33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"07" червня 2011 р. Справа № 5019/835/11
За позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром"
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення 58447 грн. 45 коп.
Суддя Мамченко Ю. А.
Представники:
від позивача : представник ОСОБА_3 (довіреність б/н від 26.07.2010 року);
від відповідача : представник не з'явився
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Публічне акціонерне товариство "Концерн Хлібпром" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 58447,45 грн., з яких: 57357,00 грн. основного боргу, 923,94 грн. пені, та 166,51грн. 3% річних. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Надіслане на адресу відповідача Рівненська обл., Рівненський район, с.Малий Житин, вул.Приходька, 41, поштове повідомлення з ухвалою про порушення провадження по справі повернулось до господарського суду Рівненської області з довідкою відділення підприємства зв'язку: “за закінченням терміну зберігання”, конверт №3300107015773.
Чинним законодавством до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При винесенні рішення суд
01.05.2008 року між ВАТ "Концерн Хлібпром" (надалі - Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі Покупець) було укладено договір поставки продукції № 244/1-08 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору позивач прийняв на себе зобов'язання на умовах і протягом терміну дії цього Договору поставити (передати), а відповідач прийняти та оплатити хлібобулочні, кондитерські вироби та інші продукти харчування (далі - "продукція").
Відповідно до п.4.1 Договору поставка продукції здійснювалася згідно з замовленням протягом наступного дня, після його погодження: самовивозом, на складі позивача.
За період з 01.03.2011 року по 25.03.2011 року позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 83387,80 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними.
Відповідно до п.5.1. Договору покупець здійснює оплату продукції готівкою, в межах, визначених чинним законодавством. Однак останнім було виконано умови Договору частково, в результаті чого утворилася заборгованість на суму 57357,00 грн..
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України ).
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України ). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України ).
Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 57357,00 грн.. Факт наявності боргу відповідача перед позивачем підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків станом на 20.03.2011 року.
Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до п.9.2. Договору у випадку прострочення термінів платежу Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, позивачем на суму боргу нараховано пеню в сумі 923,94 грн. виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на суму боргу нараховано три відсотки річних, що становить 166,51 грн.. Судом перевірено розрахунок та визнано вірним.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 57357,00 грн. основного боргу, 923,94 грн. пені, та 166,51 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.
Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" (79035, м.Львів, вул.Хлібна, 2, р/р 26002201301928 в АТ "ОТП Банк" в м.Київ, МФО 300528 код ЄДРПОУ 05511001) 57357,00 грн. основного боргу, 923,94 грн. пені, 166,51грн. 3% річних, 584,48 грн. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Мамченко Ю. А.
Повний текст рішення суддею підписаний "13" червня 2011 року