Оріхівський районний суд Запорізької області
01.06.2011 Справа № 2-819-553/11
іменем УКРАЇНИ
06.06.2011 14:18:44 Оріхівський районний суд Запорізької області у складі : головуючої - судді Л.С.Щербань , при секретарі Л.Г.Щербині, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та стягнення суми боргу,
Позивач звернулася до суду з позовом в якому вказує, що з ОСОБА_3, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона проживала однією сім'єю . В період спільного проживання , в результаті спільної праці, за спільні кошти було придбане майно, а саме : квартира АДРЕСА_1 вартістю 5881 гривну та автомобіль «Фольксваген реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 78000 гривень. ОСОБА_3 заповіту не залишив. Спільних дітей вони не мали, шлюб між ними не було зареєстровано тому, спадкоємцем першої черги за законом після померлого ОСОБА_4 є його мати -відповідач по справі.
Все майно, яке придбане за час спільного проживання зареєстровано на померлого ОСОБА_3
Позивач просить визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, автомобіль «Фольксваген «реєстраційний номер НОМЕР_1, визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаної квартири та на Ѕ частку вказаного автомобілю. Стягнути з відповідача на її користь 8661 гривню боргових зобов'язань за кредитним договором та відсотки по ньому, стягнути з відповідача документально підтверджені судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача просить позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8661 гривні боргових зобов'язань та відсотків за кредитним договором залишити без розгляду, в іншій частині позовних вимог просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просить у їх задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши представників сторін , вивчивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази надані сторонами як обґрунтування позовних вимог такі заперечення проти них, вважає, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає з наступних підстав :
Відповідно до договору купівлі -продажу квартира, розташована за адресою : АДРЕСА_1, була придбана ОСОБА_3 23.10.1998 року.
У відповідності з вимогами ст 86 ЦК УРСР , квартира АДРЕСА_1 -являлася приватною власністю померлого ОСОБА_3, якою він міг володіти, розпоряджатися та користуватися на власний розсуд.
В ході судового слідства встановлено, що на момент придбання спірної квартири позивач не перебувала з власником квартири ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до ст. 6 КпШС УРСР, правове регулювання шлюбних та сімейних відносин в Українській РСР здійснюється тільки державою.
Відповідно до вимог ст. 13 КпШС УРСР права та обов'язки подружжя породжує лише шлюб , укладений в державних органах запису актів цивільного стану.
Відповідно до вимог ст. 22 КпШС УРСР лише майно, набуте подружжям в період шлюбу, являється їх сумісною власністю. При цьому кожний з подружжя має рівні права володіння,користування та розпорядження цим майном.
Вимогами ст. 24 КпШС УРСР майно, належне кожному із подружжя до вступу до шлюбу, а також отримане ним в період шлюбу в подарунок чи в порядку спадкування, являється приватною власністю кожного з них .
Таким чином суд дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_1 належала одноособово ОСОБА_3 і ОСОБА_1, яка мешкала з ним, права власності на вказану квартиру чи її частку, не мала і не має.
Посилання позивача на ті обставини, що вона в спірній квартирі встановила телефон, робила поточні ремонтні роботи та поліпшення квартири , як на докази належності їй Ѕ частини квартири, суд вважає безпідставними з тієї причини, що користування квартирою ОСОБА_1 здійснювала на підставі волевиявлення власника квартири -ОСОБА_3
Посилання позивача, як на доказ належності їй Ѕ частини квартири, на наявність ксерокопії розписки, яку вона долучила до матеріалів справи, про отримання нею в борг у ОСОБА_5 три тисячі гривень для купівлі квартири АДРЕСА_1 суд вважає безпідставними з тієї причини, що розписка написана 24.10.1998 року, а договір купівлі -продажу квартири укладено 23.10.1998 року і в пункті 3 якого вказано, що продаж вчинено за 5881 гривню, які покупець сплачує продавцю повністю під час підписання цього договору.
Посилання позивача на ті обставини, що 21 грудня 2005 року вона, за згодою ОСОБА_3 уклала кредитний договір № 32-24-05/0175 МК з АБ «Металург»і отримала в кредит грошові кошти в сумі 30000 гривень і вони були використані на придбання автомобілю «Фольксваген» 2000 року випуску , реєстраційний номер НОМЕР_1, і це дає їй право власності на Ѕ частину автомобілю, суд вважає безпідставними .
Позивач не надала суду доказів на підтвердження використання кредитних коштів на придбання автомобіля. Відповідно до п 1.2 вказаного кредитного договору, кредит наданий позичальнику ОСОБА_1 з цільовим призначенням - для поточної підприємницької діяльності, а не для придбання автомобілю.
Крім того , в ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_3 загинув в автомобільній катастрофі саме на спірному автомобілі «Фольксваген» і , в результаті дорожньо -транспортної пригоди, автомобіль відновленню не підлягає.
У відповідності з вимогами п 4 ч 1 ст 346 ЦК України , право власності припиняється на підставі знищення майна.
Позовні вимоги про стягнення на користь позивача з відповідача суми несплаченого по кредитному договору №КФ(13)49-07 з АБ «ТАС-Бізнесбанк» суми боргу та відсотків за користування кредитом, суд вважає безпідставними з тих причин, що як вказує позивач в позовній та уточненій позовній заяві, отримані кредитні кошти вона і ОСОБА_3 використали на здійснення спільної підприємницької діяльності.
Саме у позивача по вказаному кредитному договору виникли обов'язки перед кредитором.
Суд приймає до уваги, що при укладанні вказаного договору ОСОБА_3 був майновим поручителем, однак зі смертю фізичної особи - поручителя, договір поруки припинив свою дію.
В судовому засіданні, 01.06.2011 року представник позивача , в частині стягнення з відповідача боргових зобов'язань в сумі 8661 гривну, просила позовні вимоги залишити без розгляду. Однак з цією заявою представник позивача звернулася до суду після закінчення судового слідства, після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, коли суд перейшов до судових дебатів. Тобто заява подана з порушенням норм чинного законодавства України.
У відповідності з вимогами ч 8 ст 193, коли вже в судовому засіданні слово в дебатах було надано представнику позивача, суд не приймає заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду.
Посилання позивача на вимоги ст.74 СК України, що вона як жінка, яка проживала разом з чоловіком однією сім'єю, але не перебували в шлюбі між собою, має право на майно, набуте ними за час спільного проживання і належить їм на праві спільної сумісної власності суд вважає безпідставними.
Розділ II глави 8 СК України регламентують правовідносини між чоловіком та дружиною у разі виникнення саме між ними спору про сумісно набуте майно. Відповідач ОСОБА_2 являється спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_3 та не являлася членом сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Заяви про залучення в якості третіх осіб, представником позивача було надані до матеріалів справи в судовому засіданні 30 травня 2011 року, з порушенням вимог ст. 36 ЦПК України, тому в задоволенні заяви було відмовлено.
Керуючись ст. 10,57-60, 208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.608, 1216, 1217, 1261 ЦК України , ст. 6, 13, 22, 24 КпШС Української РСР , ст. 70, 74 СК України,
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі..
На рішення суду протягом 10 днів може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції.
Суддя Л.С.Щербань