36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
19.05.2011 Справа № 18/800/11
за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1
до Приватного підприємства "Завод силікатної цегли", 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ленінградська, 3
про стягнення 34 000,00 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися.
19.05.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава про стягнення з Приватного підприємства "Завод силікатної цегли", м. Кременчук заборгованості в сумі 34 000,00 грн., з яких:
- 17 000,00 грн. штрафу за порушення з боку останнього законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації Полтавському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу № 2/220 від 20.01.2009 р. у встановлені у цій вимозі головою територіального відділення строки, застосованого за рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 2/48-рш від 19.05.2009 р. по справі № 2-13-50/25-2009;
- 17 000,00 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за період з 28.05.2010 р. по 01.03.2011 р. за несплату зазначеного штрафу.
Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить розписка, вчинена представником позивача на оригіналі ухвали суду від 14.04.2011 р. про відкладення розгляду даної справи.
Позивач надав суду клопотання № 2/2669 від 13.05.2011 р. (вх. № 8156д від 17.05.2011 р.) про розгляд справи за відсутності представника з огляду на перебування у відпустці працівника, що здійснює юридичне супроводження даної справи.
Клопотання судом задовольняється як таке, що не суперечить чинним процесуальним нормам.
Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 та пп. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки.
Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у минулому судовому засіданні, оцінивши надані докази,
встановив :
За результатами розгляду матеріалів справи № 2-13-50/25-2009 та відповідно до ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", п. 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 291/5482 зі змінами та доповненнями, п. 33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 р. № 169-р, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.07.1998 р. за № 471/2911, адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 2/48-рш від 19.05.2009 р., яким, зокрема :
- визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції дії Приватного підприємства "Завод силікатної цегли" у вигляді неподання інформації Полтавському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу від 20.01.2009 р. № 2/220 у встановлені у цій вимозі головою територіального відділення строки;
- накладено на Приватне підприємство "Завод силікатної цегли" штраф у загальному розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн.;
- зобов'язано Приватне підприємство "Завод силікатної цегли" надати інформацію до територіального відділення, яка вимагалася листом від 20.01.2009 р. № 2/220, у місячний термін з дня отримання рішення.
19.05.2009 р. Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України супровідним листом № 2/1823 відповідачу було надіслано поштовим рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 2/48-рш від 19.05.2009 р. по справі № 2-13-50/25-2009. Інформація про прийняте рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях Приватного підприємства "Завод силікатної цегли" опублікована в газеті "Зоря Полтавщини" від 17.03.2010 р. в порядку ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Отже, приписами вказаної норми передбачено строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який не може бути відновлено.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 22.10.2008 р. № 01-8/634 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства".
Доказів на підтвердження оскарження вказаного вище рішення суду не надано. За даними позивача зазначене рішення не оскаржувалося (див. текст позовної заяви № 2/1681 від 16.03.2011 р. (вх. № 945/11 від 21.03.2011 р.).
Як вбачається з рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 2/48-рш від 19.05.2009 р. по справі № 2-13-50/25-2009, розпочатої з власної ініціативи розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення від 24.02.2009 р. № 2/25-р за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Приватного підприємства "Завод силікатної цегли", Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України відповідачу засобом поштового зв'язку з рекомендованим поштовим відправленням направлено письмову вимогу № 2/220 від 20.01.2009 р. про надання інформації та копій документів.
Вказана вимога, адресована Приватному підприємству "Завод силікатної цегли", була вручена 26.01.2009 р. повноважному представнику відповідача, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія повідомлення № 43120 та копія листа № 02-35-60 від 19.03.2009 р. Полтавської дирекції УДППЗ "Укрпошта" про підтвердження вручення зазначеної вимоги уповноваженій особі відповідача ОСОБА_1.
У вимозі № 2/220 від 20.01.2009 р. був установлений термін надання вищезазначеної інформації до територіального відділення - 10 днів з дня її отримання. Враховуючи загальні правила обчислення строків, встановлені ст.ст. 253-255 Цивільного Кодексу України, останній день подання інформації на вказану вимогу припадав на 05.02.2009 р.. Проте будь-якого реагування Приватного підприємства "Завод силікатної цегли" на направлену вимогу до територіального відділення не надходило.
На момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача є несплаченою та складає 17 000,00 грн..
Позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача 34 000,00 грн. заборгованості, з яких : 17 000,00 грн. штрафу за порушення з боку останнього законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації Полтавському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу № 2/220 від 20.01.2009 р. у встановлені головою територіального відділення строку, застосованого за рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 2/48-рш від 19.05.2009 р. по справі № 2-13-50/25-2009 та 17 000,00 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за період з 28.05.2010 р. по 01.03.2011 р. за несплату зазначеного штрафу.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.
Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
За приписами статті 60 Закону № 2210 рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків , коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження .
Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме - вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.
Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 р. зі справи № 6/388 та в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Статтею 22 Закону України № 3659-ХІІ від 26.11.1993 р. "Про Антимонопольний комітет України" (із змінами та доповненнями) визначено, зокрема, що:
- вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ним строки, якщо інше не передбачено законом;
- невиконання вимог голови територіального відділення Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до статті 221 названого Закону суб'єкти господарювання, інші юридичні особи, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк.
Згідно з частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом третім частини другої цієї статті, - у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом четвертим частини другої цієї статті, - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 5 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Із встановлених вище обставин вбачається, що вимога Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.01.2009 р. № 2/220 про надання відповідачем певної інформації містила строки подання такої інформації - відповідно 10 днів з дня отримання такої, клопотання про продовження строку виконання вимоги відповідачем не заявлялося, виконання вимоги не було здійснено, обсяг запитуваної позивачем інформації відповідає змістовному колу завдань органами Антимонопольного комітету України, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Факт неподання відповідачем інформації, витребуваної територіального відділення Антимонопольного комітету України за вимогою від 20.01.2009 р. № 2/220 встановлений рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 2/48-рш від 19.05.2009 р. по справі № 2-13-50/25-2009.
Таким чином, складом правопорушення є сам факт ненадання відповідачем позивачу відповідної інформації.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі, зокрема, друкованому виданні відповідної обласної ради за останньою відомою юридичною адресою відповідача.
Інформація про прийняте рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях Приватного підприємства "Завод силікатної цегли" опубліковано в газеті "Зоря Полтавщини" від 17.03.2010 р..
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17 000,00 грн. штрафу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду даної справи штраф в розмірі 17 000,00 грн. у встановлений рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 2/48-рш від 19.05.2009 р. по справі № 2-13-50/25-2009 строк відповідачем не сплачено.
Згідно наданого позивачем розрахунку пені за період з 28.05.2010 р. по 01.03.2011 р. її розмір становить 70 635,00 грн..
Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмірі 1,5% від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. З урахуванням наведеного, розмір пені за даними позивача становить 17 000, 00 грн..
Отже, враховуючи вищевикладене та здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" в частині стягнення 17 000,00 грн. пені за період з 28.05.2010 р. по 01.03.2011 р. є правомірними.
Право на звернення до суду з даним позовом територіальному відділенню Антимонопольного комітету України надане ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 17 000,00 грн. штрафу та 17 000,00 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. "а" ч. 2 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" (із змінами і доповненнями) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з ст. 471 ГПК України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України. Порядком оплати витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 (в редакції Постанови КМУ від 05 серпня 2009 р. № 825 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ") розмір витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу при розгляду господарських справ становить 236,00 грн..
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Завод силікатної цегли" (39600, м. Кременчук, вул. Ленінградська, 3), код ЄДРПОУ 34689779:
- в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунки, відкриті в управліннях державного казначейства України за місцезнаходженням платника податків, код бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та санкції", символ звітності 106 та за реквізитами : банк одержувача - ГУДКУ у Полтавській області, місцезнаходження - м. Полтава, МФО 831019, найменування управління державного казначейства (УДК) - УДК у Кременчуцькому районі, код ЄДРПОУ 34698579, номер рахунку 31113106700219 - 17 000,00 грн. штрафу та 17 000,00 грн. пені;
- в доход державного бюджету України на рахунок № 31118095700002, отримувач: УДК у м. Полтава, МФО 831019, ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі 340,00 грн.;
- в доход державного бюджету України на рахунок № 31217264700002, отримувач: УДК у м. Полтава, МФО 831019, ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, код бюджетної класифікації 22050003 - 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Повне рішення складене 25.05.2011 р..
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.