Оріхівський районний суд Запорізької області
10.05.2011 Справа № 2-819-176/11
іменем УКРАЇНИ
10 травня 2011 року м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Галчанського С.В.,
при секретарі Піхулі Ю.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування при виконавчому комітетові Оріхівської міської ради про поділ майна подружжя, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з цим позовом в якому зазначає, що з 23 лютого 1992 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 06 грудня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем. За час шлюбу вона і відповідач набули майно, а саме житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 463 м2.
Посилаючись на ці обставини та на інтереси дитини, просить суд поділити майно, набуте під час шлюбу, визнавши за нею право власності на 2/3 частини зазначеного житлового будинку, стягнути з відповідача на свою користь сплачені нею судові витрати.
У судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги з підстав, викладених в позові, наполягала на задоволені позову.
У судове засідання, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідач не з'явився, про причину неявки суду не повідомив. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, а саме: копії технічного паспорту на житловий будинок від 15 січня 2001 року, паспорту серії НОМЕР_5, свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, від 01 червня 1993 року, витягу з домової книги, реєстраційного посвідчення, договору купівлі-продажу від 27 червня 2001 року, паспорту серії НОМЕР_3 від 22 травня 1999 року, паспорту серії НОМЕР_1 від 12 жовтня 1996 року, свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 23 лютого 1992 року, квитанції, приходить до наступних висновків.
У судовому засіданні, встановлено, що, перебуваючи у шлюбі, сторони за договором купівлі-продажу від 27 червня 2001 року придбали житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, тому зазначене нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя..
Право власності на зазначений будинок оформлено на ім'я відповідача.
Відповідно до відомостей свідоцтва про народження НОМЕР_4, від 01 червня 1993 року встановлено, що сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Оскільки разом із позивачем у спірній частині будинку проживає син позивача та відповідача, який після розірвання шлюбу залишиться з мамою та іншого житла не має, суд вважає можливим визнати за позивачем право власності на збільшений розмір частини будинку до 2/3.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь сплачених судових витрат, суд вважає за необхідне задовольнити ці вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.3 ст.70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60, 69-70 Сімейного Кодексу України, ст.ст.60, 88, 169, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ахтубінськ Астраханської області, Росія, право власності на 2/3 частки житлового будинку, зазначеного в плані літерою «А»з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, службове приміщення -«А1», літня кухня -«Б», сарай -«В», вбиральня -«Г», паркан -«Д», водопровід -№1 за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені: державне мито в розмірі 51 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього стягнути 171 (сто сімдесят одну) грн.
Складання повного рішення відкладено до 16 год. 00 хв. 12 травня 2011 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області С.В.Галчанський