Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2011 р. Справа № 5023/1441/11
вх. № 1441/11
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1,
м. Тернопіль
до ФОП ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 10000,00 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 10000,00 грн. боргу за виконане перевезення.
Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 04.05.2011 р. розгляд справи було відкладено на "12" травня 2011 р. о 16:40.
Сторони про судове засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання їх представники не з'явилися.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.
Позивач, через канцелярію господарського суду 06.05.2011 р. за вх. № 2019, надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Між сторонами було укладено договір-заявку № б/н на перевезення вантажу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснити міжнародне перевезення за маршрутом м. Маріуполь - м. Катовица (Польща) (дата та час завантаження - 15.12.2009 р. на 16:00, затаможка м. Донецьк, вул. Бауманова, 16; строк доставки вантажу 20.12.2009 р.), а відповідач - оплатити надані послуги.
Відповідно до договору-заявки, сторони погодили порядок розрахунків, відповідно до якого, відповідач повинен оплатити послуги, надані позивачем, в строк 3-5 днів по факту вивантаження автомобіля.
Вартість перевезення, відповідно до договору-заявки була погоджена сторонами в розмірі 10000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується міжнародною товаротранспортною накладною CMR A № 009505. Вантаж було одержано 23.12.2009 р.
При цьому суд зазначає, що доказів надходження будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача на адресу позивача в матеріалах справи не міститься.
Також, в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем позивачу 10000,00 грн. за виконане перевезення.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони підлягають задоволенню, а вказана сума в розмірі 10000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 980,00 грн. витрат, понесених на правову допомогу. В обґрунтування своїх вимог, позивачем надано до суду договір-доручення від 01.02.2011 р., укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3, на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 р., квитанцію до прибуткового касового ордера № 01-02/11 від 15.02.2011 р., що підтверджує оплату за послуги адвоката в сумі 980,00 грн.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на правову допомогу в розмірі 980,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 916 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити заяву позивача про розгляд справи без участі представника позивача.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в ПАТ КБ Приватбанк, МФО НОМЕР_4, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_5 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО НОМЕР_6, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) - 10000,00 грн. боргу за виконане перевезення; 980,00 грн. витрат, понесених на правову допомогу; 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Доленчук Д. О.
Рішення підписано 17.05.2011 р.