Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" травня 2011 р. Справа № 5023/2330/11
вх. № 2330/11
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., довіреність № 834 від 02.03.2011 року; відповідача - Массалов І.Є., керівник
розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Игнат", м. Харків
про стягнення 9938,16 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 9938,16 грн. заборгованості, з яких: 314,24 грн. заборгованість за щомісячне користування містом за договором; 43,57 грн. пеня за неповну сплату платежів за договором; 766,45 грн. неустойка за розміщення спеціальної конструкції на місці без дозволу; 8813,90 грн. неустойка за прострочення повернення місця за договором. Крім того, просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності за адресою: м. Харків, вул. Китаєнко, 4 та покласти на відповідача судові витрати.
До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
29.04.2011 року до господарського суду від відповідача надійшов лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи довіреність на представництво та заяву про виклик в судове засідання свідків.
Суд долучає надані докази до матеріалів справи та відмовляє в задоволенні заяви про виклик свідків в судове засідання, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 30 ГПК України, в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Суд вважає, що дана заява є необґрунтованою, оскільки відповідачем не вказано обставини, які можуть підтвердити ці свідки та яке значення для справи матимуть їх пояснення, крім того обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
29.04.2011 року до господарського суду від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача.
Суд, дослідивши надані заперечення, долучає їх до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача позов визнає частково, заперечує проти стягнення неустойки, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
13.05.2010 року між сторонами був укладений договір № 2857 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір).
Відповідно до договору та акту прийому-передачі від 13.05.2010 року позивач надав в користування відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - щит стаціонарний (3,00х2,00х2) за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 4 строком з 13.05.2010 року по 30.06.2010 року (п. 1.4 Договору).
На підставі Довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 13.05.2010 р., ТОВ “Ігнат”(Відповідачу) було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит стаціонарний (3,00x2,00x2) за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 4 на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.
05 травня 2010 року Відповідач встановив спеціальну конструкцію - щит стаціонарний (3,00x2,00x2) на місці, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 4, що підтверджується Актом встановлення спеціальної конструкції від 13.05.2010 р., який підписано та скріплено печатками Позивача та Відповідача.
Згідно до умов Договору № 2587 від 13.05.2010 р., а саме: п. п. 3.4.6., 4.1., 4.5. Договору та Додатку № 1 до Договору № 2587 від 13.05.2010 р. Відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі - 475 грн. 20 коп.. у т.ч. ПДВ 20%.
Відповідно до п. 4.2 Договору № 2587 від 13.05.2010 р.: „Якщо на момент укладення Договору „Користувач" не має дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами, тоді з дня укладення цього Договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за цим Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25% відсотків від суми, передбаченої п.4.1 цього Договору, що складає 99,00 грн. (без ПДВ) на місяць: ПДВ-20% складає 19,80 грн., загальний розмір плати (з ПДВ) 118,80 грн."
Відповідно до п.4.4. Договору № 2857 від 13.05.2010 р.: “Плата за фактичне користування місцями, зазначеними у Додатку №1, до укладення цього Договору з 05 травня 2010 року по 12 травня 2010 року здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня укладення Договору та складає - 122,63 грн. (з ПДВ)”.
Відповідач, у свою чергу, порушив своє зобов'язання за Договором щодо оплати за місце, надане у користування, а саме, не сплачував платежі, передбачені розділом 4 нього Договору.
Згідно до п. 6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, Відповідач повинен сплатити Позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.
Таким чином, Відповідач повинен сплатити Позивачеві суму заборгованості за користування місцем за Договором № 2587 від 13.05.2010 р. за весь час у розмірі - 314 грн. 24 коп. та пеню за неповну сплату за цим Договором у розмірі - 43 грн. 57 коп.
Відповідно до п.п.8.1.6. Договору № 2857 від 13.05.2010 р. цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії Договору.
Таким чином, станом на 30.06.2010 року Договір № 2857 від 13.05.2010 р. вважається таким, що припинив свою дію.
Згідно підпункту 3.4.2 п.3.4 Договору Відповідач зобов'язувався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим Договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.
Згідно п.6.3 Договору Відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 Договору, сплачує Позивачу неустойку у розмірі плати за користування місцями, встановленої Додатком №1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.
Спеціальну конструкцію Відповідачем було встановлено на місці, переданому в користування ще 05 травня 2010 року, що підтверджується пунктом 4.4. Договору та Актом встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 13.05.2010 р., який підписано та скріплено печатками Позивача та Відповідача.
Проте дозвіл на розміщення зовнішньої реклами Відповідачем отриманий не був.
Відповідач, у свою чергу, порушив вимоги п.3.4.2 п.3.4 Договору щодо не розміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.
Таким чином, Відповідач повинен сплатити Позивачу неустойку за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 13 травня 2010 року по 30 червня 2010 року у розмірі - 766 грн. 45 коп.
Також, відповідно до п. 5.1. Договору № 2587 від 13.05.2010р.: „Протягом семи календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, „Користувач" зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх „КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється ..Користувачем" на підставі Актів прийому-передачі, які складаються „Користувачем" та підписуються уповноваженими представниками „КП" та „Користувача".
Відповідно до п.5.2 Договору № 2587 від 13.05.2010 р: „Місця вважаються фактично повернутими „КП" з моменту підписання Актів прийому-передачі".
Відповідно до п. 6.2. Договору № 2587 від 13.05.2010 р.: „У разі прострочення повернення місць, наданих у користування, “Користувач” сплачує „КП" неустойку у розмірі 7% від розміру плати за використання місць (ПДВ), встановленої Додатком №1 цього Договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення місць за цим Договором. Отже, на Відповідача нараховується неустойка за кожний день затримки повернення місця за період з 08.07.10р. по 29.03.10р. (на момент подачі позову), яка складає - 8813 грн. 90 коп.
24.09.2010 р. Позивач направив на адресу Відповідача претензію (вих.№4031) з вимогою погасити загальну заборгованість за Договором № 2587 від 13.05.2010р., яку Відповідач отримав 30.09.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, але Відповідач на дану претензію не прореагував, ніяких дій не вчинив.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.
Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 9938,16 грн. заборгованості обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Внаслідок того, що відповідач після припинення дії спірного договору не виконав свого обов'язку щодо повернення за актом прийому-передачі місць, які йому надавались у користування, суд вважає обґрунтованими вимоги про зобов'язання повернути місця на підставі актів прийому-передачі.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179, 232, 343 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ИГНАТ" (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, 4, код ЄДРПОУ 30238147, р/р 2600401301419 в ХОЛФ ТОВ "Укрпромбанк", МФО 350686) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, код ЄДРПОУ 32135675, р/р 2600030114375 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 3519931) - 314,24 грн. заборгованості за користування місцем; 43,57 грн. пені за неповну сплату платежів; 766,45 грн. неустойки за розміщення спеціальної конструкції без дозволу; 8813,90 грн. неустойки за прострочення повернення місця; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ИГНАТ" (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, 4, код ЄДРПОУ 30238147, р/р 2600401301419 в ХОЛФ ТОВ "Укрпромбанк", МФО 350686) повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, код ЄДРПОУ 32135675, р/р 2600030114375 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 3519931) на підставі акту прийому-передачі місто, що знаходиться у комунальній власності за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 4.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Погорелова О.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 13 травня 2011 року