"16" червня 2011 р.Справа № 18/29/5022-678/2011
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
Розглянув матеріали справи:
за позовом Публічного акціонерного товариства "Україна", проспект Миру, 16, м. Житомир
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Найс ЛТД", бульвар Д. Галицького, 26/72, м. Тернопіль
про cтягнення заборгованості в розмірі 29 907,42 грн., з яких: 24 684,18 грн. основного боргу, 2 591,84 грн. інфляційних нарахувань, 643,14 грн. 3% річних та 1 988,26 грн. пені.
За участю представників сторін:
Позивача: ОСОБА_1., довіреність №371 від 07.04.2011 р.
Відповідача: не прибув.
В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Публічне акціонерне товариство "Україна" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Найс ЛТД" заборгованості в розмірі 31 406,72 грн., з яких: 24 684,18 грн. основного боргу, 1 974,73 грн. інфляційних нарахувань, 4 011,35 грн. пені, 736,46 грн. 3% річних.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами дистриб'юторського договору № 73-д від 24.09.2009 р., зокрема не здійснив часткової оплати за поставлений йому товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.05.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2011 р., який відкладався до 16.06.2011 р.
Представник позивача в судовому засіданні 16.06.2011 р. підтримав позовні вимоги із врахуванням поданого у судовому засіданні уточненого розрахунку суми боргу, згідно якого позивач просить суд стягнути з відповідача 24 684,18 грн. основного боргу, 2 591,84 грн. інфляційних нарахувань, 643,14 грн. 3% річних та 1 988,26 грн. пені. Зменшення розміру позовних вимог зумовлене перерахунком позивачем штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
Оскільки ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, відтак предметом даного позову є cтягнення з відповідача заборгованості в розмірі 29 907,42 грн., з яких: 24 684,18 грн. основного боргу, 2 591,84 грн. інфляційних нарахувань, 643,14 грн. 3% річних та 1 988,26 грн. пені.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, його представник у судові засідання не прибув, про причини, що зумовлюють неможливість прибуття в судові засідання не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України. Процесуальні документи надсилались відповідачу на адресу, що значиться у позовній заяві та відповідає адресі, що міститься у витязі з ЄДР України №134828, виданого 10.05.2011 р.
Втім, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.
Згідно п. 1.2. статуту публічного акціонерного товариства "Україна", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 р., останнє є правонаступником усіх прав та зобов'язань акціонерного товариства закритого типу "Україна".
24.09.2009 р. між акціонерним товариством закритого типу "Україна", надалі -постачальник, та товариством з обмеженою відповідальністю "Найс ЛТД", надалі -дистриб'ютор, був укладений дистриб'юторський договір №73-д, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставляти панчішно-шкарпеткові вироби торгових марок "Акцент", "Bonus", Легка хода", "Light step", надалі -товар, а дистриб'ютор зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором приймати товар для наступної реалізації та сплачувати за нього відповідну грошову суму (п. 1.1. договору).
Право власності на вироби переходить до дистриб'ютора в день підписання останнім накладної, яка засвідчує момент прийняття виробів (п. 1.3. договору).
Ціна виробів формується в національній валюті України, включаючи ПДВ, вказана у специфікації та вказується у накладених, які з моменту їх підписання є невід'ємною частиною договору (п. 2.1. договору).
Оплата за поставлені вироби у вересні-грудні 2009 року повинна бути проведена не пізніше 45 календарних днів з моменту поставки, оплата за поставлені вироби з 01.01.2010 р. -не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки (п. 2.3. договору).
Згідно п. 10.1. цей договір набирає чинності з дня підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2010 р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому. Договір вважається кожен раз пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо до кінця його дії від жодної сторони не надійшла вимога про його припинення.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як встановлено судом, відповідно до умов договору №73-д позивачем було поставлено відповідачу, а останнім отримано згідно:
- товарно-транспортної накладної №УК-0004044 від 29.09.2009 р. товар на суму 16 951,80 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0004045 від 29.09.2009 р. товар на суму 15 241,50 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0004424 від 14.10.2009 р. товар на суму 12 875,40 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0004923 від 06.11.2009 р. товар на суму 4 951,80 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0005019 від 11.11.2009 р. товар на суму 10 281 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0005389 від 30.11.2009 р. товар на суму 23 011,80 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0005390 від 30.11.2009 р. товар на суму 6 682,50 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0005697 від 11.12.2009 р. товар на суму 6 854,70 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0005864 від 17.12.2009 р. товар на суму 5 470,80 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0005865 від 17.12.2009 р. товар на суму 4 725,60 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0005866 від 17.12.2009 р. товар на суму 21 607,80 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0006070 від 24.12.2009 р. товар на суму 41 599,20 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0000089 від 20.01.2010 р. товар на суму 33 368,40 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0000090 від 20.01.2010 р. товар на суму 611,40 грн.;
- товарно-транспортної накладної №УК-0000501 від 26.05.2010 р. товар на суму 3 041,70 грн.;
Разом поставлено товару на загальну суму 207 275,40 грн.
Розрахунок за отриманий товар відповідач, в свою чергу, провів частково, а саме: 04.11.2009 р. -15 241,50 грн., 11.11.2009 р. -4 000 грн., 13.11.2009 р. -5 000 грн., 26.11.2009 р. -7 951,80 грн., 07.12.2009 р. -2 000 грн., 16.12.2009 р. -15 000 грн., 21.12.2009 р. -10 000 грн., 22.12.2009 р. -10 000 грн., 12.01.2010 р. -35 000 грн., 18.01.2010 р. -10 000 грн., 28.01.2010 р. -5 000 грн., 01.04.2010 р. -10 000 грн., 09.04.2010 р. -15 000 грн., 19.04.2010 р. -5 000 грн., 23.04.2010 р. -5 000 грн., 12.05.2010 р. -10 000 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. Загалом відповідачем здійснено оплату на суму 164 193,30 грн.
Крім того, видатковою накладною №ВП-0000001 від 22.04.2010 р. сторонами оформлено повернення товару на суму 18 397,92 грн.
Таким чином, неоплаченим залишається борг в розмірі 24 684,18 грн., який позивач просить стягнути в судовому порядку.
Із вимогами здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар відповідачу була надіслана претензія №539 від 21.04.2010 р., яка була виконана частково.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
Таким чином, всупереч умов дистриб'юторського договору №73-д та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав у повному обсязі, а відтак, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 24 684,18 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.3. договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.
Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нарахована пеня у розмірі 1 988,26 грн. за період з 27.06.2010 р. по 27.12.2010 р. Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 643,14 грн. 3 % річних за період з 27.06.2010 р. по 10.05.2011 р. та 2 591,84 грн. інфляційних втрат із липня 2010 року по квітень 2011 року включно.
Розглянувши представлені розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається (п. 4.2. Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 04.03.1998 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Найс ЛТД" (бульвар Д. Галицького, 26/72, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14055803, р/р 260037301201 ЛФ Кредитпромбанк в м. Тернопіль, МФО 385305) на користь Публічного акціонерного товариства "Україна" (проспект Миру, 16, м. Житомир, ідентифікаційний код 00307230, р/р 260060135370 в Житомирському відділенні №1 ПАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627):
- 24 684 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 18 коп. основного боргу;
- 2 591 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто одну) грн. 84 коп. інфляційних нарахувань;
- 643 (шістсот сорок три) грн. 14 коп. 3% річних;
- 1 988 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 26 коп. пені;
- 108 (сто вісім) грн. 81 коп. штрафу;
- 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 07 коп. державного мита;
- 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 20.06.2011 р. через місцевий господарський суд.
Суддя Н.В. Охотницька