08 червня 2011 р.Справа № 22-а-8113/08
Категорія:8.2.11Головуючий в 1 інстанції: Коваль Ю.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
за участю секретаря судового засідання: Касєвич К.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області на постанову господарського суду Миколаївської області від 07 серпня 2008 року по справі за позовм прокурора Веселинівського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення на користь Державного бюджету боргу, який утворився внаслідок несплати ставки єдиного податку за період з травня по листопад 2007 року, -
25 березня 2008 року прокурор Веселинівського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області звернувся до господарського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету борг в сумі 726 грн., який утворився внаслідок несплати ставки єдиного податку за період з травня по листопад 2007 року.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 07 серпня 2008 року адміністративний позов задоволений частково та стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України недоїмку зі сплати єдиного податку в сумі 110 грн. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, Веселинівська міжрайонна державна податкова інспекція у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що фізична особа -підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, його взято на облік як платника податків та він є платником єдиного податку, згідно поданої заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 15 грудня 2006 року. Видом діяльності відповідача є «пасажирські транспортні перевезення», код діяльності 60.22.0, «інші види підприємницької діляності», код діяльності 52.62.2, з урахуванням ч. 3 рішення Веселинівської районої ради від 01 серпня 2003 року № 2. Позивач надав суду докази здійснення відповідачем підприємницької діяльності у ІІ кварталі 2007 року. Проте не надав доказів здійсненя підприємницької діяльності та отримання доходу в період з липня по листопад 2007 року, а тому суд першої інстанції встановив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки єдиний податок сплачується виключно з доходів отриманих фізичною особою -суб'єктом господарської діяльності за цей період.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 23 травня 2005 року зареєстрований Веселинівською районною державною адміністрацією Миколаївської області як фізична особа -підприємець (а.с.4). Відповідач перебуває на обліку у Веселинівській міжрайонній державній податковій інспекції у Миколаївській області з 25 травня 2005 року(а.с. 5).
Видом діяльності відповідача є «пасажирські транспортні перевезення», код діяльності 60.22.0, «інші види підприємницької діляності», код діяльності 52.62.2, з урахуванням ч. 3 рішення Веселинівської районої ради від 01 серпня 2003 року № 2.
15 грудня 2006 року ОСОБА_1 подав до позивача заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності протягом 2007 року (а.с. 7).
Позивач зазначає, що в період з травня по листопад 2007 року відповідачем не сплачений єдиний податок, розмір якого визначений рішенням Веселинівської районої ради від 01 серпня 2003 року (а.с. 9-12) за кодом діяльності 52.62.2 та 60.22.0, з урахуванням п. 3 цього рішення та положень ч. 3 п. 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
За розрахунком Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області заборгованість відповідача складає 726 грн. за період з травня по листопад 2007 року (а.с. 6).
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області про стягнення заборгованості по єдиному податку з відповідача в примусовому порядку в період з липня по листопад 2007 року, однак судом відмовлено у задоволенні позову із помилковим застосуванням норм матеріального права.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог заявлених за період з травня по червень 2007 року.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно п. 2 зазначеного Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Абзацом 2 п. 5 Указу встановлено, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Відповідач надав 15 грудня 2006 року до позивача заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності протягом 2007 року (а.с. 7), проте позивач не надав до суду доказів видачи та отримання позивачем відповідного свідоцтва. Матеріали справи містять ліше копію корінця отримання свідоцтва іншою особою (а.с. 8).
На думку позивача, в порушення пунктів 2 та 5 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» відповідач в період з травня по листопад 2007 року не сплатив єдиний податок у повному обсязі, що підтверджується даним розрахунком боргу податковим керуючим. Проте позивач не надав суду облікової картки відповідача з інформацією за спірний період.
Окрім іншого позивач не надав до суду копій звіту, який подається у строк та за формою визначеною до п. 9 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі»№ 599 від 29 жовтня 1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 752/4045, із змінами і доповненням, внесеними наказами Державної податкової адміністрації України від 28 грудня 2001 року № 521, від 16 лютого 2004 року № 92.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 вищевказаного Закону податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.
У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Наведеними нормами Закону передбачено альтернативний порядок надіслання платнику податків податкових вимог: або вручення такої вимоги під розписку платнику податків чи його уповноваженій особі, або надіслання податкової вимоги листом із повідомленням про вручення.
Проте, невиконання податковим органом наведених вище положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»виключає можливість задоволення позовних вимог податкового органу про стягнення податкового боргу в судовому порядку.
Провівши розрахунок боргу відповідача, позивач звернувся із позовною заявою до адміністративного суду про стягнення боргу.
Однак до звернення до суду податкова інспекція не виконала вимоги п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пункту 5.8 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 03 липня 2001 року.
Саме за таких обставин не підлягають задоволенню позовні вимоги Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області.
Суд першої інстанції дійшов помилкого висновку щодо задоволення позовних вимог за червень 2007 року, лише з тих підстав, що позивач надав довідку про здійнення позивачем підприємницької іяльності у ІІ квірталі 2007 року.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанйції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС Укарїни, апеляційна скарга має бути задоволена частково, оскаржена постанова -скасована та ухвалена нова постанова про відмову узадоволені позову в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 195, 1п. 2 ч. ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 207, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 07 серпня 2008 року скасувати та ухвалити нову постанову.
В задоволені адміністративного позову прокурора Веселинівського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий: суддя Домусчі С.Д.
суддя Скрипченко В.О.
суддя Шеметенко Л.П.