"12" травня 2011 р. № 26012/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Нос С.П., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тернопільводоканал» на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 квітня 2010 року про закриття провадження в справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Тернопільводоканал» до Тернопільської міської ради, третя особа Антимонопольний комітет України, в особі Тернопільського обласного територіального відділення про визнання нечинним та скасування рішення сесії,-
28.01.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської міської ради, третя особа Антимонопольний комітет України, в особі Тернопільського обласного територіального відділення про визнання нечинним та скасування рішення сесії №5/28/107 від 21.08.2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.08.2009 року на сесії відповідача було прийнято рішення №5/28/107 «Про визначення єдиного виконавця на послуги водопостачання та водовідведення». Вважає, що при прийнятті відповідачем вищевказаного рішення не було дотримано встановленої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» процедури прийняття регуляторних актів та порушено права в частині визначення його єдиним виконавцем послуг централізованого водопостачання та водовідведення у м. Тернополі з 01.09.2009 року, без згоди антимонопольних органів та з порушенням вимог Закону України.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 квітня 2010 року провадження в справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Тернопільводоканал» до Тернопільської міської ради, третя особа Антимонопольний комітет України, в особі Тернопільського обласного територіального відділення про визнання нечинним та скасування рішення сесії - закрито, у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивач ухвалу оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності поширюється компетенція адміністративних судів, а згідно п.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Вважає, що оспорюване рішення відповідача встановлює певні його права та обов'язки, балансоутримувачів та споживачів послуг централізованого холодного водопостачання та водовідведення у м. Тернополі, тобто має ознаки нормативно-правового акта, прийнятого в публічно-правовій сфері, у зв'язку з цим такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
У ході апеляційного розгляду представник КП «Тернопільводоканал» Іванців Р.Б. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу за захистом порушених прав слід звернутись до господарського суду, оскільки дана справа підвідомча саме йому, оскільки спір виник між суб'єктом господарювання та органом місцевого самоврядування.
Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з тих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції в тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки спір виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 199 п.3, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тернопільводоканал» задовольнити, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 квітня 2010 року у справі 2а-859/10 скасувати та прийняти нову, якою справу направити для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 17.05.2011 року.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді С.П.Нос
Р.М.Шавель