Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" травня 2011 р. Справа № 5023/1895/11
вх. № 1895/11
Суддя господарського суду Добреля Н.С.
при секретарі судового засідання Холодна В.С.
за участю представників сторін:
прокурора - Тузов Є.Ю., посвідчення №110 від 25.06.10; позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Прокурора Київського району м. Харкова, м. Харків; в інтересах держави, в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Харків;
до Приватного підприємства "Світ моди", м. Харків;
про стягнення коштів
Прокурор Київського району міста Харкова звернувся до суду, в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у сумі 2087,92грн., судові витрати покласти на відповідача. В обгрунтування позову прокурор вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором оренди №1312 від 02.07.03, а саме щодо повного та своєчасного внесення орендної плати.
Розгляд справи було відкладено на 11.04.11р.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.
Представник позивача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що с відчить поштове повідомлення №6102208185879.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві, проте відповідне судове відправлення повернулось до канцелярії суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора, суд встановив, що між позивачем та відповідачем 02.07.03р. було укладено договір №1312 оренди нежитлового приміщення (будівлі).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., предметом договору є нежитлове приміщення (будівля) - об"єкт оренди, право на оренду якого отримано орендарем на підставі рішення виконкому Харківської міської ради №629 від 02.07.03р. Відповідно до п.1.2. договору, нежитлове приміщення (будівля), загальною площею 45,7м.кв. (технічний паспорт КП "ХМБТІ", інвентарний №7102 від 16.05.03р.), знаходиться за адресою Мироносицька, 95, літ. А-5.
Згідно умов договору вказане приміщення Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Пунктом 2.1. Договору набуття відповідачем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна.
Факт передачі нежитлового приміщення (будівлі) підтверджується актом приймання-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 02.07.03р. (а.с.11).
Згідно п. 8.1 Договору сторони визначили строк його дії з 02.07.03 до 02.07.04.
Відповідно до п.8.8. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Вищезазначена норма права узгоджується з положеннями ст. 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до останньої додаткової угоди №10 до договору оренди нежитлового приміщення №1312 від 02.07.03р. (а.с.20), цей договор діє з 02.02.10р. до 02.02.11р.
Враховуючи те, що відповідач не надав доказів повернення позивачу майна та те, що позивач не надав доказів наявності з його боку заперечень щодо користування вищезазначеним нежитловим приміщенням протягом місяця після закінчення строку дії спірного договору оренди нежитлового приміщення, суд приходить до висновку, що спірний договір станом на момент розгляду справи не припинив своєї дії.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.
Згідно п.3.2. Договору орендна плата визначається на підставі рішення ХIV сесії Харківської міської ради XXIII скликання «Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова» від 30.03.2000р. і складає 113,75грн. в місяць без урахування ПДВ та індексу інфляції. Ставка орендної плати (тариф) становить 5% за рік.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата за орендоване майно сплачується відповідачем з 02.07.03р. щомісяця на протязі 15 календарних днів наступного місяця.
Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до умов додаткової угоди №7 від 03.10.07р.(арк. справи 17) до договору оренди №1312 від 02.07.03р, п.3.2. та п.4.5. договору були викладені в наступній редакції:
"п.3.2. Договору орендна плата визначається на підставі рішення ХIV сесії Харківської міської ради XXIII скликання «Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова» від 30.10.2007р. №208/07 і складає з 03.10.07 по 31.10.07 - 170,42грн., а за листопад 2007р. - 182,17грн. без урахування індекса інфляції за листопад 2007р. Ставка орендної плати з 03.10.07 складає 5% у рік.
п.4.5. Майно передається в оренду з метою використання : майстерня з ремонту одягу - 45,7м.кв.".
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого заборгованість з орендної плати становить 2018,94грн. (з моменту укладення договору оренди по 01.03.11р, включно).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контрозрахунку суми позовних вимог, доказів повернення спірного приміщення, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2018,94грн. (сума основного боргу) правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 7.3. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь позивача відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 68,98грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі суд покладає на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 17, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 525, 530, 546, 549,610, 611,759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193,216, 217, 230, 232, 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Світ Моди" (м. Харків, вул. Асхарова, б.16, кв.120, код 024487047) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, площа Конституції, 16, одержувач ВДК у м. Харкові 22080401 б/р №33213871700002 в ГУДКУ у Харківській області м. Харків, МФО 851011, код 24134490) - 2018,94 грн. орендної плати, 68,98грн. пені.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Приватного підприємства "Світ Моди" (м. Харків, вул. Асхарова, б.16, кв.120, код 024487047) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 102,00 грн. державного мита.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Приватного підприємства "Світ Моди" (м. Харків, вул. Асхарова, б.16, кв.120, код 024487047) на користь державного бюджету України (одержувач коштів-УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Добреля Н.С.
Повний текст рішення складено 13 травня 2011 року.