26 травня 2011 р. Справа № 67587/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,
при секретарі судового засідання Боровус Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року по справі за позовом Товарної біржі «Захід Контракт» до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товарна біржа «Захід Контракт» звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську в якому просила визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0021561700/2 від 27.10.2008 року.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Івано- Франківську №0021561700/2 від 27.10.2008 року.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушення норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що згідно Акта виїзної планової перевірки від 06.08.2008 р. встановлено порушення позивачем Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до цього винесено податкове повідомлення рішення на загальну суму - 99080,58 грн.
Позивач вважав безпідставним нарахування сум податкового зобов'язання і таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачає проведення експертної оцінки транспортних засобів при їх продажу, а при укладанні таких договорів, експертна оцінка не впливає на утримання та розмір податку при відчуженні подібних об'єктів рухомого майна.
Перевіркою встановлено, що ТБ «Захід Контракт» протягом 2006-2007 рр. було укладено договори купівлі-продажу транспортних засобів, які належали фізичним особам, а також проконтрольовано сплату податку з доходів фізичних осіб, виходячи з вартості продажу такого майна, що, як виявилось значно нижче за його оціночну вартість, а це призводить до заниження суми податку з доходів фізичних осіб
Відповідно із вище вказаним, при укладанні ТБ «Захід Контракт» угод про продаж рухомого майна, остання, згідно до п.1.15 ст.1, п.12.3 ст.12 та пп. 17.2. ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» виступає податковим агентом, а тому має ряд обов'язків, передбачених чинним законодавством.
Так, згідно із Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом - є юридична особа (її філія, відділення...) або фізична особа чи проедставництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до Закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону, а згідно ч.2 ст. 280 ГК України регулювати ціни на товари, що допускаються до обігу на такій біржі. Отже, все вищевказане - є прямим обов'язком. податкового агента, в даному випадку ТБ «Захід Контракт»
При цьому апелянт зазначає, що під час укладення сторонами біржових угод, «ціна продажу» рухомого майна, значно менша ніж дійсна вартість, що призводить до заниження об'єкта оподаткування і зменшення розміру податку з доходів, що грубо суперечить вимогам діючого законодавства.
Згідно п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів та самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. № 1388 визначено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі документів, що посвідчують оцінку вартості транспортного засобу. Статтею 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність України» передбачено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках оподаткування майна згідно з Законом. Спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142\5\2092, затверджено Методику товарної експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. Дана Методика встановлює порядок визначення вартості дорожніх траспортних засобів, регламентує загальні принципи, методики оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги щодо оформлення результатів оцінки, оціночної процедури. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення товарознавчих досліджень.
Тому здійснення продажу транспортних засобів по занижених цінах впливає на зменшення розміру податку з доходів фізичних осіб. Отже, оцінка транспортних засобів повинна проводитись в обов'язковому порядку.
З огляду на це апелянт вважає, що порушення Законів України «Про податок з доходів фізичних осіб» та «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність України» - мали місце.
З врахуванням вище викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи встановлено, що в період з 21.07.2008 року по 01.08.2008 року відповідачем, на підставі ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.08.2005 року по 31.03.2008 року. За результатами перевірки складено акт №10419/23- 2/33645531 від 06.08.2008 року, в якому визначено порушення п.1.15 ст.1, п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.12.3 ст.12, ст. 17, пп. 17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 7 Закону України «Про оцінку майнових прав та професійну оціночну діяльність». 15.08.2008 року податковим органом, на підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення за №0021561700/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності в сумі 99080, 58 грн., в тому числі за основним платежем - 33026, 86 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 66053, 72 грн. 09.10.2008 року та 27.10.2008 року відповідачем за наслідками розгляду скарг позивача на прийняте податкове повідомлення-рішення №0021561700/0 від 15.08.2008 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0021561700/1 та №0021561700/2, якими в задоволенні скарг позивача відмовлено та визначено вищевказане податкове зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що фактичною підставою для визначення позивачу спірної суми податкового зобов'язання слугував висновок про не виконання позивачем обов'язку податкового агента щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб - продавців транспортних засобів за біржовими угодами, зареєстрованими товарною біржею «Захід Контракт» з 18.08.2005 року по 31.03.2008 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що товарна біржа, як юридична особа, не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі, не здійснює, а тому визначення податковим органом товарної біржі «Захід Контракт» податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних фінансових санкцій в сумі 99080, 58 грн. є безпідставним.
Проте колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується. Згідно з п. 1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - юридична особа (її філії, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону; а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Згідно п. 12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 цього Закону. А згідно п. 12.3 цієї ж статті якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угода вважається укладеною з моменту реєстрації на біржі. При здійсненні біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна покупець набуває права власності на придбане майно, а продавець одержує прибуток від такого продажу лише в момент реєстрації угоди на біржі. Отже біржа при укладенні угод з купівлі-продажу виступає як посередник, а тому у відповідності до вимог п. 12.3 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зобов'язана здійснювати функції податкового агента. .
Крім того колегія суддів зазначає, що згідно ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність України» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках оподаткування майна згідно з Законом. Спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142\5\2092, затверджено Методику товарної експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. Дана Методика встановлює порядок визначення вартості дорожніх траспортних засобів, регламентує загальні пригіципи, методики оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги щодо оформлення результатів оцінки, оціночної процедури. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення товарознавчих досліджень. Дана Методика застосовується при визначенні вартості транспортного засобу для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету .
Суд апеляційної інстанції вважає, що при укладені позивачем угод про продаж рухомого майна, останній, згідно п.1.15 ст.1, п.12.3 ст.12 та пп. 17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» виступає податковим агентом, а тому повинен контролювати сплату податку з доходів фізичних осіб з оціночної вартості рухомого майна, а не з вартості ціни продажу.
З врахуванням вище викладеного колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушення норм матеріального права, а в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську - задовольнити, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року у справі № 2а-5928/08 - скасувати.
В задоволенні позову Товарної біржі «Захід Контракт» - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Р.Й. Коваль
Н.М. Судова-Хомюк
Повний текст постанови виготовлений 31.05.2011 року