16 травня 2011 р. Справа № 77607/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Б.М. Багрій, Заверухи О.Б.,
при секретарі судового засідання - Когутич Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Техн-Ас», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд», про визнання нечинним дозволу,-
01.09.2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Техн-Ас», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд», про визнання нечинним дозвіл на виконання будівельних робіт з розширення складських приміщень на АДРЕСА_1 №251/07 від 01 червня 2007 року, виданий товариству з обмеженою відповідальністю «Техн-Ас»; зобов'язання інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області притягнути до відповідальності Товариство з обмеженою відповідальністю «Техн-Ас» та товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд» за самовільне будівництво (розширення) складів на АДРЕСА_1; зобов'язання інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області притягнути до відповідальності товариство з обмеженою відповідальністю «Техн-Ас» за експлуатацію складів по АДРЕСА_1 після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року провадження у справі закрито у відповідності до п.1 ч.1 ст.157 КАС України.
Не погодившись із ухвалою її оскаржив ОСОБА_2, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції закриваючи провадження по справі не врахував, що відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК 2004 року суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Позовні вимоги у справі № 2а-5566/09/1370 не містять вимог щодо захисту порушеного цивільного, житлового, земельного, сімейного чи трудового права. Предметом спору є недотримання суб'єктом владних повноважень вимог закону при наданні дозволу на виконання будівельних робіт, невиконання відповідачем обов'язків по контролю за здійсненням будівництва, атому спір між цими суб'єктами і з такими позовними вимогами не може розглядатись в порядку цивільного судочинства, як вказано у оскарженій ухвалі.
Апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу з направленням справи на новий розгляд в суд першої інстанції.
Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав
Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України в редакції, що діяв в момент виникнення правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Правовідносини із суб'єктом владних повноважень виникли між інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Техн-Ас», з приводу видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а позивач по справі, з огляду на вищенаведене, не є учасником цих правовідносин.
Так, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивач по справі у поданій заяві зазначив, що інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, порушено його право власності (право користування та право розпорядження) на приміщення по вул.Шевченка 186, а тому між сторонами є спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Для вирішення питання за правилами якого судочинства слід розглядати певний спір, і чи володіє він ознаками справи адміністративної юрисдикції, яка повинна розглядатися за правилами передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, слід виходити із суб'єктного складу та предмету заявленого позову.
Звідси випливає, що розглядуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Отже, як видно із матеріалів справи, позивач у цій справі мав право на подання позову в порядку адміністративного судочинства, а суд першої інстанції мав розглянути позовну заяву ОСОБА_2, у відповідності до КАС України.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану ухвалу слід скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, ст.196, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року про закриття провадження у справі № 2а-5566/09 - скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи .
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С. І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя О.Б. Заверуха
Повний текст виготовлений 20.05.2011 року.