (ч.2, ч. 5), 78, 82, 83 (п. 6), 84-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", вул. 50 років Жовтня, 27/58, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 33707592, р/р 2600888 в АТ "Ерсте банк", МФО 380009 на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентиф. код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ТОД АКБ "Укрсоцбанк", м. Тернопіль, МФО 338017 -40327 грн. 60 коп. - заборгованості; 3116 грн. 83 коп. -пені; 550 грн. 22 коп. - 3 % річних; 1470 грн. 24 коп. -інфляційних витрат; 454 грн. 65 коп. відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 грн. 00 коп. -відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; 1000 грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги.
3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Суддя Пушко І.І.