Справа № 2-а-2333/11
07.06.2011 м.Енергодар
Суддя Енергодарського міського суду Запорізької області Ткаченко І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області, про поновлення пропущеного строку, визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, та зобов'язання вчинити певні дії,-
У квітні 2011 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахуванні в повному обсязі щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон), та просить зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення у відповідності до зазначеного закону з 2007 року по 2011 рік з урахуванням виплачених сум.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і тому має статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.
Відповідно до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати.
В 2007р., 2008р., 2009р., 2010 році він отримав від відповідача щорічну допомогу на оздоровлення по 100 грн. В березні 2011року з метою поновлення своїх порушених прав, він звернувся до відповідача з відповідною заявою, однак в перерахунку щорічної допомоги у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, виплачується у розмірі п'яти мінімальних зарплат - йому було відмовлено.
Вважає дії відповідача в цій частині неправомірними, просить суд позовні вимоги задовольнити.
У судове засідання позивач не з'явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без його участі.
У судове засідання представник відповідача, що діє на підставі довіреності - ОСОБА_2. не з'явилася, просить справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги не визнає, надала заперечення про повне невизнання позовних вимог, вказуючи, що УПСЗН Енергодарської міської ради не займається питаннями встановлення розміру допомоги, його збільшенням або зменшенням та не здійснює безпосередньо функції щодо її виплати, тому що не наділене відповідно до діючого законодавства такими повноваженнями і не виходить за межі його компетенції. Законом управлінню не були надані повноваження щодо здійснення розрахунку розміру допомоги, та ці повноваження надані Кабінету Міністрів України, які він здійснює при розробці проекту державного бюджету України (а.с. 11-13).
Дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, і перебуває на обліку в УПСЗН Енергодарської міської ради (а.с.3).
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії - п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Виплати на оздоровлення позивачу, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС виплачувалося Управлінням праці та соціального захисту населення в сумі 100 грн. з 2007 року по 2010 рік, що підтверджено довідкою УПСЗН Енергодарської міської ради. (а.с.14). Тобто суми, з яких здійснювався розрахунок виплат, передбачених Законом № 796-ХІІ, нараховувалися в розмірах, встановлених постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" не уповноважено Кабінет Міністрів зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений законом.
Частиною 1 ст. 67 зазначеного Закону було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищується Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, відповідач повинен був здійснювати розрахунок розміру допомоги виходячи з розмірів, встановлених Законом № 796-ХІІ, тому суд вважає дії відповідача неправомірними, оскільки не відповідають вимогам Закону.
Позивач наполягає на виплаті сум на оздоровлення за 2007-2011 роки, звернувся до суду 10.05.2011 року. Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений шестимісячний строк. Згідно довідки УПСЗН від 01.06.2011 року ОСОБА_1 зазначену допомогу отримав за 2007 рік у листопаді 2007 року, за 2008 рік у липні 2008 року, за 2009 рік у січні 2009 року, за 2010 рік у лютому 2011 року.
Таким чином вимоги щодо стягнення допомоги за період з 2007 року по 2009 рік не підлягають задоволенню, так як вимоги заявлені з порушенням ч.2 ст. 99 КАС України.
Вимога щодо виплати щорічної допомоги за 2010 рік підлягає задоволенню, так як позивач ОСОБА_1 отримав щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у лютому 2011 року та звернувся до суду у межах строку позовної давності.
Вимога щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік не підлягає задоволенню, оскільки допомогу за 2011 рік позивач не отримував, тому в даному випадку порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача не було, отже відсутній предмет судового розгляду.
Крім того не підлягає задоволенню і вимога щодо негайного виконання постанови.
Згідно ч.1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Щорічна грошова допомога на оздоровлення не передбачає помісячних виплат, тому в даному випадку судом не може бути допущено негайне виконання постанови.
Керуючись ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, ст. ст. ст. 2,8-11, 70, 71, 100,159 - 163, 186, 254 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області, про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 в повному обсязі одноразової допомоги на оздоровлення згідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у відповідності до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І. М. Ткаченко