Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2011 р. Справа № 5023/2724/11
вх. № 2724/11
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1.(особисто);Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. № 02-04/734 від 12.11.10р.;Третя особа - ОСОБА_3, дов. №43 від 27.01.2009р.
розглянувши справу за позовом Арбітражного керуючого Фізичної особи - підприємця ліквідатора ОСОБА_1, м. Березань 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Фізична особа - підприємець - ОСОБА_4, м. Харків
до Публічного акціонерного товариства"Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії, м.Харків
про визнання правовідношення припиненим
Позивач -ФОП Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -АКБ “Укрсоцбанк”в якій просить суд: 1)Визнати відсутнім права АКБ “Укрсоцбанк” утримувати під обтяженням та обмеженням майно нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-6 літ. “А-5”за адресою: АДРЕСА_2 за договором іпотеки № 805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 р. 2) Визнати відсутнім права АКБ “Укрсоцбанк” утримувати під обтяженням та обмеженням майно нежитлові приміщення першого поверху №1-5 літ. “А-5”за адресою: АДРЕСА_2 за договором іпотеки № 805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 р. 3) Визнати припиненими правовідношення між АКБ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_4 за договором іпотеки № 805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 р. предмет іпотеки нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-6 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_2. 4) Визнати припиненими правовідношення між АКБ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_4 за договором іпотеки № 805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 р. предмет іпотеки нежитлові приміщення першого поверху №1-5 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_2. Окрім того, просить покласти судові витрати на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.04.2011 року об 11:00год.; також зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ФОП ОСОБА_5
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 квітня 2011 року розгляд справи відкладено на 17 травня 2011 року о 09:30 год.
11 травня 2001 року до суду надійшло клопотання (вх. № 9471), в якому відповідач, просить припинити провадження у справі на підставі п. 1 , п. 1-1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на те, що ліквідатор ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_1 є фізичною особою, а тому не має права на звернення до господарського суду . Окрім того, вказує на відсутність предмету спору, оскільки майно, що знаходиться в іпотеці вже реалізовано. Також відповідач зазначає, що у позивача відсутнє право на звернення до суду, бо його право та інтерес жодним чином не порушено а також те, що арбітражний керуючий ОСОБА_1 не може бути стороною у господарському процесі, оскільки він є фізичною особю.
16 травня 2011 року позивач надав уточнену позовну заяву, в якій позивач -ФОП Арбітражний керуючий ОСОБА_1 ліквідатор ФОП ОСОБА_4 просить суд 1)Визнати відсутнім права АКБ “Укрсоцбанк” утримувати під обтяженням та обмеженням майно нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-6 літ. “А-5”за адресою: АДРЕСА_2 за договором іпотеки № 805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 р.; 2) Визнати відсутнім права АКБ “Укрсоцбанк” утримувати під обтяженням та обмеженням майно нежитлові приміщення першого поверху №1-5 літ. “А-5”за адресою: АДРЕСА_2 за договором іпотеки № 805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 р. 3) Визнати припиненими правовідношення між АКБ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_4 за договором іпотеки № 805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 р. предмет іпотеки нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-6 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_2. 4) Визнати припиненими правовідношення між АКБ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_4 за договором іпотеки № 805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 р. предмет іпотеки нежитлові приміщення першого поверху №1-5 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Враховуючи, вищевикладене, суд приймає уточнену позовну заяву до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.
У призначеному судовому засіданні 17 травня 2011 року позивач підтримав заявлений позов, з урахуванням наданих уточнень та просив суд його задовольнити. Надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх. № 10938) та додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні представник третьої особи позов підтримував.
Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позов.
Також відповідачем надано клопотання, в якому посилаючись на зміну назви відповідача, просить замінити найменування відповідача Акціонерно-комерційного банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" на Публічне акціонерне товариство „УкрСоцбанк”.
У судовому засіданні 17 травня 2011 року оголошено перерву до 17 травня 2011 року о 14:30 год.
Після оголошеної перерви відповідачем додатково подано докази в обґрунтування клопотання про заміну назви відповідача, які судом долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані відповідачем докази, судом встановлено, що відповідач змінив своє найменування. Так, рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 09 березня 2010 року прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) банку. Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк” є правонаступником Акціонерно-комерційного банк соціального розвитку "Укрсоцбанк". Як свідчать статут відповідача та свідоцтво про державну реєстрацію, 14 червня 2010 року державним реєстратором зареєстровано статут Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”та Публічному акціонерному товариству „УкрСоцбанк” ідентифікаційний код 00039019 надано нове свідоцтво про державну реєстрацію (серія А01 № 365338).
Враховуючи викладені вище обставини, суд змінює назву відповідача з Акціонерно-комерційного банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" на Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”.
Також представником третьої особи надано заперечення на клопотання відповідача про припинення провадження у справі (вх. № 9950) та письмові пояснення щодо предмету спору(вх. № 9948), в яких позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем надано заперечення на клопотання відповідача про припинення провадження у справі (вх. № 9949), які судом долучені до матеріалів справи.
Розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі, суд вважає його необгрунтованим та таким що не підлягає задовленню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст.3-1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності,яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.
Матеріали справи свідчать, що позивач -арбітражний керуючий ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності з 09.11.2006 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про державну реєстрацію та має відповідну ліцензію на здійснення функцій арбітражного керуючого.
Згідно ст. 3-1 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”основним обов'язком арбітражного керуючого є захист інтересів кредиторів та боржника.
Ліквідатор банкрута - ФОП ОСОБА_4 арбітражний керуючий ОСОБА_1, виконуючи свої обовязки, покладені на нього постановою господарського суду Харківської області від 09.02.2010 року по справі № №Б-39/08-09 та ухвали господарського суду Харківської області від 17.02.2010 року, посилаючись на порушення з боку відповідача прав та охоронювальних законом інтересів банкрута ФОП ОСОБА_4, з метою захисту інтересів кредиторів, в тому числі і інтересів відповідача, а також з метою запобігання правопорушення, а саме подвійного стягнення кредитором АКБ “Укрсоцбанк”(відповідачем) грошових коштів за одними і тими самими договорами іпотеки, звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»майно, що є предметом застави включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Також суд вважає помилковими посилання відповідача на те, що ОСОБА_4 за договорами іпотеки виступав як фізична особа, а не як Фізична особа-підприємець з наступних підстав.
Згідно ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Таким чином, вказаною нормою цивільного законодавства встановлено принцип повної відповідальності фізичної особи за зобов'язаннями, пов'язаними з її підприємницькою діяльністю.
Діючим законодавством не визначено критерії для відокремлення майна фізичної особи та фізичної особи підприємця.
Таким чином, суд вбачає наявність правових підстав, в розумінні ст. 1 ГПК України, для звернення позивача - ФОП Арбітражного керуючого ОСОБА_1, який здійснює функції ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з позовом до господарського суду Харківської області . У зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі.
Присутні в судовому засіданні 17 травня 2011 року позивач, відповідач та третя особа пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляд справи по суті..
Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 805/6/18/8-126, згідно умов якого АКБ «Укрсоцбанк» зобов'язався надати ОСОБА_7 у позику грошові кошти в розмірі 341 000 (триста сорок одна тисяча) доларів США зі сплатою 15 % річних, а ОСОБА_7 зобов'язалась повернути отримані грошові кошти рівними частками по 34 100 доларів США не пізніше 05 числа кожного року починаючи з 05.09.2009 р. та сплатити відсотки за користування кредитом. Кредит надавався на строк з 12.09.2008 р. по 05.09.2018 р. включно.
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_7, між відповідачем та ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір № 805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, за реєстром № 3875, за яким АКБ «Укрсоцбанк» передано в іпотеку нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-6 в літ «А-5» загальною площею 124,9 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.
Також судом встановлено, 13.08.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_9 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 805/6/18/8-105, згідно умов якого АКБ «Укрсоцбанк» зобов'язався надати ОСОБА_9 у позику грошові кошти в розмірі 630 000 доларів США зі сплатою 14,5 % річних, а третя особа зобов'язалась повернути отримані грошові кошти. Кредит надавався на строк з 13.08.2008 року по 05.09.2018 р. включно.
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_9, між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір № 805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10, за реєстром № 1353, за яким АКБ «Укрсоцбанк» передано в іпотеку нежитлові приміщення першого поверху № 1-5 в літ «А-5» загальною площею 176,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.
09.02.2010 р. Постановою господарського суду Харківської області у справі № Б-39/08-09 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Родзинського А.А.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2010 року звільнено від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Родзинського А.А. та призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого ОСОБА_1
Як зазначає позивач, в процесі ліквідації банкрута - ФОП ОСОБА_4 виявлено, що боржник має у власності майно:
- нежитлові приміщення першого поверху № 1-5 в літ “А-5”загальною площею 176,60 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, які знаходяться в іпотеці у АКБ “Укрсоцбанк”(відповідача) на підставі іпотечного договору № 805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 р.. посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10, за реєстром № 1353;
- нежитлові приміщення підвалу № 1-:-6 вліт. А-5 загальною площею 124,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, які знаходяться в іпотеці АКБ “Укрсоцбанк”( відповідача по справі) за іпотечним договором № 805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 р.. посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, за реєстром № 3875.
Під час виконання ліквідаційної процедури, ліквідатор арбітражний керуючий ОСОБА_1 (позивач) включив до ліквідаційної зазначені об'єкти нерухомості та здійснив його примусову реалізацію на відкритих торгах, що підтверджується Протоколами про проведення аукціону №1, 3 від 14.04.2010 року.
Нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-6 в літ «А-5» загальною площею 124,9 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 були придбані переможцем аукціону ОСОБА_12 -протокол про проведення аукціону №2 від 14.04.2010 року. За результатами проведених торгів, ліквідатор уклав з ОСОБА_12 Договір купівлі-продажу 17.04.2010 року, зареєстрований в реєстрі 535.
Нежитлові приміщення першого поверху № 1-5 в літ «А-5» загальною площею 176,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 були придбані переможцем аукціону ОСОБА_12- Протокол про проведення аукціону №1 від 14.04.2010 року. За результатами проведених торгів ліквідатор уклав з ОСОБА_12 Договір купівлі-продажу 17.04.2010 року, зареєстрований в реєстрі 536.
Грошові кошти були перераховані покупцем у повному обсязі на рахунок Товарної Біржі «Правопорядок» та будуть використані за рішенням суду у процедурі банкротства ФОП ОСОБА_4
Відповідач (ПАТ«Укрсоцбанк») приймає участь у справі про банкротство ФОП ОСОБА_4 у якості заставного кредитора, надав заяву про визнання його грошових вимог. Отже, права застановного кредитора захищені в процедурі банкрутства. Тому підстав для утримання майна під обтяженням за договорами іпотеки у банку відсутні.
Проте, як зазначено ліквідатором у позовній заяві, АКБ «Укрсоцбанк» продовжує здійснювати звернення стягнення на іпотечне майно та утримувати майно під обтяженнями та обмеженнями.
Таким чином, на думку позивача, вже відбулось звернення стягнення на іпотечне майно і відповідач в процедурі банкрутства отримає грошові кошти виручені від реалізації іпотечного майна в порядку встановленому в ст. 49 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. , натомість, відповідач продовжує звернення стягнення на іпотечне майно та утримувати майно під обтяженнями та обмеженнями, хоча повинен був направити лист нотаріусу для знаття обмежень та обтяжень, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, встановлено, що одним із способів захисту права є припинення правовідношення (припинення господарських правовідносин).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про іпотеку”: іпотекодавець -особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель -особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель -кредитор за основним зобов'язанням.
Згідно з частиною першою ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частиною першою ст. 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Частиною 5 ст. З Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
При цьому частиною першою ст. 11 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Частиною першою ст. 33 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ст. 19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 28 Закону України “Про заставу”, право застави, зокрема, припиняється у разі примусової реалізації предмета застави.
Відповідно до Роз'яснень, Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" N 02-5/602, 24.12.1999, частина перша статті 27 Закону передбачає збереження застави в разі переходу предмета застави у власність (а так само і у повне господарське відання) іншої особи. Згадана норма застосовується, зокрема, тоді, коли між заставодавцем та іншою особою існує правонаступництво, що виникло з передбачених законом підстав. Якщо ж право власності виникло у іншої особи незалежно від волі заставодавця, наприклад, у разі примусового продажу заставленого майна, то ця норма застосована бути не може, і право застави припиняється (абзац п'ятий статті 28 Закону).
Статтею 38 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.
Відповідно до статті 50 Закону України “Про іпотеку”, після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки. Це правило не застосовується у разі придбання предмета іпотеки іпотекодавцем.
Відповідно до статті 6.3 договорів іпотеки, договори, зокрема, договори іпотеки є припиненими, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання та з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до Роз'яснень, Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" N 02-5/602, 24.12.1999 року, частина перша статті 27 Закону передбачає збереження застави в разі переходу предмета застави у власність (а так само і у повне господарське відання) іншої особи. Згадана норма застосовується, зокрема, тоді, коли між заставодавцем та іншою особою існує правонаступництво, що виникло з передбачених законом підстав. Якщо ж право власності виникло у іншої особи незалежно від волі заставодавця, наприклад, у разі примусового продажу заставленого майна, то ця норма застосована бути не може, і право застави припиняється (абзац п'ятий статті 28 Закону).
Як свідчать матеріали справи, щодо іпотекодавця (позивача у справі) -ФОП ОСОБА_4 порушено справи про банкрутство. Постановою господарського суду Харківської області від 09.02.2009 року по справі №Б-39/08-09 ФОП ОСОБА_4 визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Родзинського А.А. Зазначеною Постановою господарського суду були встановлені грошові зобов'язання, строк сплати настав, серед яких , в тому числі,
-грошові вимоги АКБ “Укрсоцбанк”, код 09351014, м. Київ, вул. Ковпака, буд.29 - 965000,00 долара США, згідно генерального договору про надання кредитних послуг №805/6/18/8-105 від 13 серпня 2008 року та додаткової угоди №1 до генерального договору про надання кредитних послуг №805/6/18/8-105 від 13 серпня 2008 року, договір про внесення змін та доповнень №2 до генерального договору про надання кредитних послуг №805/6/18/8-105 від 13 серпня 2008 року від 12 вересня 2008року, додаткової угоди №3 до генерального договору про надання кредитних послуг №805/6/18/8-105 від 12 вересня 2008р, забезпечено іпотекою нежитлові приміщення першого поверху №1-5 в літері “А-5”, загальною площею 176,6кв.м. що знаходяться по адресу АДРЕСА_2 як майновий поручитель за договором іпотеки №805/13/18-5/8-649 від 13 серпня 2008 року, договір про внесення змін №1 до договору іпотеки №805/13/18-5/8-649 за р. № 1353 від 12 вересня 2008 року;
-та грошові вимоги АКБ “Укрсоцбанк”, код 09351014, м. Київ, вул. Ковпака, буд.29 - 341000,00 долара США, згідно генерального договору про надання кредитних послуг №805/6/18/8-126 від 12 вересня 2008 року та додаткової угоди №1 до генерального договору про надання кредитних послуг №805/6/18/8-126 від 12 вересня 2008 року, забезпечено іпотекою нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6 в літері “А-5”, загальною площею 124,9кв.м. що знаходяться по адресу АДРЕСА_2 як майновий поручитель за договором іпотеки №805/13/18-5/8-824 від 12 вересня 2008 року.
Судом також було встановлено, що все нерухоме, та рухоме майно боржника є предметом застави або іпотеки, та забезпечує виконання боржником зобов'язань перед кредиторами: АКБ “Укрсоцбанк”, код 09351014, м. Київ, вул. Ковпака, буд.29 та ВАТ “Райффазен Банк Аваль”, код 21666051, 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9 на загальну суму 1852 332,07 дол. США. за курсом НБУ дол. США на 12.02.2009 року складає 14262956,94 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2010 року звільнено від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Родзинського А.А. та призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого ОСОБА_1
Під час виконання ліквідаційної процедури, ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражним керуючим ОСОБА_1 було включено до ліквідаційної маси іпотечне майно -нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-6 в літ. “А-5”загальною площею 124,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та першого поверху № 1-5 в літ. “А-5” загальною площею 176,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та здійснено його примусову реалізацію на відкритих торгах, що підтверджується протоколами про проведення аукціону № 1,3 від 14.04.2010 року.
За результатами проведення торгів, ліквідатором боржника ФОП ОСОБА_4 - арбітражним керуючим ОСОБА_1, було укладено договори купівлі-продажу з його переможцем -ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за №№ 535 та 536.
Таким чином, щодо іпотекодавця (позивача у справі) також діє спеціальний правовий режим, визначений законодавством України про банкрутство.
Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Стаття 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, зокрема, встановлює, що укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
Стаття 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зокрема, встановлює, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
В Рекомендаціях Вищий господарський суд України N 04-5/1193, 04.06.2004 року “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”зазначив, що Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює певні гарантії прав кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника: щодо черговості у задоволені вимог (частина 1 статті 31), щодо права не погодитись на укладення мирової угоди (частина 3 статті 35) тощо.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
Відповідно абз. 2 ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Частина 1 статті 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” встановлює, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Відповідно пп. “а”п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Зокрема, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.
Таким чином, відповідно положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” в силу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також в силу наслідків визнання боржника банкрутом (ст.ст. 1, 12, 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”) припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань боржника, скасовуються будь-які обмеження щодо розпорядження майном банкрута. Майно, що належить банкруту та є предметом застави (іпотеки), підлягає включенню до ліквідаційної маси. Повноваження щодо його оцінки та реалізації належать виключно ліквідатору в ліквідаційній процедурі. При цьому, за заставодержателем (іпотекодержателем) зберігається право на виключне першочергове задоволення його вимог за рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна.
Суд також зазначає, що положення Закону України “Про іпотеку ” не суперечать положенням Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, а лише доповнюють його. Так, зокрема, ч. 2 ст. 33 Закону України “Про іпотеку ” визначає, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Тобто, вказана норма надає право іпотекодержателю отримати задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів отриманих від реалізації майна банкрута навіть до моменту настання строку виконання основного зобов'язання (достроково), але не надає можливість задоволення вимог іпотекодержателя поза межами процедури банкрутства (зокрема, ліквідаційної процедури).
З аналізу норм Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” (зі змінами та доповненнями), а також норм Законів України “Про іпотеку ”, “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ” в частині регулювання правового становища кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справах про банкрутство вбачається, що до внесення відповідних змін до Закону стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ” і Законом України “Про іпотеку ” окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів). (Відповідна правова позиція також викладена у Постановах Вищого господарського суду України у справах №1/122 від 20.01.2010 року, № 2/129 пн від 27.10.2010 року.).
Згідно п.8.5 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.
Відповідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 “Про судову практику в справах про банкрутство” провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК), іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Норми ряду законів містять положення, що не суперечать Закону, а доповнюють його, зокрема: пунктом 8 частини першої статті 34 Закону України “Про виконавче провадження ” встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); згідно з ч.3 статті 23 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ”, частиною другою статті 33 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення провадження у справі про банкрутство заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, який є майном боржника, незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на зазначене, суд вважає, що зобов'язання за договорами іпотеки № 805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 року, № 805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 року, є припиненими, оскільки в силу наслідків визнання боржника банкрутом, припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань боржника, та у зв'язку з реалізацією предмета застави та з цього моменту припиняється заборона на відчуження іпотечного майна, накладена приватним нотаріусом на зазначених договорах іпотеки.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у відповідача відсутнє право утримувати під обтяженнями майно, передане в іпотеку за договорами іпотеки після його примусової реалізації.
Враховуючи викладене, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення первісного позову у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15,16 509, 525,546,548,572,593,629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 20,173, Господарського кодексу України, статтями 1, 3-1, 12, 23, 25, 26, 30, 31, 47-48 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” ст.. 1, 3, 11. 12,19, 33, 50 Закону України “Про іпотеку ”, , статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Змінити назву відповідача з Акціонерно-комерційного банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" на Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”.
Прийняти до розгляду уточнення до позовної заяви.
Позов задовольнити повністю.
Визнати відсутнім права Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (код 09351014, адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10) утримувати під обтяженням та обмеженням майно нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-6 літ. “А-5”за адресою: АДРЕСА_2 за договором іпотеки № 805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 р.
Визнати відсутнім права Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (код 09351014, адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10) утримувати під обтяженням та обмеженням майно нежитлові приміщення першого поверху №1-5 літ. “А-5”за адресою: АДРЕСА_2 за договором іпотеки № 805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 р.
Визнати припиненими правовідношення між Публічним акціонерним товариством “Укрсоцбанк” (код 09351014, адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10) та ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, адреса: 61002, АДРЕСА_1) за договором іпотеки № 805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 р. предмет іпотеки нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-6 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_2.
Визнати припиненими правовідношення між Публічним акціонерним товариством “Укрсоцбанк” (код 09351014, адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10) та ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, адреса: 61002, АДРЕСА_1) за договором іпотеки № 805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 р. предмет іпотеки нежитлові приміщення першого поверху №1-5 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_2.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (код 09351014, адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10) на користь Арбітражного керуючого Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_3) 340,00 грн. держмита та 236,00 грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 18 травня 2011 року
справа № 5023/2724/11